Рішення № 43068749, 20.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9337/13-ц 20.11.2014 20.11.2014 20.11.2014

Провадження №22-ц/784/2222/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/784/2222/14

Категорія: 27 Головуючий у першій інстанції: Подзігун Г.В.

Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Романенко Ю.О.,

за участю: представника ПАТ КБ «Надра»- Филиппової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» (далі - Банк) до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 року Банк звернувся з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку 61934, 30 доларів США заборгованості за кредитним договором.

Представник Банку зазначав, що 06 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 08/05/2007/840К489, відповідно до умов якого останньому надано кредит в сумі 43400 доларів США, зі сплатою 14,49 % річних, терміном погашення до 19 травня 2017 року.

31 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалася нести солідарну із ОСОБА_6 відповідальність у разі порушення ним зобов'язань за кредитним договором.

Проте ОСОБА_6 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує. У зв'язку з чим станом на 18 липня 2013 року заборгованість за кредитом становила 61934,30 доларів США, що еквівалентно 495040 грн. 85 коп., із них: за основним кредитом - 39019, 18 доларів США, що еквівалентно 311880 грн. 31 коп.; за відсотками - 13351, 44 доларів США, що еквівалентно 106718 грн. 07 коп.; по комісії - 1719, 95 доларів США, що еквівалентно 13747 грн. 56 коп.; пеня - 3503, 73 доларів США, що еквівалентно 28005 грн. 29 коп.; штраф - 4340 доларів США, що еквівалентно 34689 грн. 62 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив про задоволення позову.

В грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до Банку і ОСОБА_6, в якому просила визнати частково недійсним пункт 4.3 даного кредитного договору, з підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_4 об'єднано в одне провадження з первісним позовом Банку.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2014 року позов Банку задоволено частково.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь Банку 55582,39 доларів США заборгованості за кредитним договором, що еквівалентно 444270 грн.05 коп.

Стягнуто з відповідачів на користь Банку з кожного по 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з неї та ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за відсотками за користування кредитом, комісією та пеню в межах трирічного строку позовної давності та із урахуванням умов кредитного договору, а в задоволенні вимог про стягнення штрафу відмовити, посилаючись на те, що рішення в цій частині ухвалено без повного з'ясування суттєвих обставин у справі, а також з порушенням вимог цивільного права. Крім цього, ОСОБА_4 посилалась на те, що оскільки в мотивувальній та резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначено про вирішення зустрічного позову, то просила задовольнити її вимоги в апеляційному порядку.

Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2014 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 08/05/2007/840К489, відповідно до умов якого останньому надано кредит в сумі 43400 доларів США, зі сплатою 14,49 % річних за користування кредитом, платою за обслуговування кредиту та терміном погашення до 19 травня 2017 року.

31 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки, де остання зобов'язалася нести солідарну із ОСОБА_6 відповідальність у разі порушення ним зобов'язань за кредитним договором, а саме: повернути основний кредит в розмірі 43400 доларів США до 19 травня 2017 року, сплатити відсотки за користування кредитом із розрахунку 14,49% річних, сплатити інші платежі, передбачені умовами кредитного договору, а також можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 1050 УК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_6 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує.

Відповідно до наданої Банком довідки заборгованість ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором станом на 18 липня 2013 року становила 61934,30 доларів США, що еквівалентно 495040 грн. 85 коп., із них: за основним кредитом - 39019,18 доларів США, що еквівалентно 311880 грн. 31 коп.; за відсотками - 13351, 44 доларів США, що еквівалентно 106718 грн. 07 коп.; по комісії - 1719, 95 доларів США, що еквівалентно 13747 грн. 56 коп.; пеня - 3503, 73 доларів США, що еквівалентно 28005 грн. 29 коп.; штраф - 4340 доларів США, що еквівалентно 34689 грн. 62 коп.

Доказів, які б свідчили про відсутність порушення зобов'язання за вказаним кредитним договором відповідачі не надали. Крім цього, відповідачі у запереченнях на позов Банку, а ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не оспорювали вимогу Банку щодо стягнення із них в солідарному порядку 39019,18 доларів США, що еквівалентно 311880 грн. 31 коп., заборгованості за основним кредитом.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції на підставі ст. ст.526, 554, ч.2 ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для дострокового стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6 і ОСОБА_4 заборгованості за кредитом в 39019, 18 доларів США, що еквівалентно 311880 грн. 31 коп., а також щодо наявності підстав для стягнення інших складових заборгованості.

Разом з тим, визначаючи загальний розмір заборгованості відповідачів за кредитним договором, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 15, 214, 216 ЦПК України не зазначив складові такої заборгованості та не навів обставин і мотивів щодо часткового задоволення позову Банку, що відповідно до пунктів 1 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору плата за користування кредитом визначена в розмірі 14,49 % річних, а за управління кредитом позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати 0,1% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру відсотків, які позичальник повинен сплатити Банку).

Згідно довідки-розрахунку щомісячної заборгованості, наданої Банком до апеляційного суду, щомісячна заборгованість ОСОБА_6 по сплаті відсотків за користування кредитом та комісії за період з 31 травня 2007 по 17 липня 2013 року склала відповідно 13351,44 доларів США, що еквівалентно 106718 грн. 07 коп., та 1719, 95 доларів США, що еквівалентно 13747 грн. 56 коп.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Доказів про збільшення сторонами строку позовної давності у матеріалах справи немає.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання (частина перша та п'ята ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Тобто, наведене свідчить, що згідно із наданим розрахунком помісячної заборгованості за кредитним договором заборгованість по відсоткам та комісії виникла у ОСОБА_6 з травня 2007 року, але до суду з даним позовом Банк звернувся лише у серпні 2013 року, в якому просив стягнути заборгованість за даним кредитним договором станом на 18 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, в письмових запереченнях на позов Банку представник ОСОБА_4 просив про застосування строку позовної давності.

Тому на користь Банку із відповідачів слід стягнути в солідарному порядку заборгованість за відсотками та комісією в межах строку позовної давності, тобто з 15 серпня 2010 року по 17 липня 2013 року, що відповідно становить 11676,36 доларів США, що еквівалентно 93329 грн. 15 коп., та 1070, 85 доларів США, що еквівалентно 8559 грн. 30 коп.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Наполягаючи на задоволенні позову, Банк просив стягнути в солідарному порядку із відповідачів пеню в розмірі 3503, 73 доларів США, що еквівалентно 28005 грн. 29 коп., за період з 18 липня 2012 року 17 липня 2013 року із розрахунку у 15% від загальної заборгованості по сплаті мінімальних платежів.

Проте у п.5.1 даного кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 3.3.3 цього договору , а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визнаний у п. 4.3.5 цього договору, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Згідно п. 3.3.2 кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу сторонами визначена у 721,88 доларів США.

Тому, виходячи із умов, зазначених у п.5.1 даного кредитного договору, на користь Банку із відповідачів підлягає стягненню в солідарному порядку пеня за період з 18 липня 2012 року 17 липня 2013 року в розмірі 2598,77 доларів США, що еквівалентно 20772 грн., виходячи із розрахунку 1% від визначеної Банком заборгованості по сплаті мінімальних платежів.

Як видно із змісту позовної заяви, Банк також просив стягнути в солідарному порядку із відповідачів штраф в розмірі 4340 доларів США, що еквівалентно 34689 грн. 62 коп., за порушення умов договору.

Між тим, у п. 5.2 кредитного договору зазначено, що у разі порушення позичальником вимог п. п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору, за кожен випадок. Згідно пунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 даного кредитного договору ОСОБА_6 відповідно зобов'язався, а саме: забезпечити Банк всіма необхідними документами для надання кредиту; дотримуватись положень цього кредитного договору, а також договору застави; сплачувати необхідні платежі у розмірі та в порядку, визначеному у п.п. 3.3.2, 3.3.3 кредитного договору; на вимогу Банку з'являтись для підписання додаткової угоди; надавати Банку додаткове забезпечення виконання зобов'язань за даним договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану, невиконання умов або визнання недійсними договору застави чи договору поруки.

Проте в позовній заяві Банк не зазначив, за яке саме порушення кредитного договору відповідачі повинні сплатити штраф та не надав відповідних доказів на підтвердження такої обставини.

Тому, виходячи із вимог ст. ст. 15, 60 ЦПК України, вимоги Банку про стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення та враховуючи, що судом першої інстанції не повно з'ясовано фактичні обставини справи, а в рішенні не наведено встановлені факти та мотиви часткового задоволення позову Банку, колегія приходить до висновку про те, що відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення слід змінити, стягнувши в солідарному порядку із відповідачів на користь Банку 54365, 16 доларів США, що еквівалентно 434540 грн.72 коп., заборгованості за кредитним договором, яка складається: із заборгованості за кредитом - 39019, 18 доларів США, що еквівалентно 311880 грн. 31 коп.; заборгованості за відсотками - 11676,36 доларів США, що еквівалентно 93329 грн. 15 коп.; заборгованості по комісії - 1070,85 доларів США, що еквівалентно 8559 грн. 30 коп.; пені - 2598,77 доларів США, що еквівалентно 20772 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам на користь ОСОБА_4 із Банку підлягає стягненню 200 грн. у рахунок понесених нею витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Це ж рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат слід залишити без змін, оскільки в цій частині воно ухвалено з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України.

Додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2014 року, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, не оскаржувалось.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2014 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 54365, 16 доларів США, що еквівалентно 434540 (чотириста тридцять чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 72 коп., заборгованості за кредитним договором, яка складається: із заборгованості за кредитом - 39019, 18 доларів США, що еквівалентно 311880 грн. 31 коп.; заборгованості за відсотками - 11676,36 доларів США, що еквівалентно 93329 грн. 15 коп.; заборгованості по комісії - 1070,85 доларів США, що еквівалентно 8559 грн. 30 коп.; пені - 2598,77 доларів США, що еквівалентно 20772 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_4 з ПАТ КБ «Надра» 200 (двісті) грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» витрат по сплаті судового збору в розмірі 1720 грн. 50 коп. з кожного залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: