Рішення № 43059384, 26.02.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38113/14-ц

Провадження №2/761/2080/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

26 лютого 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Гаркуші Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батьки,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) до ОСОБА_2 (далі по тесту - відповідач, ОСОБА_2.) про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батьки.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12.11.1993 року по 04.04.2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. На даний момент шлюб між сторонами розірвано, від шлюбу колишнє подружжя має неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який, за рішенням суду, проживає з позивачем. ОСОБА_1 матеріально утримує та належним чином піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає, аліменти не сплачує. Позивач зазначає, що зв'язатися з відповідачем не виявляється можливим, останній раз ОСОБА_1 бачила його у грудні 2011 року. З огляду на те, що закордонні подорожі для дитини матимуть неабияке значення для духовного та фізичного розвитку, позивач звернулася до суду з позовом, відповідно якого просить надати їй дозвіл на виїзд її неповнолітнього сина ОСОБА_3 за кордон до досягнення його повноліття без дозволу (згоди) батька дитини та оформлення документів для тимчасового виїзду сина за межі України; надати дозвіл на виготовлення проїзного документа для неповнолітнього сина з метою виїзду за межі України без дозволу відповідача; допустити негайне виконання рішення суду в частині оформлення документів на тимчасовий виїзд за межі України.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.02.2015 року, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечила.

ОСОБА_2 у судове засідання, яке відбулося 26.02.2015 року, не з'явився, про причини неявки в суд не повідомив. Заяв та клопотань від нього на адресу суду не надходило. Відповідно до листа Заступника начальника Т.П.Голумбієвської, згідно з повідомленням УДППЗ "Укрпошта", тимчасово призупинено приймання до пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів АР Крим та м.Севастополь, у зв'язку з чим відповідач повідомлявся, шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-порталі Судової влади України за адресою: sh.ki.court.gov.ua.

Суд, керуючись ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-IV від 18.03.2004 року(далі по тексту - ЦПК України), ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, отримавши на це згоду позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.11.1993 року по 04.04.2007 року, який розірвано 04.04.2007 року, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Як вбачається з Довідки від 14.11.2014 року за Вих. №79/14, ОСОБА_1 працює на підприємстві з іноземними інвестиціями "ВІП-Рент" з травня 2014 року на посаді менеджера з питань регіонального розвитку.

Статтею 33 Конституцією України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України".

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України", оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Як вбачається зі змісту п. 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. №57 із змінами і доповненнями, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється, зокрема, за наявності рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Пунктом 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами) визначено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У ст. ст. 3, 6 Конвенції " Про права дитини ", ратифікованої постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Статтею 155 Сімейного кодексу України передбачено, що здійснення батьками своїх прав по виконанню обов'язків мають ґрунтуватися на повній повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині надання дозволу на виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за кордон без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2 у супроводі його матері - ОСОБА_1, в період з 26 лютого 2015 року по 26 лютого 2016 року за межі України.

Що стосується інших позовних вимог, слід зазначити наступне.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить надати дозвіл на виїзд з України до досягнення дитиною повноліття. З приводу даних вимог, суд вважає за необхідне зазначити те, що з положень Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"та Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", вбачається те, що дозвіл на виїзд має разовий характер, а тому вимоги щодо надання дозволу до досягнення повноліття ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач не надала суду доказів, що, в подальшому, відповідач буде заперечувати проти надання такого дозволу. Позивачкою не наведено правові підстави надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, аж до досягнення дитиною повноліття.

З приводи вимоги позивача про надання їй дозволу на виготовлення проїзного документу для неповнолітнього сина з метою виїзду за межі України без дозволу батька до досягнення повноліття, слід зазначити, що рішення про надання дозволу на виїзд вже є підставою для оформлення проїзного документа і не потребує додаткового дозволу.

Суд не знаходить підстав для задоволення вимоги в частині допуску до негайного виконання даного рішення суду, оскільки ст. 367 ЦПК України передбачений вичерпний перелік спорів за якими суд зобов'язаний допустити негайне виконання судового рішення і до вказаного переліку заявлені позивачем вимоги не входять.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 224-233 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Надати ОСОБА_1 дозвіл на виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 за кордон без дозволу(згоди) батька дитини ОСОБА_2 у супроводі його матері - ОСОБА_1, в період з 26 лютого 2015 року по 26 лютого 2016 року за межі України.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: