Постанова № 43074037, 12.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 року Справа № 904/5976/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Мудрак О.М.

Представники сторін:

позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

третьої особи - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2014 року по справі № 904/5976/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «І.К.ВЕЛ», м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», м.Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «АКТАБАНК», м.Київ

про стягнення 33 550 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2014 року у справі № 904/5976/14 (суддя Ярошенко В.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «І.К.ВЕЛ», м.Дніпропетровськ до публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», м.Дніпропетровськ про стягнення 33 550 грн. позов було задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 33 550 грн. безпідставно отриманих коштів, 1827 грн. судового збору (а.с.58-60).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по переведенню інкасованих грошових коштів позивача на його рахунок в іншому банку; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст. 526, 629, 901, 1212 ЦК України, Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі - ПАТ «АКТАБАНК» м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом були порушені вимоги ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. № 4452-VІ, оскільки відповідно до цієї норми під час запровадження тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку, до якого віднесено скаржника, з останнього, зокрема, не стягується в примусовому порядку та не накладається арешт на кошти та майно банку, не здійснюється звернення стягнення на майно банку; отже, вимоги позивача не підлягають задоволенню в силу обмежень, встановлених цим Законом.

03.02.2015р. скаржником подані пояснення до апеляційної скарги, в яких останній зазначив, що 16.01.2015р. рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 6 в ПАТ «АКТАБАНК» розпочато процедуру ліквідації; 22.01.2015р. в газеті «Голос України» № 10 (6014) розміщено повідомлення про початок процедури ліквідації банку, тому позивач, як кредитор банку, повинен відповідно до ст.45 вищевказаного Закону заявити свої кредиторські вимоги до банку протягом 30 днів з моменту публікації оголошення про ліквідацію.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення матеріалам, обставинам справи, вимогам закону, зазначаючи, що прийняте судове рішення по справі на користь позивача не означає припинення зобов`язання шляхом виконання, тоді як п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» означає фактичне погашення вимог, виконання їх в натурі; щодо способу захисту, то позивач зазначає, що обраний спосіб захисту повністю відповідає ч.1 ст.16 ЦК України.

Третя особа по справі - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України) не скористалась, як не скористалась правом участі в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача в судових засіданнях, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2013р., 28.03.2014р., 31.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «І.К.ВЕЛ» м.Дніпропетровськ («замовник» за договорами, позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» м.Дніпропетровськ ("банк" за договорами, відповідач по справі, скаржник) були укладені договори № 06-0076/т, № В 28/0024/Т, № _В08-123/Т/І_ (відповідно) про інкасацію коштів, згідно з якими "банк" власними силами і засобами, в погоджені дні та години здійснює інкасацію коштів у «замовника»; списки об`єктів «замовника», дні та години збирання коштів погоджуються між «банком» та «замовником» у додатку № 1 (графік заїзду) до цих договорів та є невід`ємною частиною договорів; «банк» здійснює приймання коштів від «замовника» і своєчасно перераховує їх на рахунок «замовника» № 26004229031800, відкритий в АТ «Укрсиббанк», код банку 351001, а «замовник» оплачує послуги з інкасації коштів, надані «банком» в розмірі та строки, передбачені цим договором (п.п.1.1 р.1 договорів (а.с.8-17)). В договорі № _В08-123/Т/І_ від 31.03.2014р. посилання на рахунок позивача № 26004229031800 в АТ «Укрсиббанк» міститься у пункті 2.13 (а.с.12, на звороті).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.12 розділу 2 договорів сторони погодили, що «банк» зобов`язується здійснювати приймання, перевезення і здавання коштів «замовника» до каси «банку» в опломбованих інкасаторських сумках (мішках); інкасація «банком» коштів проводиться шляхом приймання сумок з готівкою інкасаторами безпосередньо на об`єктах або через об`єднані каси «замовника» за затвердженим графіком (додаток № 1 до цих договорів); «банк» здійснює перерахування отриманих коштів не пізніше 12:00 години наступного робочого дня після дня інкасації на рахунок «замовника» відповідно до отриманої суми, вказаної в супровідній відомості; сторони застосовують актуалізовані форми документів, що супроводжують виконання послуг інкасації коштів, які відповідають вимогам нормативних документів.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.4 розділу 3 договорів сторони погодили, що під час підготовки сумки з готівкою до здавання відповідальна особа «замовника» перераховує банкноти і монети, розсортовує їх за номіналами на придатні і зношені, керуючись порядком визначення платіжності банкнот і монет, установленим нормативно-правовим актам Національного банку України, обв`язує банкноти і вкладає в сумку, монети вкладає в мішечки для монет; перед вкладенням готівки в національній валюті України в сумку відповідальний працівник замовника заповнює комплект бланків: 1-й примірник - супровідну відомість до сумки з готівкою; 2-й примірник - накладну до сумки з готівкою; 3-й примірник - копію супровідної відомості до сумки з готівкою (додаток № 2 до цього договору), під час формування сумок з валютними цінностями - три примірника супровідного касового ордеру до кожної сумки з валютними цінностями (додаток № 3 до цього договору) і підписує кожний примірник. Потім вкладає в сумку з готівкою перший примірник супровідної відомості до сумки з готівкою або перший примірник супровідного касового ордеру до сумки з валютними цінностями, а сумку опломбовує таким чином, щоб пломба була якомога ближче до замка (кінці шпагату від зав'язаного вузла, що вкладаються в паз пломби, мають бути завдовжки не більше двох сантиметрів), і здає її разом з накладною (другим примірником супровідного касового ордеру) інкасатору банку тільки після перевірки його службового посвідчення з фотокарткою (додаток № 4 до цього договору), пред'явлення доручення на інкасацію коштів (додаток № 5 до цього договору), а також явочної картки (додаток № 6 до цього договору), засвідченої відбитком печатки підрозділу інкасації банку. Після цього відповідальний працівник «замовника» звіряє підпис інкасатора на копії супровідної відомості із зразком його підпису на службовому посвідченні та дорученні на інкасацію коштів, перевіряє наявність відбитка печатки підрозділу інкасації банку із зазначенням номеру маршруту, та одержує від інкасатора порожню сумку, закріплену за цим замовником; у разі виявлення під час перерахування «банком» готівки в сумках «замовника» її недостачі або надлишку, а також сумнівних, фальшивих банкнот і монет, «банк» складає акт за встановленою формою; акт є безспірним і обов`язковим для сторін.

Пунктом 4.1 розділу 4 договорів встановлено, що за послуги з інкасації коштів «замовник» сплачує «банку» суму в розмірі 600,00 грн., 700,00 грн., 900, 00 грн. (відповідно по кожному договору), без ПДВ, за кожний об`єкт «замовника», що обслуговувався на протязі календарного місяця.

Пунктами 9.1, 9.2 розділу 9 договорів сторони узгодили, що договори набирають чинності з дня їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють до 31.07.2014р., 31.03.2015р., 31.12.2014р. (відповідно); у разі, якщо будь-яка із сторін письмово, за 30 календарних днів до спливу строку цього договору, не виступить з проханням припинити дію цього договору, цей договір вважається пролонгованим ще на один рік; якщо в подальшому сторони не будуть заперечувати, дія цього договору буде пролонговуватись щорічно; за ініціативою будь-якої із сторін дія договору може бути припинена за умови обов`язкового попередження іншої сторони не менше, ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору; усі зобов`язання, які виникли в період дії договору, мають бути виконані в повному обсязі.

Докази визнання недійсними, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договорів № 06-0076/т, № В 28/0024/Т, № _В08-123/Т/І_ від 19.08.2013р., 28.03.2014р., 31.03.2014р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

31.07.2014р. на виконання умов договору відповідачем була здійснена інкасація грошових коштів у мережі аптек позивача у містах Дніпропетровську, Кривому Розі, Одесі на загальну суму 33 550 грн., що підтверджується копіями супровідних відомостей до сумок з готівкою (а.с.18-23), договорами, додатками до них з визначеною дислокацією аптек та номерами інкасаторських сумок.

Відповідач свої договірні зобов`язання не виконав, інкасовані грошові кошти на рахунок позивача наступного дня до 12:00 години в АТ «Укрсиббанк» не перевів.

Довідкою АТ «Укрсиббанк» № 54-2-62-18-61 підтверджується факт відкриття позивачем рахунку № 26004229031800, який зазначено у вищевикладених договорах (а.с.143). Також довідкою цього ж банку № 54-2-62-18-64 підтверджується, що на рахунок № 26004229031800 (позивача) грошові кошти з 01.08.2014р. по 09.02.2015р. від ПАТ «Актабанк» не надходили (а.с.144).

04.08.2014р. позивач звернувся до відповідача з листом-претензією № 220, в якому вимагав від відповідача виконання умов договорів, негайного переведення інкасованих грошових коштів на рахунок підприємства позивача. Зазначену заяву було отримано банком 07.08.2014р. вхідний № 1705, що підтверджується штампом відповідача в нижньому правому куті заяви (а.с.24); докази надання відповіді на зазначений лист відсутні, відповідачем не надано, як і відсутні докази виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по перерахуванню 33 550 грн. на розрахунковий рахунок в АТ «Укрсиббанк», такі докази відповідно до ст..33 ГПК України не надавались відповідачем протягом розгляду справи, отже, відсутні.

Оскільки відповідачем так і не були перераховані інкасовані грошові кошти позивача на його рахунок в АТ «Укрсиббанк», позивач 11.08.2014р. був змушений звернутись до господарського суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів (а.с.2-4).

16.09.2014р. Постановою НБУ № 578 відповідача було віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

17.09.2014р. рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 90 було запроваджено тимчасову адміністрацію. Скаржник, оскаржуючи рішення місцевого господарського суду, посилається на те, що зазначеним рішенням від 27.10.2014р. порушено приписи п.5 ч.1 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо обмежень на задоволення вимог кредиторів, яким, на думку скаржника, є позивач.

Згідно з ч.1 ст.4, ст.4-2 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип непорушності права власності закріплено в статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частинами 1, 4, 5 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним; примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише: як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Частиною 6 ст.41 Конституції України передбачено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.177 ЦК України до об`єктів цивільних прав зазначеною нормою віднесено речі, в тому числі, і гроші.

Статтею 190 ЦК України регламентовано, що майном, як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Отже, враховуючи вищевикладене, поняттям майно охоплюються і гроші (грошові кошти), які у відповідності до ст.192 ЦК України є законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1, 2 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет; Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таку публікацію лише було здійснено та розміщено на сайті Національного банку України в зв`язку з ліквідацією відповідача за постановою від 15.01.2015р. (докази долучено до справи).

Враховуючи приписи статей 43, 99 ГПК України, колегія суддів надає правову оцінку матеріалам, обставинам справи на підставі закону на день прийняття оскаржуваного судового рішення.

Станом на 27.10.2014р. (день прийняття оскаржуваного судового рішення) докази здійснення публікації в порядку ст..45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» були відсутні, такі докази не надавались жодним із учасників судового процесу протягом розгляду справи в судах обох інстанцій. Отже, ліквідаційну процедуру банку не було відкрито, публікація оголошення не здійснювалась на день прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, тобто, позивач не мав права станом на 27.10.2014р. заявити свої вимоги до відповідача в порядку ч.5 ст.45 вищевказаного Закону.

Таким чином, до відкриття ліквідаційної процедури банку, здійснення публікації оголошення, до введення тимчасової адміністрації права позивача було порушено «банком» (відповідачем) внаслідок невиконання своїх договірних зобов`язань за договорами №№ 06-0076/т, В 28/0024/Т, _В08-123/Т/І_. В зв`язку з чим вимога позивача про стягнення 33550 грн. з відповідача та зарахування цих коштів саме на рахунок, визначений умовами договорів на інкасацію, є такою, що ґрунтується на договорах та законі.

Доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом не враховано обмеження на задоволення вимог кредиторів (п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки умови договору інкасації не були виконані відповідачем вчасно, будь-які інші договори банківського рахунку між сторонами відсутні, а обставини, які стали підставою для звернення з позовом відбулись за 1,5 місяці до введення тимчасової адміністрації, тому інкасовані грошові кошти повинні бути повернуті (перераховані) позивачу до введення останньої.

В силу приписів ч.4 ст.49, ст.99 ГПК України у випадку незадоволення апеляційної скарги відповідача, судовий збір підлягає стягненню з останнього в доход Спецфонду Державного бюджету України і в разі, коли відповідач звільнений від такої оплати.

Щодо спростування доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Положення ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, стосується саме порядку виконання судового рішення, та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Така правова позиція підтверджується також і положеннями Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі (п.9 ч.1 ст.37 цього Закону), а прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника є підставою для закінчення виконавчого провадження (п.31 ч.1 ст.49 Закону).

Крім цього, запровадження тимчасової адміністрації не завжди закінчується ліквідацією банку. У випадку, наприклад, продажу банку інвестору, банк продовжуватиме працювати у звичайному режимі. У той же час, у випадку прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, вказане рішення може бути перешкодою для реалізації своїх прав позивачем (ч.3 ст.35, ст.115 ГПК України), адже, виведення з банку тимчасової адміністрації не є ново виявленою обставиною для перегляду такого рішення.

До того ж, навіть у разі початку процедури ліквідації банку, протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку (ч.5 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

У той же час, у випадку прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з посиланням на ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вказане рішення може бути перешкодою для реалізації позивачем своїх прав під час проведення ліквідації банку (п.2 ч.1 ст.80 ГПК України).

Отже, при прийнятті судового рішення, суд встановлює наявність чи відсутність порушення прав позивача, і відмова в задоволенні позову виключно з підстав запровадження тимчасової адміністрації не відповідає вимогам частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що остаточні висновки, викладені в резолютивній частині оскаржуваного рішення господарського суду від 27.10.2014р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ч. 3, 4 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2014 року у справі № 904/5976/14 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» м.Дніпропетровськ в доход Спецфонду Державного бюджету України 913,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та направлення його до органів стягнення доручити господарському суду Дніпропетровської області відповідно до вимог ст.ст.116-117 ГПК України.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.03.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко