Постанова № 43074036, 12.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 року Справа № 904/176/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

представники сторін:

від позивача: Матіяш С.К. представник, довіреність №05/15 від 30.01.2015 року;

від відповідача-1: Дидюк П.В. представник, довіреність №б/н від 21.03.2011 року;

від відповідача-2: Шкундра Є.О. представник, довіреність №07/03-1 від 03.04.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року про забезпечення позову у справі №904/176/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія Магніт", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 70 801 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія Магніт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" грошові кошти у сумі 70 800 000,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" штраф у розмірі 1 000,00 грн.;

- судові витрати покласти на відповідачів.

15.01.2015 року та 02.02.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія Магніт" подало до суду заяви про забезпечення позову, в яких просить накласти арешт на майно Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у межах заявлених позовних вимог 70 800 000,00грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року (суддя Мілєва І.В.) забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно, яке належить Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у межах розміру позовних вимог - 70 800 000,00грн.

Ухвала мотивована тим, що невжиття судом заходів до забезпечення позову зробить неможливим виконання позитивного для позивача рішення господарського суду, у разі прийняття такого.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", у межах розміру позовних вимог, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд доходить висновку про необхідність вжиття вищевказаних заходів до забезпечення позову.

Не погодившись із ухвалою господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року про забезпечення позову у справі №904/176/15;

- постановити нову ухвалу, якою відмовити у заяві позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в межах суми позову - 70 800 000,00 грн.;

- судові витрати покласти на позивача у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не з'ясовані всі обставини справи; не проаналізовано та не здійснено оцінку адекватності запропонованого позивачем способу забезпечення позову; не враховано співвідношення прав та інтересів позивача про захист яких зазначено в позові, з майновими наслідками для відповідача-1 внаслідок накладення арешту на кореспондентський рахунок; не враховано, що наслідком такого забезпечення позову може бути повне припинення господарської діяльності банку.

Апелянт зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються на договорі безоплатної позики (поворотної фінансової допомоги) №17/12/14 від 17.12.2014 року, стороною якого Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" не є та не несе відповідальності за виконання сторонами зобов'язань за договором. Банк не є набувачем спірних коштів і не має повноважень з розпорядження особистими коштами клієнта, що є власністю останнього, поза межами договору між банком та клієнтом. Місцевим господарським судом не досліджувалося питання наявності коштів на рахунку відповідача-2 коштів станом на 11.02.2015 року (день прийняття оскаржуваної ухвали). Апелянт також звернув увагу на те, що статтею 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" заборонено накладення арешту на кореспондентські рахунки.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року (головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.) апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року про забезпечення позову у справі №904/176/15 прийнята до провадження у судовому засіданні на 12.03.2015 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.03.2015 року, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія Магніт" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року про забезпечення позову у справі №904/176/15 без змін.

Позивач зазначає, предметом спору у справі є стягнення грошових коштів, які належать позивачу на підставі договору безоплатної позики (поворотної фінансової допомоги) №17/12/14 від 17.12.2014 року, які знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Оскільки банк не перераховує належні позивачу кошти, позивач вважає, що вказані кошти підлягають стягненню з банку як безпідставно набуте майно. Позивач вважає, що неповернення відповідачем-1 коштів є підставою вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача-1 зробить неможливим виконання рішення суду у справі. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2015 року у справі №904/176/15 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія Магніт" грошові кошти у сумі 70 800 000,00 грн., тому заходи до забезпечення позову направлені на захист прав позивача є актуальними при виконанні рішення господарського суду.

Позивач зазначає, що відповідач-1 не виконує свої зобов'язання перед клієнтами, затримує платежі, обмежує в сумі виплати грошових коштів та встановлює ліміт коштів для отримання, що є достатньою підставою вважати, що на момент виконання рішення суду майно у відповідача може зникнути, що унеможливить виконання рішення суду.

Представник відповідача-2 у судове засідання з'явився, однак письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні 12.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (частина 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Як підтверджується матеріалами справи 17.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія "Магніт" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" (позикодавцем) був укладений договір безоплатної позики (поворотної фінансової допомоги) № 17/12/14, за умовами якого позикодавець передає позичальнику в безоплатне користування грошові кошти, що є поворотною фінансовою допомогою в розмірі, що обумовлений цим договором, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (в грошовій одиниці України - гривні) в строк передбачений договором (п. 1.1 договору).

Розмір позики за цим договором становить 70 800 000 гривень (п. 2.1 договору).

Позикодавець надає позику не пізніше 24.12.2014р. (п. 3.1 договору).

Позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням (п. 3.2 договору).

Позика вважається наданою (а грошова сума, що становить розмір позики, переданою) позикодавцем позичальнику з моменту надання позикодавцем відповідного платіжного доручення банківській установі з метою перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, який зазначено у цьому договорі, в банківській установі, що його обслуговує (п. 3.3 договору).

Цей договір діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань (п. 8.2 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія "Магніт" лист за вих. №143/12-14 від 24.12.2014 року, в якому повідомило що на виконання договору, ними було надано позику у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія "Магніт", на підтвердження чого надано платіжне доручення №7581 від 24.12.2014 року на суму 70 800 000,00 грн. (платник: ТОВ "Комфі Трейд", код 36962487, банк платника АТ "Дельта Банк", код банку 380236, рахунок № 26004002005623, отримувач Магніт оптова компанія ТОВ, код 38919983, банк отримувача АТ "ОТП Банк", код банку 300528, рахунок № 26005001366847).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" є клієнтом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на підставі договору банківського рахунку №01/25623-6675.

Відповідно до п.2.1 договору банківського рахунку платежі з рахунку виконуються банком в межах залишку грошових коштів на початок операційного дня та з урахуванням поточних надходжень грошових коштів на рахунок протягом операційного часу (операційний час банку: понеділок-п'ятниця з 9-00 по 17-00 крім святкових, вихідних та неробочих днів).

Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в дань надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня (п. 2.3. договору банківського рахунку).

Причиною виникнення спору стало невиконання відповідачем-1 обов'язку щодо перерахування коштів відповідно до платіжного доручення №7581 від 24.12.2014 року у сумі 70 800 000,00 грн.

Заявляючи про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача-1 позивач посилався на нестабільний фінансовий стан та несприятливі обставини, що склалися для банка, які, на думку позивача, свідчать про те, що банк має намір розпоряджатися грошовими коштами або майном до прийняття судового рішення в таких розмірах, які утруднять виконання рішення суду.

Так, на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" зазначено, що з вересня 2014 року змінюється порядок отримання готівкових коштів в банкоматах банку в розмірі 2 500,00 грн. на добу. Позивач зазначає, що на сайті відповідача-1 також розміщена інформація щодо застосування банком лімітів на операції з платіжними картами. Взагалі, обставини фінансового стану банку та проведення його рефінансування неодноразово обговорювалися в засобах масової інформації та відомі великому колу осіб.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження заяви про забезпечення позову позивачем надані роздруківки з мережі Інтернет стосовно встановлення Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" тимчасового порядку отримання та обмеження зняття грошових коштів в банкоматах, зміни лімітів на операції з платіжними картками, а також інформацію щодо затримки платежів клієнтів та підготовки до націоналізації, тобто інформації стосовно банку зі своїми клієнтами.

Між тим, матеріалами справи підтверджується, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія "Магніт" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" не є вимогами клієнта до банку та не стосуються розрахунків за платіжними картками.

Заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За викладеного апеляційний господарський суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія "Магніт" про забезпечення позову необґрунтованою. Апеляційний господарський суд відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія "Магніт" про актуальність забезпечення позову так як рішенням господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2015 року у справі №904/176/15 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія Магніт" грошові кошти у сумі 70 800 000,00 грн., оскільки суд оцінює наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення (пункт 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що позивачем не надано належним доказів на підтвердження заяви про забезпечення позову, апеляційний господарський суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія "Магніт" про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За викладеного, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року у справі №904/176/15 підлягає скасуванню.

Судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 609,00 відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається позивача.

Керуючись статтями 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року у справі №904/176/15 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 року у справі №904/176/15 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія Магніт" про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова компанія Магніт" (49100, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 1 М, к. 329, ідентифікаційний код 38919983) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 609,00 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 13.03.2015 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко