Ухвала суду № 43066150, 04.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/1466/15 Головуючий у 1 інстанції: Колодіна Л.В.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Каракуші К.В.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні шляхом виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні шляхом виселення.

У позові зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, після смерті якого залишилося спадкове майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги є син ОСОБА_4- позивач по справі, який у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 20.11.2013 року за позивачем визнано право власності на квартиру та гараж. Відповідачка не є спадкоємцем та членом родини позивача. У вищевказаній квартирі відповідачка зареєстрована та проживає, але позивач вважає, що ОСОБА_3 не має підстав для проживання у квартирі, оскільки він не надавав дозволу на її проживання. Він неодноразово попереджував відповідачку про виселення і звільнення квартири, але вона не погоджується.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні ним квартирою АДРЕСА_1 в м. Мелітополі шляхом її виселення з квартири АДРЕСА_2; зобов'язати відповідачку усунути йому перешкоди у користуванні гаражем АДРЕСА_4 м. Мелітополі та передачі ключів від замків вхідних дверей гаражу; стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні шляхом виселення задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1 в м. Мелітополі шляхом її виселення з квартири АДРЕСА_2.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 гаражем АДРЕСА_4 м. Мелітополі шляхом звільнення гаражу АДРЕСА_4

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду від 04 листопада 2014 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_5, після смерті якого залишилося спадкове майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги є син ОСОБА_4- позивач по справі, який у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 20.11.2013 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Запорізьк5ої області від 28 січня 2014 року, за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_3 та визнано право власності на гараж АДРЕСА_4

На підставі зазначеного рішення суду позивач зареєстрував право власності на спадкове майно, що підтверджується Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №20104935 від 07.04.4014 року та №18292866 від 26.02.2014 року (а.с.26-27).

Із матеріалів справи вбачається, що в спадковій квартирі зареєстрована та проживає відповідачка ОСОБА_3. (а.с.32), яка проживала з його батьком, але членом сім'ї позивача не являється.

29 листопада 2013 року ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 лютого 2014 року, заява ОСОБА_3. про встановлення факту проживання однією сім'єю із померлим ОСОБА_5 залишена без розгляду.

Згідно зі ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1-3 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. ст. 328, 331 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник житлового будинку, квартири, згідно ст. 383 ЦК України, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Власник майна, згідно зі ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивачем неодноразово надсилалися попередження відповідачці про виселення з вимогою звільнити квартиру та гараж, але відповідачка відмовилася звільнити приміщення (а.с.28-31).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 та гараж №6 в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_5 на підставах, передбачених чинним законодавством України і його право підлягає судовому захисту відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Доводи апелянта про розгляд справи судом першої інстанції за її відсутності не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки в силу ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд позбавлений такої можливості. Разом із тим, вимогами ст. 303 ЦПК України встановлено, що у такому випадку зазначена особа має можливість подати всі докази, які вона мала на меті подати до суду першої інстанції, до суду апеляційної інстанції. При цьому, у суді апеляційної інстанції брав участь представник апелянта, який будь-яких доказів про право власності чи право користування відповідачкою спірним майном не надав.

Посилання апелянта на те, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться цивільна справа за її позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_5 та визнання спільною сумісною власністю спірної квартири не можуть бути прийняті до уваги судом. Із пояснень представників апелянта та позивача в суді апеляційної інстанції вбачається, що рішенням суду по цій справі стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3. грошову компенсацію, а не визнано право власності на спірну квартиру, рішення суду чинності не набрало.

Враховуючи викладене, підстав для скасування правильного по суті рішення суду відповідно до ст. 308 ЦПК України колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: