Ухвала суду № 43073160, 05.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 876/9377/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від відповідача - Пивовар В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Соловюк» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Соловюк» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Соловюк» звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 13.04.2013 року № 0002962201 та № 0002952201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Соловюк» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2013 року № 0002952201 та № 0002962201 відмовлено повністю.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова є необгрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин по справі, просить таку скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргаи не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 05.04.2013 року по 11.04.2013 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Соловюк» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Паралель ВІД» за 2009-2012 роки.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.04.2013 року № 2302/22.1/33278952, згідно якого встановлено порушення пункту 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Соловюк» занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ПП «Паралель ВІД» на загальну суму 19195,00 грн., в тому числі у січні 2011 року на суму 15809,00 грн. та у березні 2011 року - 3386,00 грн.; пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 23993,00 грн., в тому числі: за I квартал 2011 року на суму 23993,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013 року № 0002962201, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19196,00 грн., в тому числі за основним платежем - 19195,00 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями - 1,00 грн. та № 0002952201, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23994,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 23993,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Таким чином для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток ґрунтується на тому, що податковий кредит та валові витрати позивача за наслідками операцій з ПП «Паралель ВІД», сформовано неправомірно, оскільки угода, укладена з даним контрагентом щодо проведення ремонтних робіт не мала реального характеру.

Між ТзОВ «Феміда-Інтер» (замовник) та ТзОВ «Соловюк» (підрядник) укладено договір підряду від 19.09.2008 року, відповідно до умов якого, за завданням замовника, підрядник приймає на себе зобов'язання виконання робіт по реконструкції та ремонту об'єктів ТзОВ «Феміда-Інтер».

04.01.2011 року між ТзОВ «Соловюк» (підрядник) та ПП «Паралель ВІД» (субпідрядник) укладено договір підряду №1. Згідно умов даного договору субпідрядник зобов'язується виконати роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами. Субпідрядник не пізніше трьох календарних днів з дня поступлення на його поточний рахунок авансового платежу на підрядні роботи розпочинає виконання робіт, передбачених цим договором. Замовлення, постачання будівельних матеріалів, виробів здійснюється силам підрядника. Субпідрядник залучає для виконання робіт працівників, створює для них необхідні умови праці і несе повну відповідальність за техніку безпеки переданому під будівельні роботи об'єкті.

У відповідності до пункту 3.1. умов договору договірна вартість робіт, що виконуються складає 200000,00 грн., в тому числі ПДВ - 33333,33 грн.

Факт виконання робіт по реконструкції та ремонту приміщень Рожищенського консервного заводу підтверджується, зокрема, податковими накладними від 21.02.2011 року № 52 на загальну суму 94851,60 грн., в тому числі ПДВ - 10808,60 грн. та від 31.03.2011 року на загальну суму 20314,80 грн., в тому числі ПДВ - 3385,80 грн., актами приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року та за березень 2011 року, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 року та за березень 2011 року.

З акту перевірки від 18.04.2013 року № 2302./22.1/33278952 слідує, що під час проведення перевірки не було надано банківських виписок та платіжних доручень, які підтверджують факт оплати за надані ремонтні роботи. Такі документи не були надані ТзОВ «Соловюк» і в судове засідання.

З пояснень позивача вбачається, що ТзОВ «Соловюк» не оплатило вартість виконаних робіт в зв'язку з відсутністю коштів на рахунках підприємства, так як замовник робіт (ТзОВ «Феміда-Інтер») не сплатило підряднику ТзОВ «Соловюк» вартість виконаних робіт.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2011 року перед ТзОВ «Соловюк» рахується дебіторська заборгованість за ТзОВ «Феміда-Інтер» в сумі 427064,80 грн. Як зазначено в пункті 2.4 договору № 1 від 04.01.2011 року замовлення, постачання будівельних матеріалів, виробів здійснюється силами підрядника. На підтвердження такої обставини позивачем надано копії видаткових накладних, акти списання за січень, березень 2011 року.

Актів прийому-передачі будівельних матеріалів, які використовувались для здійснення будівельних робіт ні під час проведення перевірки, ні в судове засідання позивачем не надано.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки від 18.04.2013 року № 2302/22.1/33278952 актом позапланової виїзної перевірки ПП «Паралель ВІД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2010 року по 15.10.2012 року встановлено, що в ході проведення аналізу податкової звітності, звітів та інших документів встановлено відсутність у даного товариства необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Згідно з поясненнями від 23.07.2012 року, відібраного співробітниками СБ України у Волинській області, директор ПП «Паралель ВІД» Іванов В.Д. пояснив, що підприємницької діяльності на підприємстві не здійснював і не мав наміру здійснювати, не укладав від імені підприємства трудових угод з найманими працівниками, тобто зареєстрував дане підприємство виключно з метою отримання грошової винагороди, без наміру здійснення підприємницької діяльності.

Отже, під час перевірки встановлено, що операції із придбання-реалізації не мали реального товарного характеру так як не встановлено факту його передачі та отримання.

Крім того, статтею 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, серед яких вказано будівельну діяльність.

Статтею 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що господарська діяльність, яка пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Як вказано у акті перевірки у ПП «Паралель ВІД» відсутня ліцензія на здійснення будівельних робіт.

Ця обставина поряд з вищенаведеними свідчить про те, що ПП «Паралель ВІД» не могло здійснювати ремонті роботи, тому позивач не мав права відносити до валових витрат та включати до податкового кредиту витрати у зв'язку з придбанням таких послуг.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 18.04.2013 року № 2302/22.1/33278952 ТзОВ «Соловюк» мало ліцензію на здійснення будівельних робіт, тобто мало можливість самостійно здійснювати реконструкцію та ремонт Рожищенського консервного заводу, однак всупереч цьому уклало договір з підприємством, яке не має ліцензії на здійснення таких робіт.

Отже, на підставі наведеного, податковим органом правомірно зроблено висновок про завищення ТзОВ «Соловюк» податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Паралель ВІД» на загальну суму 19195,00 грн., внаслідок чого занижено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 19195,00 грн. та заниження об'єкту оподаткування на загальну суму 95972,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 23993,00 грн.

Також враховуючи те, що у ПП «Паралель ВІД» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди та необхідний технічний персонал, на думку суду дані обставини ставлять під сумнів виконання вищевказаного договору підряду.

Разом з тим, надані позивачем первинні бухгалтерські документи, не можуть свідчити про те, що реконструкція та ремонті роботи Рожищенського консервного заводу виконувались саме ПП «Паралель ВІД». Таким чином, позивачем не підтверджено факту отримання робіт (послуг) від вказаного контрагента.

Щодо покликання апелянта на те, що акти прийняття виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та податкові накладні є виключними первинними документи, то враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів такі документи не є достатніми для підтвердження реальності операцій.

При цьому наявність у позивача податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом першої інстанції відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки ТзОВ «Соловюк» про відсутність реального здійснення господарських операцій із ПП «Паралель ВІД», знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013 року № 0002952201 та № 0002962201 є правомірними та відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Соловюк» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в справі № 803/1192/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя О.І. Довга

суддя З.М. Матковська

повний текст ухвали виготовлений 10.03.2015