Ухвала суду № 43057332, 24.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/281/13-к Головуючий у І інстанції Ткаченко О.В.Провадження № 11/780/28/15 Доповідач у 2 інстанції ГайдайКатегорія 2 24.02.2015

УХВАЛА

Іменем України

24 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Гайдай Р.М.

суддів - Орла А.І., Авраменка М.Г.

з участю прокурора - Ляшенка Р.О.

захисника - ОСОБА_1

засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, захисника та засудженого ОСОБА_3 на вирок Володарського районного суду Київської області від 19 листопада 2014 року, яким, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

засуджено за ч.3 ст.136 КК України та призначено покарання у виді 2 роки позбавлення волі, за ч.1 ст.121 КК України - виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Зараховано ОСОБА_3 попереднє ув'язнення (з 03.05.2011 року по 21.05.2013 року) у строк відбування покарання і звільнено повністю від його відбування.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 14.06.2010 року Сквирським районним судом Київської області за ч.1 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75, 76 КК України, звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік та з покладенням обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію,

засуджено за ч.3 ст.136 КК України та призначено покарання 2 роки позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України приєднано частково невідбуту частину покарання у виді 1 року позбавлення волі та остаточне покарання за сукупністю вироків призначено 3 роки позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_2 попереднє ув'язнення (з 03.05.2011 року по 03.06.2013 року) у строк відбування покарання та строк відбування призначеного покарання обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судові витрати по 303 грн.91 коп. за проведення криміналістичної експертизи на користь держави.

Цивільний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

ВСТАНОВИЛА

За вироком суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнанні винними та засуджені за те, що ввечері 30 квітня 2011 року в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області вони зустрілися біля клубу, та домовились, що будуть йти додому разом, так як проживають неподалік один від одного. Під час розмови ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3, що той має відвідати знайомого ОСОБА_5, який хворіє. Приблизно о 00 годин 15 хвилин 01 травня 2011 року ОСОБА_2 підійшов до будинку АДРЕСА_3, де в квартирі №1 проживав ОСОБА_5, біля під'їзду вищевказаного будинку сидів ОСОБА_6, який перебував в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_6, щоб той пропустив його пройти у під'їзд будинку, у відповідь ОСОБА_6 пригрозив йому і став підніматися на ноги. У цей момент ОСОБА_2 побачив у руках ОСОБА_6 ніж. На крик ОСОБА_2 підбіг ОСОБА_3, якому ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_6 має ніж, попередивши його про небезпеку. ОСОБА_3 вибив з рук ОСОБА_6 ніж та відштовхнув ОСОБА_6 Коли ОСОБА_6 заспокоївся, ОСОБА_3 поклав відібраний у нього ніж в кишеню брюк ОСОБА_6 Після цього, ОСОБА_3 з ОСОБА_2 вирішили доставити ОСОБА_6 до знайомого ОСОБА_3 - ОСОБА_7, який в минулому працював дільничним інспектором міліції, і повідомити, що ОСОБА_6 носить при собі ніж. Коли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 підходили до повороту на вул. Кошова с. Великополовецьке ОСОБА_6 раптово вийняв з кишені ніж і мав намір нанести удар ОСОБА_3 в область шиї, внаслідок чого було пошкоджено светр, в який був одягнений ОСОБА_3 Під час відібрання ножа ОСОБА_3 були заподіяні ушкодження на задній поверхні п'ятого пальця лівої кисті по ліктьовій поверхні. Окрім того судом доведено, що 01.05.2011 року в період часу з 00 год 15 хв. до 01 год 30 хв. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 після конфлікту з ОСОБА_6 та нанесення тілесних ушкоджень, привели останнього до ставу «Центральний» по вул. Жовтневій у с. Великополовецьке Сквирського району Київської області з метою вмити того, так як на обличчі в нього була кров, та в подальшому доставити його до колишнього дільничного інспектора міліції, в зв'язку з тим що потерпілий ОСОБА_6 їм погрожує ножем та намагався вдарити ножем ОСОБА_3 Коли потерпілий ОСОБА_6 ввійшов у воду та вмився, вийшовши зі ставу на берег, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не втримавши рівновагу тіла впав з шести метрової бетонної греблі у воду. ОСОБА_3 та ОСОБА_2, знаходячись поруч і знаючи, що потерпілий ОСОБА_6 зазнав тілесних ушкоджень, перебував в стані алкогольного сп'яніння та усвідомлюючи, що останній перебуває в небезпечному стані, а саме, на дні бетонної дамби ставу, після падіння з шестиметрової висоти на бетонне дно дамби, не поважаючи право людини на життя і безпеку, нехтуючи моральними та правовими нормами, що зобов'язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному стані, залишили місце, не повідомили належних осіб і установи про перебування потерпілого в небезпечному стані. Внаслідок бездіяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 настала смерть ОСОБА_6, адже він утопився. Таким чином підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинили злочин, передбачений ст. 136 ч. 3 КК України, а саме, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу, або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, що спричинило смерть потерпілого. Крім того, органами досудового розслідування, ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК України, але вироком Володарського районного суду Київської області від 19.11.2014 року, ОСОБА_3 визнано невинуватим та виправдано за відсутності в його діях складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Не погоджуючись з вироком суду прокурор, захисник та засуджений ОСОБА_3 подали апеляції. Прокурор в апеляції не оспорюючи законності засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 136 КК України та правильності призначеного їм покарання за вказаний злочин, вважає виправдання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України, необґрунтованим, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ст. 121 ч.1, ст. 136 ч. 3 КК України, та призначити покарання згідно ст. 70 КК України - 5 років позбавлення волі, визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України, та призначити покарання за ст. 136 ч. 3 КК України - 2 роки позбавлення волі, згідно ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначити 3 роки позбавлення волі. Захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1 просить вирок в частині визнання ОСОБА_3 винним і засудженим за ч. 3 ст. 136 КК України -скасувати та постановити в цій частині виправдувальний вирок. Свою апеляцію обґрунтовує тим, що, ОСОБА_3 не знав достеменно про те, що ОСОБА_6 перебуває в небезпечному для життя стані, а також припускаючи що ОСОБА_6 може перебувати на дні дамби, намагався догукатися до потерпілого, та викликати йому допомогу, однак не мав для цього можливості, оскільки на вулиці була пізня пора доби, мобільний телефон у нього розрядився, охоронець АЗС йому не відчинив, а в селі не було жодної служби до якої можна було б звернутися особисто та покликати на допомогу. Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить, відповідно до ст.ст. 5, 6 п. 1, 2, ст. 334 КПК України закрити кримінальну справу. Свою апеляцію обґрунтовує тим, що вирок суду вважає незаконним та необґрунтованим у зв'язку з необ'єктивністю, однобічністю та неповнотою судового розгляду. Зазначає, що суд кваліфікував його дії за ст. 136 ч. 3 КК України, як умисне уникнення від відповідальності з порятунку потерпілого при нещасному випадку і ненадання йому допомоги. Проте, в судовому засіданні та під час слідчої дії було приділено зовсім мало уваги на те, що: тіло перебувало в недоступному місці для надання допомоги; фізично він не міг врятувати життя ОСОБА_6 хоч і ризикував своїм життям обходячи не огороджену глибоку водостічну дамбу 8 метрової глибини (висоти) і не бачив вночі де знаходиться потерпілий, так як на крики він не реагував; неодноразово, він свідчив прокурору на рахунок своїх дій і говорив що шукав як повідомити правоохоронні органи, чергових на АЗС, з приводу його припущень про те, що потерпілий міг впасти в дамбу; вранці, він турбуючись за життя ОСОБА_6 поїхав до підполковника ОСОБА_7 і розповів йому про свої занепокоєння і був впевнений що він подзвонить в правоохоронні органи, але чому він цього не зробив не відомо. Зазначає, що все вищезазначене прямо вказує на однобічність, неповноту досудового та судового слідства, упередженість і зацікавленість з боку обвинувачення, фальсифікації матеріалів кримінальної справи при її дослідженні, веденні судового слідства і винесенні вироку який не відповідає фактичним обставинам справи. На апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_3 подав заперечення в яких просить справу закрити та зняти з нього всі обвинувачення. На апеляцію засудженого ОСОБА_3 прокурор подав заперечення в яких просить повернути апеляцію засудженого до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст.ст. 352, 354 КПК України (в редакції 1960 року). Свої заперечення обґрунтовує тим, що вказана апеляція не відповідає вимогам ст. 350 КПК України (в редакції 1960 року), оскільки: апеляцію викладено російською мовою, чим порушено ст. 19 КПК України (в редакції 1960 року); апеляція ОСОБА_3 не містить, всупереч ч. 1 ст. 350 КПК України (в редакції 1960 року), зрозумілого прохання особи, яка подає апеляцію; не вказані в апеляції й підстави для скасування або зміни вироку, тобто не виконані належним чином вимоги п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України (в редакції 1960 року) щодо вказівки на те, в чому полягає незаконність вироку та доводів на її обґрунтування. На апеляцію захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_1 прокурор також подав заперечення в яких просить повернути апеляцію до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст.ст. 352, 354 КПК України (в редакції 1960 року). Свої заперечення обґрунтовує тим, що апеляція всупереч ч. 2 ст. 350 КПК (в редакції 1960 року), не містить посилання на відповідні аркуші справи, а також в прохальній частині апеляції наявна пропозиція «скасувати вирок суду в частині визнання винним ОСОБА_3 та постановити в цій частині виправдувальний вирок», проте, апеляційний суд не наділений такими повноваженнями згідно КПК України (в редакції 1960 року), тобто прохання особи, яка подає апеляцію (п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК України в редакції 1960 року) сформульоване без врахування того, які рішення апеляційний суд вправі ухвалити та не ґрунтується на вимогах кримінально-процесуального закону. Заслухавши доповідача, прокурора, котрий свою апеляцію підтримав, апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника не підтримав, засудженого ОСОБА_3, котрий свою апеляцію підтримав, захисника - адвоката ОСОБА_1, котрий підтримав свою апеляцію, ОСОБА_2, котрий апеляцію прокурора не підтримав, апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника підтримав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 323 КПК України (в редакції 1960 р.), вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно і повністю досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину, про винуватість або невинуватість підсудного у вчиненні злочину, з достовірністю випливають з матеріалів справи.

Проте, як видно з матеріалів справи, суд належним чином не дослідив всіх наявних у справі доказів і не дав їм оцінки.

Так, виправдовуючи ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, суд вказав, що неможливо встановити якої тяжкості тілесні ушкодження завдано ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6, а які отримано при падінні з шестиметрової висоти, що унеможливлює встановлення причинного зв'язку між діяннями винного і шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого.

Однак, згідно висновку експерта № 40/Д від 03.06.2011 року (т. 2 а.с. 97-98), ушкодження в області голови справа та в області підбородка, правової частини обличчя, правової тім'яної кістки, враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень виникли внаслідок з'їжджання по бетонній стіні дамби з послідуючим ударом головою об бетонну підлогу дамби.

Рана в області лівого тім'яного бугра та синець в області лівого вуха та завушної ділянки виник від дії тупого чи тупих предмету чи предметів і нерозривно зв'язані з черепно-мозковою травмою і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень як небезпечні для життя. Тобто в ліву тім'яну ділянку (внаслідок чого і виникла рана з підритим верхнім краєм в області лівого тім'яного бугра) та ліву вискову ділянки було зроблено не менше чим по одному удару (тобто мається по одній точці прикладення сили) внаслідок чого і виникла закрита черепно-мозкова травма. Перелом ребра виник від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею і відноситься до категорії тілесних пошкоджень середньої ступені важкості. Всі інші тілесні пошкодження виникли від дії тупих предметів або при падінні на такі і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Окрім того, експерт у висновку вказує що враховуючи виявлені тілесні пошкодження, дані протоколу допиту ОСОБА_3 від 04.05.2011 року («Два рази я його вдарив рукою в область голови, один раз в область тулуба біля будинку по вул. Жовтневій та чотири рази вдарив рукою його на дорозі в область голови і один раз ногою в область правового плеча») та відтворення обстановки та обставин події від 05.05.2011 року, дані протоколу допиту ОСОБА_2 від 12.05.2011 року дані тілесні пошкодження могли утворитися в часі та за обставин указаних в постанові. Тобто ОСОБА_6 було нанесено не менше одного удара в область обличчя біля будинку де він ударився лівою стороною голови об стіну внаслідок чого і виникла рана в області лівого тім'яного бугра із підритим верхнім краєм та закрита черепно-мозкова травма. Далі удари наносилися на дорозі в область обличчя та ногою в область грудної клітини внаслідок чого і виник перлом 5-го ребра зліва.

Як вбачається з протоколу судового засідання (т. 8 а.с. 17-54) підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 змінили свої показання і показали, що ОСОБА_3 не наносив тілесних ушкоджень ОСОБА_6, проте суд їх показання в цій частині оцінив критично, врахувавши інші досліджені в судовому засіданні докази і фактично визнав, що ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_6

Разом з тим, суд не встановив, які конкретно тілесні ушкодження спричинив ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6

Суд, виходячи з норм КПК України (в редакції 1960 року) мав можливість за власною ініціативою викликати та допитати в судовому засіданні експерта, котрий проводив судово-медичну експертизу, а у випадках необхідності призначити експертизу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд виправдав ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України передчасно, неповно дослідивши та оцінивши докази, які є у матеріалах справи, а тому вирок залишатися в силі не може і підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суду необхідно усунути недоліки викладені в ухвалі, окрім того, звернути увагу на обвинувачення пред'явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 136 КК України органами досудового слідства, а саме, щодо наслідків які наступили від їх неправомірних дій і в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Володарського районного суду Київської області від 19 листапада 2014 року щодо, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суддів.

СУДДІ: