Ухвала суду № 43072202, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2015р. м. Київ К/800/35536/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі №815/366/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства «Фірма «Титан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Миракод»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Фірма «Титан» (далі по тексту - відповідач 1, ПП «Фірма «Титан»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Миракод» (далі по тексту - відповідач 2, ТОВ «Миракод») про стягнення грошових коштів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови від 18.02.2011 старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області капітана податкової міліції І.М.Балахтіна позивачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Фірма «Титан» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Миракод» за період з 30.05.1995 (дати взяття на податковий облік) по 18.02.2011 (дата постанови слідчого), за результатами якої складено акт від 14.07.2011 №4590/23-3/21026274.

У періоді, за який проводилася перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.01.2005 №23214411, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси, індивідуальний податковий номер - 210262715536, підприємство ПП «Фірма «Титан» зареєстроване платником ПДВ з 19.01.2005, ТОВ «Миракод» Свідоцтво №100219556, індивідуальний податковий номер - 363695815035.

В зв'язку з тим, що перевірка була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України до вирішення кримінальної справи не приймалося. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби були передані правоохоронному органу, що призначив перевірку.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладені між ПП «Фірма «Титан» та ТОВ «Миракод» правочини є чинним, а висновки відповідача про їх нікчемність є помилковими та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Судами зазначено, що на підтвердження реальності господарських операцій до перевірки було надано видаткові та податкові накладні, отримані ПП «Фірма «Титан» від ТОВ «Миракод», копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом податкового органу, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки від 14.07.2011 висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Судами вірно зазначено, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Цивільним законодавством зазначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що доказів на підтвердження порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання ПП «Фірма «Титан» правочинів з ТОВ «Миракод».

Посилання відповідача на ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України судами вірно не взято до уваги, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що законних підстав для стягнення з ПП «Фірма «Титан» і ТОВ «Миракод» грошових коштів у розмірі чинної угоди - немає, а тому у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Приморському районі м Одеси суди правомірно відмовили.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров