Ухвала суду № 43073844, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11783/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" в особі представництва Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" в особі представництва Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови,-.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Аерофлот - російські авіалінії" в особі представництва Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови № 000375 від 09.07.14 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що посадовою особою відповідача було порушено вимоги Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року №637 (далі - Порядок №637) під час оформлення протоколу №000375 від 25 червня 2014 року, що став підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації та винесення оскаржуваної постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити даний позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за наслідками перевірки інформації, викладеної у протоколі про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.06.2014 №000375 та телеграмі Украероцентру ТЛГ №311300 Державна авіаційна служба України встановила порушення ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні 31.03.2014 о 09:24 год. рейсу AFL 1790. Порушення полягало у здійсненні польоту через заборонену зону повітряного простору України без відповідно дозволу та заявки на використання повітряного простору на закритий аеродром «Сімферополь», що є порушенням статті 29 Повітряного кодексу України, пунктів 56 та 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» (далі - Положення № 401).

На підставі абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127, статей 127-130 Повітряного кодексу України Державна авіаційна служба України прийняла постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 09.07.2014 №000375, якою на ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» накладено штраф у розмірі 136000,00 грн.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на підставі листа Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украероцентр) від 28.03.2014 №1.15-139, погодженого з Міністерством оборони України, відповідно до статті 9 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, з урахуванням рекомендацій пункту 10.3 документа ІСАО Doc. 9554 «Керівництво щодо заходів безпеки, що застосовуються у зв'язку з військовою діяльністю, потенційно небезпечною для здійснення польотів цивільних повітряних суден», з метою забезпечення безпеки польотів, Державною авіаційною службою України згідно із статтею 30 Повітряного кодексу України та пунктом 101 розділу VII Положення № 407 встановлено заборону на використання повітряного простору над півостровом Крим в межах координат, згідно з наявною у матеріалах справи картою, з 17 год. 00 хв. 28.03.2014 по 23 год. 59 хв. 28.06.2014.

Крім того, відповідно до положень національного та міжнародного законодавства Державіаслужбою України був виданий NOTAM А0520/14, в якому опубліковано встановлену заборону використання повітряного простору (заборонена зона) над півостровом Крим. NOTAM А0520/14 був затверджений та опублікований в порядку, установленому міжнародними нормами та законодавством України, відповідно, доведений до відома авіакомпанії «Аерофлот».

NOTAM А0520/14 має у своєму тексті у полі визначення цілі літери NBO, що відповідно до Додатку А глави 6 Doc 8126 ІКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» означає, що NOTAM відібрано для негайного сповіщення експлуатантів повітряних суден, для включення в РІВ та стосується виконання польотів.

Відповідно до змісту телеграми Украероцентру ТЛГ №311300, яка була подана до Державної авіаційної служби України, 31.03.2014 о 09.24 год. рейс AFL 1790 був здійснений на закритий аеродром «Сімферополь», без заявки (N1L) на використання повітряного простору (ВПП) та за невідомим маршрутом.

Разом з тим, як правильно установлено судом першої інстанції, факт виконання рейсу AFL 1790 на закритий аеродром «Сімферополь» 31.03.2014 о 09.24 год. позивачем не заперечується.

Стосовно встановлення юридичної особи - суб'єкта авіаційної діяльності, повітряне судно якого здійснило політ через заборонену зону, установлено, що трилітерний індекс AFL авіакомпанії «Аерофлот» присвоєно Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО), що зафіксовано в Doc. 8585/166 ИКАО «Условные обозначения летно-эксплуатационных агентств, авиационных органов и служб». Під даним індексом рейс може виконувати лише та авіакомпанія, якій він був присвоєний. Під індексом AFL рейси виконуються тільки авіакомпанією «Аерофлот». Дана обставина також не спростована апелянтом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що компанія «Аерофлот» 31.03.2014, виконуючи рейс AFL 1790, не мала права здійснювати проліт в забороненій зоні над півостровом Крим, а тому рішення (постанова від 09.07.2014№000375) прийняте суб'єктом владних повноважень - Державною авіаційною службою України у межах компетенції, у порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Водночас, посилання позивача на те, що при виконанні польотів у (з) міжнародний аеропорт м. Сімферополь позивач зобов'язаний керуватися положеннями законодавства Російської Федерації, є необґрунтованими.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з положеннями статті 134 Конституції України, Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

У відповідності із статтею 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно вреукраїнським референдумом.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією (частина перша статті 72 Конституції України).

Частиною другою статті 72 КАС України установлено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції визнає загальновідомою ту обставину, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і вреукраїнський референдум з цього приводу не проводився.

Таким чином, посилання позивача на те, що під час здійснення польотів у повітряному просторі над півостровом Крим врегульовано законодавством Російської Федерації є необґрунтованими і безпідставними.

Пунктами 3.1, 3.2 Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 № 637, передбачено, що розглядає справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).

Від імені Державіаслужби України розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України.

З огляду на викладені положення норм права, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації може бути прийнята лише на підставі відповідного рішення Комісії Державіаслужбиз розгляду справ про правопорушення.

Щодо правопорушення, вчиненого позивачем, а саме здійснення польоту рейсом AFL 1790 на закритий аеродром «Сімферополь» без заявки (N1L) на використання повітряного простору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 4 Повітряного кодексу України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Відповідно до пункту 93 розділу VII Положення №401, в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.

Встановлення заборони та обмежень передбачає визначення частини повітряного простору, використання якої забороняється або обмежується відповідно до умов, визначених Украероцентром або РДЦ.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украероцентр) від 28.03.2014 №1.15-139 визначено заборону на використання повітряного простору над півостровом Крим з 17 год. 00 хв. 28.03.2014.

Відповідно до підпункту n) пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року «Службы аэронавигационной информации» (далі - Додаток 15) та Doc. 8126 ICAO «Руководство по службам аэронавигационной информации» (далі - Doc. 8126), які є обов'язковими як для України, так і для Російської Федерації, згідно із статтями 37 та 38 вказаної Конвенції та згідно з абзацом 15 підпункту 3.2.1.2 Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 01 липня 2004 року №564 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2004 року за №913/9512) (далі - Правила №564), заборонені зони встановлюються шляхом видачі та опублікування повідомлень NOTAM.

Як установлено та не спростовано позивачем, NOTAM А0520/14 був затверджений та опублікований в порядку, установленому міжнародними нормами та законодавством України, відповідно, доведений до відома авіакомпанії «Аерофлот».

Згідно з пунктом 2 розділу 1 Положення №401, заборонена зона - частина повітряного простору, в межах якої забороняються польоти повітряних суден.

Відповідно до статті 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та частини першої статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден авіакомпанії «Аерофлот» під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.

При цьому пунктом 41 статті 1 Повітряного кодексу України визначено, що заборона використання повітряного простору України - обов'язкове для виконання рішення уповноваженого органу про заборону певним (окремим) користувачам провадити у визначеному районі діяльність, пов'язану з використанням повітряного простору України.

Однак, не зважаючи на вищевикладені положення авіакомпанія «Аерофлот» 31 березня 2014 року о 09.24 год. здійснила рейс AFL 1790 Москва (UUEE) - Сімферополь (UKFF) на закритий аеродром «Сімферополь», чим порушила чинні правила та порядок використання повітряного простору України.

Відповідно до частини першої статті 23 Повітряного простору України організація використання повітряного простору України - комплекс заходів, який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, пов'язаної з використанням повітряного простору України.

Організація використання повітряного простору України передбачає, зокрема, організацію повітряного руху, що включає забезпечення контролю за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору України у певних районах (частина друга статті 23 Повітряного кодексу України).

Згідно пунктів 3, 4 статті 23 Повітряного кодексу України порушенням порядку використання повітряного простору України вважаються дії або бездіяльність юридичних чи фізичних осіб, що призвели до порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання повітряного простору України. Перелік порушень порядку використання повітряного простору України визначається Положенням про використання повітряного простору України.

Пунктом 118 Положення №401 визначено, що до порушень порядку використання повітряного простору, що підлягають розслідуванню, належать, зокрема використання повітряного простору без дозволу та/або порушення умов його використання, крім випадків, що передбачені цим Положенням (пп.1); виконання повітряним судном польоту через заборонену зону обмеження польотів, небезпечну зону та зону, що належить до тимчасово зарезервованого повітряного простору, без відповідного дозволу під час її використання (пп. 5).

Статтею 126 Повітряного кодексу України передбачено, що за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.

Також, пунктом 93 розділу VII Положення №401 встановлено, що під час виконання польоту повітряне судно на запит та з дозволу відповідного органу ОПР (органу управління повітряним рухом) може перетинати межі зони обмеження польотів, небезпечної зони та зони, що належить до тимчасово зарезервованого повітряного простору, під час їх використання. В інших випадках повітряне судно повинно виконувати політ поза межами зазначених зон згідно з установленим порядком.

Згідно з пунктом 56 Положення №401, користувачі повітряного простору, заінтересовані у провадженні діяльності, зазначеної у пункті 3 цього Положення, повинні подати відповідну заявку на використання повітряного простору.

Як установлено в ході розгляду даної справи, 31.03.2014 о 09.24 год. був здійснений рейс AFL 1790 на закритий аеродром «Сімферополь», без заявки (N1L) на використання повітряного простору (ВПП) та за невідомим маршрутом.

Таким чином, позивачем всупереч наявності забороненої зони над півостровом Крим здійснено рейс на закритий аеродром «Сімферополь», чим порушено правила та порядок використання повітряного простору України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за правопорушення в галузі цивільної авіації, у разі порушення правил та порядку використання повітряного простору України, до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п'яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на всі викладені вище обставини та положення норм матеріального права міжнародного та українського законодавства, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем постанови від 09.07.2014№000375 про накладення на позивача штрафу у розмірі 136 000,00 грн.

Водночас, суд першої інстанції вірно зазначив, що наслідки процедурних порушень (у разі їх наявності взагалі) є різними. Процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення і чи вплинули вони на встановлення обставин правопорушення та на наслідки.

У цьому випадку колегія суддів суду апеляційної інстанції констатує, що допущені процедурні порушення під час проведення перевірки та оформлення її результатів працівниками відповідача не спростовують факту порушення позивачем правил та порядку використання повітряного простору України, за що до останнього було застосовано штрафні санкції. Водночас, правомірність дій посадових осіб Державіаслужби України не є предметом спору у цій справі.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" в особі представництва Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали виготовлено - 02.03.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Борисюк Л.П.