Постанова № 43073376, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9417/13-а (7 томів) Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Стін" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Стін" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2013 року № 0001952210, № 0001962210, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2013 року ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Стін" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2013 року № 0001952210, № 0001962210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Стін" відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з придбання товарів та отримання транспортно-експедиторських послуг належними первинними документами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Стін" задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що з 06.02.2013 по 12.02.2013 згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі направлень на перевірку від 06.02.2013р. № 184, наказу ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 06.02.2012 № 243, працівниками податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ «НВК «СТІН» при взаємовідносинах з ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ПП «Еліс Транс Сервіс», ПП «Профінвест» і ТОВ «Промелектро-75».

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2013 № 489/22-10/23469691 (том 1 а.с. 33-77).

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.121994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 14.1.27 і пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 і пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємств на загальну суму 482 151, 60 грн., в т.ч. за І-ий квартал 2010 року в сумі 65 962, 00 грн.; за II-ий квартал 2010 року - 136 766, 50 грн.; за III-ій квартал 2010 року - 84 651, 60 грн.; за IV-ий квартал 2010 року в сумі 75 901, 40 грн.; І-ий квартал 2011 року - 15 468, 80 грн.; за II-ий квартал 2011 року - 34 811, 50 грн.; за III-ій квартал 2011 року - 44 439, 80 грн.; за IV-ий квартал 2011 року - 24 150, 00 грн.;

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 392 914, 26 грн., в т.ч. за лютий 2010р. в сумі 34 550, 00 грн., березень 2010 - 18 219, 59 грн., квітень 2010 - 39 564, 31 грн., травень 2010 - 28 265, 34 грн., червень 2010. - 41 583, 51 грн., липень 2010 - 20 266, 67 грн., серпень 2010 - 10 990, 00 грн., вересень 2010 - 36 464, 58 грн., жовтень 2010 - 31 857, 80 грн., листопад 2010 - 12 000, 00 грн., грудень 2010 - 16 863, 33 грн., березень 2011 - 12 375, 00 грн., квітень 2011 - 34 259, 00 грн., травень 2011 - 21 400, 00 грн., червень 2011 - 8 870, 83 грн., липень 2011 - 12 366, 67 грн., серпень 2011 - 12 700, 00 грн., вересень 2011 - 13 576, 66 грн., жовтень 2011 - 1 500, 00 грн., листопад 2011 - 17 666, 64 грн., грудень 2011 - 1 833, 33 грн.

На підставі акту та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 00001952210, яким ТОВ «НВК «СТІН» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 572 972, 98 грн., в т.ч. 482 151, 60 грн. - основний платіж, 90 821, 38 грн. - штрафні (фінансові) санкції; - № 00001962210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 480 482, 39 грн., в т.ч. 392 914, 26 грн. - основний платіж, 87 568, 13 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва необґрунтовано погодився з висновками податкового органу про відсутність факту реального вчинення операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ПП «Еліс Транс Сервіс», ПП «Профінвест» і ТОВ «Промелектро-75», враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті Податкового кодексу України.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 39.1.9 пункту 39,1 статті 39 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Різано-трейд» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2010 № 25, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (том 1 а.с. 102).

На підтвердження умов вказаного договору, позивачем надано копію накладних № 020602 від 02 червня 2010 року, № 020701 від 02 липня 2010 року, № 250801 від 25 серпня 2010 року, № 170901 від 17 вересня 2010, № 291002 від 29 жовтня 2010 року, № 261107 від 26 листопада 2010 року, № 151202 від 15 грудня 2010 року, податкових накладних № 020502 від 02 червня 2010 року, № 020701 від 02 липня 2010 року, № 250801 від 25 серпня 2010 року, № 170901 від 17 вересня 2010 року, № 291002 від 29 жовтня 2010 року, № 261107 від 16 листопада 2010 року, № 151202 від 15 грудня 2010 року (а.с. 103, 105, 151-156, том 2 а.с. 68-89).

25 липня 2011 року між позивачем (Покупцем) та ТОВ «Проммаст-Стандарт» (Постачальник) було укладено договір поставки за № 25-07, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію у кількості, за ціною, строками і умовами поставки відповідно до умов цього Договору та супровідних видаткових накладних (том 3 а.с. 137-138).

На підтвердження умов вказаного договору, позивачем надано копію видаткової накладної № 260704 від 26 липня 2011 року, податкової накладної № 139 від 26 липня 2011 року (том 3 а.с. 139-140).

Також, між позивачем (Замовник) та ПП «Еліс Транс Сервіс» (Експедитор) було укладений договір транспортного експедирування від 03.05.2011 № 454, за умовами якого Експедитор вживає заходів щодо подачі під завантаження автомобільного транспорту в належному стані та в обумовлені строки та виконує інші обов'язки як Експедитор, які передбачені цим Договором (том 3 а.с. 209).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії рахунків фактури № СФ-0000454 від 04 травня 2011 року, № СФ-0000809 від 02 червня 2011 року, № 0000949 від 21 червня 2011 року, № СФ-0000972 від 23 червня 2011 року, № 0001011 від 29 червня 2011 року, № СФ-0001324 від 08 липня 2011 року, № СФ-0001358 від 14 липня 2011 року, № СФ-0001675 від 03 серпня 2011 року, № СФ-0001848 від 28 серпня 2011 року, № СФ - 0002061 від 01 вересня 2011 року, № СФ - 0002104 від 06 вересня 2011 року, № СФ - 0002195 від 15 вересня 2011 року, № СФ - 0002506 від 04 жовтня 2011 року, № СФ - 0002726 від 27 жовтня 2011 року, № СФ - 0003041 від 17 листопада 2011 року, № СФ - 0003326 від 02 грудня 2011 року, № СФ - 0003489 від 23 грудня 2011 року, актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000454, № ОУ - 0000809, № ОУ - 0000949, № 0000972, № ОУ - 0001011, № ОУ - 001324, № ОУ - 001358, № ОУ - 001675, № ОУ - 001848, № ОУ - 002061, № ОУ - 002104, № ОУ - 0002195, № ОУ - 0002506, № ОУ - 0002726, № ОУ- 0003041, № ОУ - 0003326, № ОУ - 0003489; податкових накладних від 04 травня 2011 року № 3, від 02 червня 2011 року № 10, від 21 червня 2011 року № 147, від 23 червня 2011 року № 173, від 29.06.2011 № 211, від 08 липня 2011 року № 40, від 14 липня 2011 № 79, від 03 серпня 2011 року № 13, від 26 серпня 2011 № 188, від 01 серпня 2011 №2, від 06 вересня 2011 року № 44, від 15 вересня 2011 року № 124, від 04 жовтня 2011 року № 21, від 27 лютого 2011 року № 242, від 17 листопада 2011 року № 140, від 01 грудня 2011 року № 11, від 23 грудня 2011 року № 173 (том 3 а.с. 210-250, том 4 а.с. 1-10)

11 січня 2010 року та 24 березня 2011 року між позивачем (Покупець) та ПП «Профінвест» (Продавець) було укладено договори № 11/01 та № 24/031, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (неонол АФ 9-10, неонол АФ 9-12, неонол АФ 9-6), а Покупець - прийняти та оплатити його на умовах даних Договорів (том 4 а.с. 66-68).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії накладних № 5 від 03 лютого 2010 року, № 10 від 26 лютого 2010 року, № 14 від 04 березня 2010 року, № 17 від 17 березня 2010 року, № 21 від 04 квітня 2010 року, № 30 від 23 квітня 2010 року, № 38 від 28 травня 2010 року, № 41 від 24 червня 2010 року, № 120 від 20 серпня 2010 року, № 134 від 29 вересня 2010 року, № 140 від 22 жовтня 2010 року; видаткових накладних № 174 від 23 грудня 2010 року, № 25 від 24 березня 2011 року, № 49 від 05 травня 2011 року; податкових накладних № 5 від 03 лютого 2010 року, № 10 від 26 лютого 2010 року, № 14 від 04 березня 2010 року, № 19 від 17 березня 2010 року, № 25 від 07 квітня 2010 року, № 36 від 23 квітня 2010 року, № 48 від 28 травня 2010 року, № 240601 від 24 червня 2010 року, № 200802 від 20 серпня 2010 року, № 290901 від 29 вересня 2010 року, № 221001 від 22 жовтня 2010 року, № 231201 від 23 грудня 2010 року, № 240303 від 24 березня 2011, № 3 від 05 травня 2011, № 29 від 20 червня 2011 (том 4 а.с. 59-251).

Також, 22 серпня 2011 року між позивачем (Покупець), та ТОВ «Промелектро-75» (Постачальник) було укладено договір поставки за № 220801, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію у кількості, за ціною, строками і умовами поставки відповідно до умов цього Договору та супровідних видаткових накладних. Товар поставляється партіями. Кількість товару узгоджується по кожній партії й фіксується шляхом оформлення відповідного рахунку-фактури (том 5 а.с. 189-190).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії видаткових накладних № 290811 від 29 серпня 2011 року, № 290910 від 29 вересня 2011, № 111103 від 11 листопада 2011; податкових накладних № 150 від 29 серпня 2011 року, № 183 від 09 вересня 2011 року, № 101 від 11 листопада 2011 року (том 5 а.с. 191-196).

На думку колегії суду, суд першої інстанції не обґрунтовано не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного

закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ у встановленому законом порядку, що не заперечувалось відповідачем.

Щодо посилань суду першої інстанції на окремі недоліки вищевказаних первинних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на акти перевірок ДПІ контрагентів позивача, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем було надано до суду апеляційної інстанції товарно-транспортні накладні, сертифікати якості та платіжні доручення, що спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту перерахування коштів за вказаними договорами ( том 7 а.с. 48-119).

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обов'язковість наявності товарно-транспортної накладної, оскільки відповідно до законодавства України наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж, а тому ненадання такого документу, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між Позивачем та вказаними контрагентами, недійсними.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаними контрагентами, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Стін" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Стін" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2013 року № 0001952210, № 0001962210 (оподаткування прибутку підприємств) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 27 березня 2013 року № 0001952210 та № 0001962210.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 10 березня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.