Постанова № 43073789, 02.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 922/5645/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Олійник К.Ю.

відповідача - Рябінін С.В.

1-а третя особа - не з'явився

2-а третя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№52Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.12.14 у справі № 922/5645/14

за позовом Приватна промислово-торгівельна фірма "ЮСІ", м.Харків

до Публічного акціонерного товариства Банк «МЕРКУРІЙ», м.Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Приватна фірма "Данк", м.Харків

2) Приватна фірма "Ера", м.Харків

про визнання недійсним договору та припинення зобов"язань

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року позивач, Приватна промислово-торговельна фірма «ЮСІ», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Банк «МЕРКУРІЙ», в якій просив суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, визнати припиненими зобов'язання за договором № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року та визнати недійсним договір № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року та додаткового договору від 18.10.2013 р. до договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012р. укладені між Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ» в особі директора Савича В.М. та Публічним акціонерним товариством Банк «Меркурій», в особі Першого заступника Голови правління Куценка Олега Володимировича.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.12.2014 року по справі №922/5645/14 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено; визнано припиненими зобов'язання за договором № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року; визнано недійсним договір № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 року; визнано недійсним додатковий договір від 18.10.2013р. до договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року укладені між Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ» в особі директора Савича В.М. та Публічним акціонерним товариством Банк «Меркурій», в особі Першого заступника Голови правління Куценка Олега Володимировича; стягнуто з Публічного акціонерного товариства Банк «МЕРКУРІЙ» (вул. Петровського, 23, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 14360386) на користь Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5,код ЄДРПОУ 21178268;) сплачений судовий збір в сумі 3654 грн., з посиланням на припинення кредитного договору в зв'язку з відступлення права вимоги в повному обсязі та недійсність укладених договорів застави.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що зобов'язання за кредитним договором не припинилось, також не припинилися зобов'язання за договорами застави, що підтверджується підписанням додаткового договору до договору застави та договором застатви від 30.12.2013р.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач, відступивши право вимоги, вибув з кредитного договору, так як передав всі права вимоги, додаткові договори застави підписані після відступлення права вимоги та є недійсними, сторона при розгляді справи має право подання нового позову.

Перша та друга треті особи у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги,

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 29 жовтня 2012 року між ПАТ Банком "Меркурій" та Приватною фірмою "ДАНК" укладений договір № 02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті (надалі кредитний договір), із змінами, внесеними Додатковими угодами до даного кредитного договору, які є його невід'ємними частинами, відповідно до умов якого, встановлений ліміт кредитної лінії в розмірі 5000 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення 21 жовтня 2013 року, за яким розмір процентів за користування кредитом становить 12% річних ( п. 1.3 )

В забезпечення вимог ПАТ «Банк «Меркурій» по кредитному договору між Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ» та Публічним акціонерним товариством «Банк Меркурій» укладено договір застави товарів в обороті № 02/2-08-242 від 31.10.2012 року (далі - договір застави від 31.10.2012) та договір застави товарів в обороті № 02/2-08-145 від 30.12.2013 року (далі - договір застави від 30.12.2013).

У п. 1.2. договорів застави від 31.10.2012 та від 30.12.2013 зазначено, що позивач передав Банку у заставу товари в обороті, що належать йому на праві власності, склад яких визначається згідно додатків № 1 до договорів застави та сторони погодили, що ринкова вартість товарів в обороті за Договором застави від 31.10.2012 становить 50403467, 49 грн. з урахуванням 20 % ПДВ, а за Договором застави від 30.12.2013 становить 3005716, 52 грн. з урахуванням 20 % ПДВ.

28.12.2012 року укладено договір відступлення права вимоги за договором невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 між ПАТ «Банк Меркурій» (Первісний кредитор) та ПАТ «Банк Золоті ворота» (Новий кредитор), за п.1.1 договору ПАТ Банк «Меркурій» передав, а ПАТ Банк «Золоті ворота» прийняв у повному обсязі всі права та вимоги первісного кредитора до боржника за договором невідновлюваної кредитної лінії 02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 року та усіх додаткових угод до нього та став кредитором в зобов'язаннях за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього у повному обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

У пункті 1.4. договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що до ПАТ Банк «Золоті ворота» перейшли у повному обсязі всі права ПАТ «Банк Меркурій» за договором невідновлюваної кредитної лінії 02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 року до Боржника на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також ті права, які виникатимуть із Кредитного договору у майбутньому.

Пункт 1.8. договору про відступлення права вимоги встановлює, що з моменту передачі прав вимоги за Договором ПАТ «Банк «Меркурій» вибуває з будь-яких правовідносин, що склались до моменту передачі прав вимоги за Кредитним договором до Боржника.

Відповідно до пункту 1.2. договору про відступлення права вимоги, сума вимог, що відступається, станом на дату укладення даного договору становить 16170000,00 грн.

Суд першої інстанції зробив безпідставний висновок, що сторони при підписанні договору уступки права вимоги визначили суму загальної заборгованості боржника за договором невідновлюваної кредитної лінії 02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 року, станом на дату укладання договору уступки права вимоги, тобто права кредитора перейшло до ПАТ «Банк Золоті ворота» в повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції не досліджував наявні у справі договори та не врахував, що 28 грудня 2012 року між ПАТ Банком "Меркурій", Приватною фірмою "ДАНК" та Приватним підприємством "Ера" укладений договір про переведення боргу, згідно якого частково зобов'язання ПФ "ДАНК" по кредитному договору в сумі 3 799 800,00 доларів США перейшли до ПП "Ера".

Додатковою угодою від 28 грудня 2012 року до Кредитного договору заборгованість ПФ "ДАНК" по кредитному договору встановлювалась в сумі 2000000,00 доларів США, ПП "Ера" в сумі 3 799 800,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 21 жовтня 2013року, під 12% річних окремо для кожного позичальника.

Додатковою угодою до договору від 28 грудня 2012 року, укладеною між ПАТ Банк "Меркурій" та Приватною фірмою "ДАНК" переведено частину суми кредиту - 2000000,00 доларів США в гривневий еквівалент - 16170000,00 грн. станом на момент укладання додаткової угоди (т. 1 а.с.24).

Отже, за договіром № 02/1-25К-84 від 29.10.2012р. невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті на час укладання договору відступлення права вимоги між ПАТ «Банк Меркурій» (Первісний кредитор) та ПАТ «Банк Золоті ворота» існувала забогованість в розмірі 5799800,00 доларів США, а ПАТ «Банк Золоті ворота» відступлено право вимоги частини боргу у сумі 16170000,00 грн.

Таким чином, договір № 02/1-25К-84 від 29.10.2012р. невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті, із змінами, внесеними Додатковими угодами до даного кредитного договору не припиняв своєї дії.

Додатковою угодою № 10 від 18 жовтня 2013 року сторони внесли зміни до п.1.4 та 1.2 кредитного договору, якими визначили, що кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитною лінією - 16 жовтня 2014 року та встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 3 798 900,00 доларів США .

18.10.2013р. між ПАТ Банк «Меркурій» та ППТФ «ЮСІ» був укладенний додатковий договір від 18.10.2013 р. до договору №02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, яким внесені зміни в п.1.1. кредитного договору та зазначено, що позивач передав у заставу товари в обороті в забезпечення виконання зобовязань позичальника ППТФ «ЕРА» за кредитним договором від 29.10.2012р. у сумі 3798900 доларів США.

Отже, заборгованість по кредитному договору на час укладання спірних договорів існувала, відповідач залишався кредитором, а заставодавець погодився з частковою зміною боржника.

26 грудня 2013 року між ПАТ Банк "Меркурій", Приватною фірмою "ДАНК" та Приватним підприємством "Ера" укладений договір про переведення боргу, згідно умов якого, зобов'язання ПП "Ера" по кредитному договору в сумі 225 000,00 доларів США (з яких 148 814,95 доларів США - заборгованість за кредитом, 76 185,05 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом) частково перейшли до ПФ "ДАНК".

26.12.2013р. укладено додаткову угоду №12/1 до кредитного договору за якою заборгованість ПФ «ДАНК» за кредитом по кредитному договору встановлювалась в сумі 148 814,95 дол. США, з кінцевим терміном повернення 16.10.2013р., під 12% річних.

Додатковою угодою №13/1 від 27.12.2013р. валюта кредиту була змінена з долара США на гривню по курсу НБУ, станом на 27.12.2013р., та заборгованість ПФ «Данк» за кредитом в сумі 148814,95 дол. США в гривневому еквіваленті становила суму 1189477,90 грн., по курсу станом на момент укладання додаткової угоди, тобто ліміт кредитної лінії встановлено додатковою угодою в сумі 1189477,90 грн. під 20% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 16.10.2014р.

В забезпечення вимог ПАТ «Банк «Меркурій» по зазначеному договору між Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ» (далі - позивач, ППТФ «ЮСІ») та Публічним акціонерним товариством «Банк Меркурій» (далі - відповідач, Банк, ПАТ «Банк Меркурій») укладено договір застави товарів в обороті № 02/2-08-145 від 30.12.2013 року.

Отже, вимоги ПАТ «Банк «Меркурій» до ПФ «Данк» в сумі 1189477,90 грн., які забезпечені договором застави, не були відступлені ПАТ «Банк «Золоті ворота» та існують на теперішній час.

В зв'язку з чим суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що ПАТ Банк «Меркурій» на момент укладення договору застави товарів в обороті № 02/2-08-145 від 30.12.2013 року та укладення додаткового договору від 18.10.2013 р. до договору застави товарів в обороті від 31.10.2012 року передав у повному обсязі права та обов'язки за договором невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 та не був кредитором за основним зобов'язанням, вибув з правовідносин, що склались до моменту передачі права вимоги та передав права новому кредитору за договором невідновлюваної кредитної лінії 02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 року, які виникатимуть у майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про заставу» застава-це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Частина 3 статті 3 Закону України «Про заставу» встановлює, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Частина 1 статті 572 ЦК України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава, як забезпечувальне зобов'язання має додатковий характер щодо основного (забезпеченого) зобов'язання. Цивільний кодекс України зазначає, що заставодавцем може бути як боржник за основним зобов'язанням так і третя особа (майновий поручитель), а заставодержателем, може бути лише кредитор за основним зобов'язанням.

Відповідно до частини 2 статті 548 ЦК України недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Доказів припинення основного зобов'язання за договором № 02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті, із змінами, внесеними Додатковими угодами до даного кредитного договору позивач не надав.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ Банк «Меркурій» не порушив вимог ч. 1 статті 572 ЦК України та статтю 1 Закону України «Про заставу», ч. 2 ст. 548 ЦК України при укладанні договору № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 та додатковий договір від 18.10.2013 р. до договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 року.

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що ПАТ Банк "Меркурій" не є кредитором по договору невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 02/1-25К-84 від 29 жовтня 2012 р. в силу укладення договору відступлення права вимоги та не може звернути стягнення на заставне майно позивача за спірними договорами застави.

Крім того, в порушення вимог норм процесуального законодавства суд першої інстанції прийняв заяву про збільшення позовних вимог,в який позивач просив визнати недійсним додатковий договір від 18.10.2013 р. до договору застави товарів в обороті від 31.10.2012 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою етапі 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що статтею 22 ГПК не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Отже, позивачем фактично подана нова позовна заява про визнання недійсним додаткового договору від 18.10.2013 р. до договору застави товарів в обороті від 31.10.2012 року, що підтверджується також у відзиві на апеляційну скаргу позивача, в якому він підтверджує право суду на прийняття нового позову.

Колегія суддів вважає, що зазначене твердження не відповідає вимогам норм процесуального права, зокрема ст.22 ГПК України, якою не передбачено поданння нового позову при розгляді справи.

В зв'язку з вищевикладеним рішення суду першої інстанції пядлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 548, 572 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.12.2014р. по справі №922/5645/14 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, код ЄДРПОУ 21178268;) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1218 грн.00коп. судового збору по апеляційній скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.03.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.