Ухвала суду № 43073158, 05.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 876/12965/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Альтернатива - Люкс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Альтернатива - Люкс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року позивач Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Альтернатива - Люкс», в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача в дохід Державного бюджету адміністративно-господарські санкції в сумі 7568,18 грн. та пеню в сумі 238,58 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з приватного підприємства «Альтернатива - Люкс» до Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у розмірі 7568,18 грн. та пеню в сумі 238,58 грн., усього на загальну суму 7806,76грн.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необгрунтованою, такою, що не відповідає обставинам та матеріалам справи, постановлена з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права і неправильним дослідженням доказів, просить оскаржувану постанову скасуватита прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргаи не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно зі статтею 18-1 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Одночасно, підприємство має вжити вичерпні заходи зі створення робочих місць для інвалідів та інформування про це Луцький міський центр зайнятості, який в подальшому здійснює пошук інвалідів та їх направлення.

За правилами частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як визначено пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи,12 вересня 2013 року за вхідним № 3027 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2012 році становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб. При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна складати 1 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2012 році становив 15136,36 грн. із середньорічною заробітною платою штатного працівника 7568,18 грн. Також підприємство самостійно у рядку 06 нарахувало адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 7568,18 грн.

За невідповідність створених самостійно підприємством робочих місць для інвалідів передбачена відповідальність згідно частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

В силу норми ч. 4 ст. 20 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідач самостійно відобразив невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2012 році та нарахував адміністративно-господарській санкцій у розмірі 7568,18 грн., а Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів проінформувало відповідача про обов'язок сплатити ці санкції до 15 квітня 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відтак, до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також обов'язок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. Такі вимоги закону реалізуються відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» шляхом щомісячної подачі звіту про наявність вакансій за формою №З-ПН, яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2012 році склав один звіт до Луцького міського центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, а саме від 29 травня 2012 року.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Луцький міський центр зайнятості у 2012 році отримав від ПП «Альтернатива-Люкс» лише один звіт про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів.

Зі змісту листа Луцького міського центру зайнятості № 4547/05-04 від 02 жовтня 2013 року також вбачається, що на дану вакансію на посаду «Монтажник СТС і У» з 3 групою інвалідності громадяни не направлялись оскільки за даною спеціальністю вищевказані особи на обліку не перебували.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою №10-ПІ та із списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві 2012 році, повний календарний рік на ПП «Альтернатива-Люкс» не працювали інваліди, а середньообліковий показник становив одну особу.

З даного контексту випливає, що ПП «Альтернатива-Люкс», як роботодавцю, на початок 2012 року було достовірно відомо про невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів та про необхідність вжиття заходів для їх працевлаштування, а саме подати до Луцького міського центру зайнятості звіт про наявність відповідних вакансій.

Однак заходи щодо вільних вакансій для інвалідів підприємство почало вживати лише з травня 2012 року подавши звіт про наявні вакансії до Луцького міського центру зайнятості.

Вказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем вимог частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки з матеріалів справи вбачається, що тільки у травні 2012 року відповідач надав органам, зазначеним у статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інформацію щодо наявності робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, чим і не виконав обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не в повній мірі вжив усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві, оскільки згідно частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» був зобов'язаний у 2012 році щомісячно подавати інформацію (звіт) про наявні вакансії для інвалідів у встановленому законодавством порядку, так як саме на нього покладена відповідальність за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, а тому нараховані Волинським обласним відділенням ФСЗІ адміністративно-господарській санкції в розмірі 7568,18 грн. та пені в сумі 238,58 грн. підлягають стягненню з ПП «Альтернатива-Люкс» до Державного бюджету України та підставно задовольнив заявлені позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Альтернатива - Люкс» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі № 803/1969/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя О.І. Довга

суддя З.М. Матковська