Ухвала суду № 43074078, 10.03.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

10.03.15 Справа № 914/3032/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Л.С. Данко

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Київське агентство повітряних сполучень Кий Авіа»

на рішення господарського суду Львівської області від 21.10.2014р.

у справі № 914/3032/14

за позовом: ТзОВ «Західний авіаційний центр» в особі керуючого санацією Липського С.І.

до: ПП «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк»

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2010р.

З участю представників :

від апелянта - не з'явився.

від позивача - не з'явився.

від відповідача - не з'явився.

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.10.2014р., суддя Матвіїв Р.І., у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З даним рішенням не погодилося ПАТ «Київське агентство повітряних сполучень Кий Авіа» і оскаржило його апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального і процесуального права.

ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою сторін.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2015р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Київське агентство повітряних сполучень Кий Авіа» слід припинити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2010 року між ТзОВ "Західний авіаційний центр" та ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця належні продавцю на праві власності нежитлові приміщення, загальною площею 992,4 кв. м., а саме нежитлові приміщення в підвалі, що позначені в технічній документації літерами ХХХІІ, ХХХІІІ, ХХХIV, XXXV, XXXVI, XXXIX, XLI, площею 451,5 кв.м., нежитлові приміщення на першому поверсі, що позначенні в технічній документації під літерами 21-1, 21-2, 21-3, 21-4, 21-5, 21-6, VII, VIII, IX, площею 309,4 кв.м. та нежитлові приміщення на другому поверсі, що позначені в технічній документації під літерами: 21-7, 21-8, 21-9, 21-10, 21-11, 21-12, 21-13, 21-14, 21-15, 21-16, 21-17, 21-18, 21-19, площею 231,5 кв.м., які розташовані за адресою місто Львів, площа Григоренка Г. генерала, будинок 5, надалі - "об'єкт продажу", а покупець зобов'язується прийняти зазначені приміщення, сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, та зареєструвати право власності на вказане майно в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Як визначено договором, а саме п. 1.3, право власності на об'єкт продажу переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього договору та підписання сторонами або їх представниками акту приймання-передачі об'єкта продажу в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Загальна вартість об'єкта продажу згідно з витягом №28384967 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.12.2010 року, виданого обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", становить 1 546 622 грн. 00 коп. (п. 1.4 договору).

Сторони визначили, що вартість об'єкта продажу становить 4416666 грн. 67 коп. без ПДВ, а загальна ціна продажу становить 5300000 грн. (п. 1.5).

Договором сторони також визначили порядок розрахунків. Так покупець зобов'язаний провести з продавцем розрахунки за вказаний вище об'єкт продажу протягом 90 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п. 2). Передача об'єкта здійснюється продавцем покупцю в день нотаріального посвідчення договору. Передача об'єкта продажу продавцем і прийняття покупцем підтверджується актом приймання-передачі, який підтверджується сторонами.

Договір купівлі-продажу посвідчений Юріяком М.І., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

На виконання умов договору продавець передав у власність покупця вказані нежитлові приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень, що є об'єктом продажу, від 27.12.2010 року.

Як вбачається з витягу Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про державну реєстрацію прав від 29.12.2010 року, на підставі договору купівлі-продажу Р№ 4290 від 27.12.2010 року проведено Державну реєстрацію переходу до ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" прав власності на вказані приміщення.

Покупець здійснив часткову оплату за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень коштами, у розмірі 53 500 грн. На іншу суму ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" були виписані прості векселі строком виконання - за пред'явленням на суму - 5 246 500 грн.

28.01.2011 року ТзОВ "Західний авіаційний центр" прийняло векселі ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" на суму 5246500 грн., про що сторони склали відповідний акт №1 приймання-передачі векселів до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2010 року. У такому акті зазначено, що з урахуванням того, що покупцем раніше було проведено оплату по договору грошовими коштами на загальну суму 53500 грн., зобов'язання покупця в частині проведення розрахунків з продавцем за об'єкт продажу вважаються виконаними у повному обсязі, а саме у сумі 5300000 грн.

19.05.2011 року та 26.01.2012 року векселі були пред'явлені позивачем до оплати, що підтверджується актами пред'явлення векселів до оплати №1 від 19.05.2011 року та №2 від 26.01.2012 року. Проте, ПП "Галицький ярмарок" не виконало своїх зобов'язань, та не оплатило пред'явлені ТзОВ "Західний авіаційний центр" векселів. Доводи про сплату лише 47000 грн. не підтверджені жодними доказами.

У зв'язку з вищевикладеним ТзОВ "Західний авіаційний центр" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Липського С.І. звернувся до суду з позовом до ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2010 року.

Так, позивач вважає, що внаслідок обманних дії з боку ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" ТзОВ "Західний авіаційний центр" зазнав значних матеріальних збитків, оскільки для придбання нежитлових приміщень, загальною площею 992, 4 кв. м. за адресою м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5, згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень М 2452 від 12.02.2010 року укладало договори про отримання поворотної позики, копії яких (договір від 02.03.2010 року, договір від 26.05.2010 року на загальну суму 4 800 000 грн.) долучені до матеріалів справи. Проте, виконати умови договорів про надання фінансової допомоги на поворотній основі вчасно ТОВ "Західний авіаційний центр" не мав можливості. Рішенням Загальних Зборів учасників товариства було прийнято рішення щодо продажу нежитлових приміщень загальною площею 992,4 кв. м., розташованих в підвалі, на першому та другому поверхах будинку за адресою м. Львів, пл. Г. Григоренка, 5, з метою здійснення повного розрахунку з ПАТ "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа". Враховуючи те, що вищевказані приміщення було продано та не отримано за них коштів з боку ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок", ТОВ "Західний авіаційний центр" потрапив у становище, яке привело до негативних наслідків. Так, ТОВ "Західний авіаційний центр" до цього часу не має можливості повернути ПАТ "Кий Авіа" кошти у розмірі 4800 000 грн., отриманих за договорами про надання фінансової допомоги на поворотній основі від 02.03.2010 року та від 26.05.2010 року, та 198 180,82 грн. 3% річних, 462829,31 грн. інфляційних нарахувань, 375057, 53 грн. пені - на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року у справі № 5015/7037/11.

Крім цього, 31.01.2011 року між ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" та ПАТ "Укргазбанк" було укладено договір іпотеки, згідно з яким ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" передав у заставу банку нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м., розташовані у підвалі, на першому та другому поверхах за адресою м. Львів, пл. Г. Григоренка, 5, у забезпечення виконання кредитного договору №4/2011, укладеного 31.01.2011 року між ПАТ "Укргзбанк" та ТзОВ "Металпак". Даний факт позивач вважає ще одним вагомим доказом, який свідчить про обман зі сторони ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок".

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України). Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову) (абз. 5 п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Згідно з рекомендаціями Пленуму Вищого господарського суду України, наведеними у постанові від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Поряд із загальними вимогами до письмової форми правочину (стаття 207 ЦК України, частина перша статті 181 ГК України) законодавством встановлюються спеціальні вимоги до окремих видів договорів (абз. 3 п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач навмисно уклав договір з ТОВ "Західний авіаційний центр" щодо продажу нежитлових приміщень, загальною площею 992,4 кв. м., що розташовані в підвалі, не першому та другому поверхах, за адресою м. Львів, пл. Г. Григоренка, 5 з метою реєстрації права власності на вказані приміщення та, не маючи наміру сплачувати кошти за придбані приміщення. Відповідно, покупцем було введено в оману уповноважених осіб ТОВ "Західний авіаційний центр" щодо платоспроможності підприємства, оскільки уповноважена особа, а саме, Маруняк Г.О. - директор підприємства, змовчав про фінансову неспроможність щодо виплати коштів у разі пред'явлення ТОВ "Західний авіаційний центр" векселів до сплати.

Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України).

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Із наведеного вбачається, що неповідомлення покупцем продавця про свій фінансовий стан, про наявність чи відсутність активів щодо можливості виконання зобов'язання не охоплюється поняттям обману. Натомість, твердження позивача про відсутність наміру відповідача сплачувати кошти за придбані приміщення підпадає під категорію мотиву укладення правочину (обставин у зв'язку з якими особа вчиняє правочин). А, як вказано вище, обман щодо мотивів правочину не має істотного значення, а відтак не може бути підставою визнання договору недійсним в порядку статті 230 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (п. 20 постанови), Вищий господарський суд України у постанові від 17 січня 2012 року у справі № 6-12/89-10-2772. Також така позиція знайшла відображення і в Узагальненнях Верховного суду України щодо практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними (лист від 24.11.2008 року), де зазначено, що "варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним".

До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74) (ч. 1 ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, що є додатком 1 до Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до якої приєдналася Україна 06.07.1999 року, надалі по тексту рішення - Уніфікований закон). Переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу як за пред'явленням (ч. 1 ст. 33 Уніфікованого закону). Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Як зазначено в п. 3 акта № 1 пред'явлення векселя до оплати від 19.05.2011 року, на наступний робочий день після отримання векселедержателем повної суми платежу від векселедавця, векселедержатель передає простий вексель, вказаний в п. 1 даного акта векселедавцю з відповідною відміткою про отримання відшкодування за векселем у повному обсязі, яка робиться на зворотному боці бланка векселя. Вексель вважається погашеним.

Із наявних у матеріалах справи векселів вбачається відсутність будь-яких написів, які свідчили б про їх оплату. Представник відповідача також не оспорює та не заперечує факт нездійснення оплати за пред'явленими векселями.

Необгрунтованими також є твердження позивача про факт укладення відповідачем із ПАТ "Укргазбанк" договору іпотеки від 31.01.2011 року раніше, ніж були проведені розрахунки з позивачем. Однак, відповідно до п.1.3 договору купівлі-продажу право власності перейшло до відповідача в момент державної реєстрації такого договору (витяг з державного реєстру правочинів № 9456346 від 27.12.2010 року) та підписання сторонами акту приймання-передачі (27.12.2010 року). Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Так на момент укладення договору іпотеки відповідач був законним власником нежитлових приміщень за адресою м. Львів, пл. Григоренка Г.,5 і володів усіма повноваженнями щодо передачі майна в іпотеку.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Апеляційна скарга була подана ПАТ «Київське агентство повітряних сполучень Кий Авіа», яке не було учасником провадження у даній справі.

Апелянт в апеляційний скарзі, як на підставу порушення його майнових прав посилається на те, що ТОВ «Західний авіаційний центр» здійснило відчуження значної частини своїх активів, погіршивши свій фінансовий стан. Такі дії призвели до унеможливлення розрахунку ТОВ «Західний авіаційний центр» із скаржником. Тобто між діями ТОВ «Західний авіаційний центр» із відчуження власних активів і наслідками у вигляді погіршення його фінансового стану апелянт вбачає прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Однак, таке твердження апелянта не відповідає дійсним обставинам справи. У випадку незгоди з укладеними правочинами кредитор має право звернутися до суду в межах справи про банкрутство з заявою про визнання спірних правочинів недійсними. Як встановлено апеляційним судом таке звернення мало місце, та ухвалою господарського суду Львівської області від 28.05.2014р. у справі №5015/2826/12 керуючому санацією боржника - ТзОВ «Західний авіаційний центр» було відмовлено у задоволенні заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2010р., укладеного між боржником та Приватним підприємством «Торгівельна Агенція «Галицький Ярмарок». Дана заява керуючого санацією була подана на вимогу ініціюючого кредитора ПАТ «Київське агентство повітряних сполучень Кий Авіа». Отже апелянт вже реалізував своє право на звернення до суду стосовно даного предмета спору в межах справи про банкрутство.

Матеріали справи не містять жодних документів та апелянт не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що кошти по розрахунках по спірному договору мали бути перераховані саме йому. За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що права ПАТ «Київське агентство повітряних сполучень Кий Авіа» оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися.

Відповідно до п.5-2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає за доцільне припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Київське агентство повітряних сполучень Кий Авіа» на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий Господарський суд України у своїх постановах від 15.05.2013р. по справі №5027/450/2012, від 20.08.2014р. по справі №914/4088/13.

Керуючись ст.ст. 80,86,91,101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалив:

Провадження по розгляду апеляційної скарги ПАТ «Київське агентство повітряних сполучень Кий Авіа» припинити.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Л.С. Данко

Н.М. Кравчук