Постанова № 43055135, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 922/5442/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В. , суддя Шевель О. В.,

при секретарі Литвиновій К.О.,

за участю представників сторін:

позивача- представник Скіба В.Д. за довіреністю № 01/1-786 від 25.12.2014 року,

відповідача- представник Осьмак О.В. за довіреністю № 10 від 07.04.2014 року,

третьої особи - не з*явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжвідомчий центр інженерних досліджень», Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, (вх. № 1026 Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2015 року у справі № 922/5442/14,

за позовом - Консорціум «Науково-виробниче об*єднання «Укргіпроенергобуд», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжвідомчий центр інженерних досліджень», Харківська область, Харківський район, м.Мерефа,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» м. Вишгород,

про стягнення 331 640,96 грн. та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2015 року у справі № 922/5442/14 ( суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Міжвідомчий центр інженерних досліджень» на користь Консорціуму «Науково-виробниче об*єднання «Укргіпроенергобуд» суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 331 640,96 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 6 632,82 грн.

В решті позову відмовлено.

Відповідач, не погоджуюсь з рішенням суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, з урахуванням уточнень щодо вимог апеляційної скарги, у судовому засіданні просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2015 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позивачу у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним. На його думку, по - перше, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення не правильно застосовано статтю 1212 Цивільного кодексу України, оскільки між позивачем та відповідачем укладено договір про оплатне виконання робіт, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім в якості оплати виконаних за договором робіт, тобто ці кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до наведеної норми права як безпідставне збагачення. При цьому, факт виявлення внутрішньою ревізією суб*єкта господарювання порушень, допущених під час виконання робіт за договором, не впливає на умови спірних договірних відносин і не може змінювати їх. По - друге, судом не правильно застосовано частину 1 статті 224 Господарського кодексу України, оскільки позивач не зазнав збитків, а відповідач жодним чином не порушив умови договору. По - третє, судом не взято до уваги приписи пункту 3 частини 1 статті 3, статті 525,526,626,628,629 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні правовідносини, оскільки на момент укладання договору сторонами погоджені усі його істотні умови, в тому числі визначення ціни договору.

Апелянт вважає, що акт ревізії, на який господарський суд першої інстанції послався як на підставу для стягнення коштів з позивача, не може вважатися обгрунтованим доказом наявності підстав для стягнення коштів, оскільки останній може лише свідчити про можливе бюджетне порушення ПАТ «Укргідроенерго» під час встановлення ціни договору між ним та НВО «Укргідроенергобуд», а не підтверджувати порушення господарських зобов'язань ТОВ «МЦІД». Позивачем не надано суду жодного доказу того, що оспорювані кошти були ним сплачені до бюджету або ПАТ «Укргідроенерго».

Окрім того, судом залишено без уваги пояснення ТОВ «МЦІД» щодо правильності визначення ціни договору і щодо того, що жодних порушень будівельних норм та правил, які регулюють ціноутворення в будівництві і які мали наслідком завищення ціни договору ТОВ «МЦІД» допущено не було.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

27.11.2014 року до господарського суду Харківської області звернувся Консорціум «Науково-виробниче об*єднання «Укргіпроенергобуд» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжвідомчий центр інженерних досліджень», в якій просив стягнути з відповідача на свою користь суму безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 331 640,96 грн. та зобов'язати відповідача відкоригувати акти виконаних робіт форми КБ-2в за період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року, а саме, виключити з них не підтверджену ТОВ «МЦІД» роботу бурових установок в кількості 2 254,678 машино/годин ( а.с.4-6 т.1).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що під час ревізії філії «Дирекції з будівництва Дністровської ГАЕС» Чугуївською міжрайонною ДФІ Харківської області проведено зустрічну звірку щодо розрахунків між ТОВ «МЦІД» та Консорціумом «НВО «Укргіпроенергобуд» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 рік. При зустрічній звірці встановлено, що між Консорціумом «НВО «Укргіпроенергобуд» та ТОВ «МЦІД» укладено договір підряду на виконання будівельно - монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції від 01.06.2011 року № М-14/11 на загальну суму 129 098,40 грн. , в т.ч. ПДВ 21 516,40 грн. Протягом періоду з 01.06.2011 по 31.12.2013 року до п.4.2 договору внесено зміни, відповідно до яких ціна договору збільшилася до 9 136 974,00 грн. з ПДВ. У актах виконаних робіт КБ-2в робота бурових установок відображається в машино/годинах, а в актах на списання пального в мото/годинах відповідно до даних додатку № 13 до ДБН В.28-3-9*, при цьому, при перерахунку мото/годин в машино/години для бурових машин застосовуються коефіцієнт 0,3-0,4 ( при перерахунку взято максимальний розмір 0,4). За результатами перевірки встановлено, що ТОВ «МЦІД» завищено вартість виконаних підрядних робіт в актах ф.КБ-2в на загальну суму 331 640,96 грн. із ПДВ, чим завдано збитків Консорціуму.

08.12.2014 року відповідач надав відзив на позовну заяву позивача, в якому заперечував проти позову і просив відмовити Консорціуму «НВО «Укргіпроенергобуд» у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2014 року задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ПАТ «Укргідроенерго».

27.01.2015 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив господарське зобов'язання і повинен відшкодувати завдані цим збитки позивачу.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким рішенням господарського суду, виходячи із наступного.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь суму безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 331 640,96 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 01.06.2011 року між ТОВ «МЦІД» та НВО «Укргідроенергобуд» укладено договір субпідряду № М-14/11 на виконання будівельно - монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції ( надалі договір).

Згідно з умовами договору позивач (генпідрядчик) доручає, а відповідач (субпідрядник) забезпечує, відповідно до проектно - кошторисної документації і умов договору, виконання будівельно - монтажних робіт по улаштуванню свердловин для водопониження та контрольно -вимірювальної апаратури на спорудах Дністровської ГАЕС, згідно погодженої сторонами Програми робіт, що додається до договору та є його невід*ємною частиною ( додаток № 4).

Відповідно до п.4.4. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписання сторонами виконавчої документації, актів будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554) протягом 35 банківських днів з моменту їх підписання Генпідрядчиком за умови отримання коштів від замовника, але не пізніше ніж через два банківських дні з моменту отримання коштів від замовника.

В подальшому, під час виконання договор між ТОВ «МЦІД» та НВО «Укргідроенергобуд» укладалися додаткові угоди до договору, які здебільшого були пов'язані з збільшенням обсягів робіт, які замовлялися НВО, що відповідно мало наслідком збільшення ціни договору.

Ціна договору, а також всі кошториси та розрахунки погоджені ТОВ «МЦІД» та НВО «Укргідроенергобуд» під час укладання договору до початку виконання робіт.

Як встановлено судом, всі замовлені НВО «Укргідроенергобуд» роботи виконані ТОВ «МЦІД» у відповідності до календарного плану та технічного завдання, зауважень щодо якості, строків виконання, кошторисної вартості робіт НВО «Укргідроенергобуд» не надавало. Роботи прийняті і оплачені НВО «Укргідроенергобуд».

Таким чином, колегія суддів вважає, що договір укладений НВО «Укргідроенергобуд» та ТОВ «МЦІД» у відповідності до чинного законодавства, всі істотні умови договору, зокрема, умови про ціну договору узгоджені сторонами; перевищень кошторисної вартості договору під час виконання робіт ТОВ «МЦІД» не допущено.

Судом встановлено, що 18.04.2014 року Державною фінансовою інспекцією в Київській області складений акт № 05-27/89 ревізії фінансово - господарської діяльності ПАТ «Укргідроенерго» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

У даному акті вказано, що під час ревізії філії «Дирекції з будівництва Дністровської ГАЕС» Чугуївською міжрайонною ДФІ Харківської області проведено зустрічну звірку щодо розрахунків між ТОВ «МЦІД» та Консорціумом «НВО «Укргіпроенергобуд» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 рік.

При зустрічній звірці встановлено, що між Консорціумом «НВО «Укргіпроенергобуд» та ТОВ «МЦІД» укладено договір підряду на виконання будівельно - монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції від 01.06.2011 року № М-14/11 на загальну суму 129 098,40 грн. , в т.ч. ПДВ 21 516,40 грн.; договір погоджено замовником робіт.

Протягом періоду з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року до договору від 01.06.2011 року № М-14/11 сторонами вносились зміни, що були оформлені окремими додатковими угодами до договору, якими збільшено об*єм та вартість виконаних робіт до 9 116 974,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 522 829,00 грн.

Звіркою відображення в актах виконаних робіт будівельних машин і механізмів встановлено, що за період з 01.06.2011 року по 31.12.2012 року до підсумкової відомості ресурсів роботи бурових установок включалась лише одна бурова установка - УБР 2,5.

За період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року до підсумкових відомостей ресурсів до актів виконаних робіт форми № КБ-2в включались бурові установки УБР 2,5, УКБ 200/300, УГБ-1 ВС та СКБ-4.

Звіркою встановлено, що робота бурових відображається бурильниками в актах та звітах на списання пального бурових агрегатів. Але, а актах в мото/годинах, а в актах виконаних робіт, КБ-2в - в машино/годинах. Для можливості співставлення даних бурових установок зроблено перерахунок мото/годин в машино/години на підставі додатку № 13 до ДБН В.2.8-3-95 «Техніка експлуатація будівельних машин», затвердженого наказом Держкоммістобудування України 7 липня 1995 року № 134 .

Відповідно до даних додатку № 13 до ДБН В.2.8-3-9* при перерахунку мото/годин в машино/години, для бурових машин застосовується коефіцієнт 03,04 (при перерахунку взято максимальний розмір - 0,4).

При співставленні кількості машино/годин бурових установок, включених до актів виконаних робіт форми КБ-2в, з фактичним відпрацюванням бурових установок, що підтверджується первинною документацією субпідрядника, встановлено не відповідність.

Так, за період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року до підсумкової відомості ресурсів до актів виконаних робіт форми КБ-2в включено роботу бурових установок в загальній кількості 13258,608 машино/годин, а підтверджено даними бухгалтерського обліку ТОВ «МЦІД» лише 11003,93 машино/годин.

Таким чином, фінансовою інспекцією встановлено, що при виконанні договору від 01.06.2011 року № М-14/п, бухгалтерським обліком ТОВ «МЦІД» не підтверджено роботу бурових установок в кількості 2254,678 машино/годин на загальну суму 331 640,96 грн.

Тобто, в порушення вимоги п.3.2.7.7 ДБН Д.1.1-1-2000 у розрахунки одиничних кошторисних норм включено будівельну техніку, роботу якої документально не підтверджено.

Внаслідок вище вказаного, ТОВ «МЦІД» завищено вартість виконаних підрядних робіт в актах ф.№КБ-2в на загальну суму 331 640,96 грн., із ПДВ, чим завдано збитків Філії на зазначену суму.

Вказаний акт послугував підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Як убачається з матеріалів справи, господарський суд задовольнив частково позовні вимоги, обґрунтовуючи свої висновки положеннями статтями 193 та 224 Господарського кодексу України, статтями 526 та 1212 Цивільного кодексу України.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї норми права застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних засобів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень 1212 Цивільного кодексу України.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанці,ї між позивачем та відповідачем укладено договір про оплатне виконання робіт, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім в якості оплати виконаних за договором робіт, тобто ці кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

При цьому, слід зазначити, що факт виявлення ревізією суб*єкта господарювання порушень, допущенних під час виконання робіт за договором, не впливає на умови спірних договірних відносин і не може змінювати їх.

Застосування господарським судом приписів частини 1 статті 224 Господарського кодексу України також, на думку колегії суддів, є неправомірним, оскільки норми цієї статті застосовуються у разі якщо, учасником або порушується господарське зобов'язання, або порушується установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. Проте, порушень господарського зобов'язання з боку відповідача судом не встановлено.

У відповідності до приписів частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Щодо заподіяння збитків позивач не навів у позові і необгрунтував їх належними та допустимими доказами.

Згідно пункту 3 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (свобода договору) встановлено наступне: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

До загальних принципів господарювання відноситься свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини ( стаття 6 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525,526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб*єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, станом на момент укладання договору сторонами погоджені усі його істотні умови. Позивач та відповідач під час укладання спірного договору та додаткової угоди до нього, будучи вільними у обранні його умов, самостійно погодили усі його істотні умови, в тому числі й в частині визначення ціни договору.

При цьому, слід зазначити, що акт ревізії, на який позивач посилається, як на підставу для стягнення коштів, а господарський суд вважає її належною, не може вважатися обґрунтованим доказом наявності підстав для стягнення коштів, оскільки останній в даному випадку не підтверджує порушення господарських зобов'язань з боку ТОВ «МЦІД».

За своєю природою акт (довідка, вимога та інше) Державної фінансової інспекції є актом ненормативного характеру - індивідуальним актом, який породжує права і обов'язки тільки у того суб*єкта, якому вони адресовані, а саме, у ПАТ «Укргідроенерго» та відповідно не породжує для НВО «Укргідроенергобуд» та ТОВ «МЦІД» ніяких обов'язків, зокрема, обов'язків щодо повернення коштів або обов'язків від корегування вартості виконаних робіт та актів здачі - приймання виконаних робіт у розмірі, визначеному в позові.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що акт, на який посилається позивач, як на підставу для стягнення коштів з відповідача на свою користь, жодним чином не порушує прав, свобод і інтересів позивача.

Щодо правильності визначення ціни договору і щодо порушень будівельних норм та правил, які регулюють ціноутворення в будівництві і які стали наслідком завищення ціни договору ТОВ «МЦІД», відповідач пояснив наступне.

Сума коштів, яку позивач просить стягнути з ТОВ «МЦІД» утворилася як різниця між вартістю кількості машино/годин, яку зазначив в кошторисах ТОВ «МЦІД» (13258,608 машино/годин) та кількістю машино - годин, яку держфінінспектор вважає ТОВ «МЦІД» мав би зазначити (11003,93 машино/години). Різниця становить 2254,678 машино/годин на суму 331 640,96 грн.

Неспівпадіння позицій ТОВ «МЦІД» та держфінінспектора щодо кількості витрачених машино-годин зазначених сталося внаслідок різного підходу до використання коефіцієнту перерахунку мото-годин в машино-години.

Перерахунок мото-годин в машино-години здійснювався ТОВ «МЦІД» у відповідності до додатку № 13 Державних будівельних норм України «Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Технічна експлуатація будівельних машин» ДБН В.2.8-3-95.

Нормами ДБН В.2.8-3-95 для бурових машин передбачено використання коефіцієнту у діапазоні від 0,3 до 0,4.

ТОВ «МЦІД» застосовано коефіцієнт 0,33, що знаходиться у зазначеному нормами діапазоні і відповідає вимогам даного нормативного акту.

Позивачем, як і держфінінспектором, визначено коефіцієнт 0,4 як максимальний, тоді як максимальним коефіцієнтом є коефіцієнт 0,3, внаслідок чого мінімальне значення при перерахунку помилково визначене як максимальне.

При діленні показника мото-годин та «помилково максимальний» коефіцієнт 0,4 виходить помилкове штучне заниження машино-годин, яке і призвело до виникнення різниці і кількості 2254,678 машино -годин на загальну суму 331 640,96 грн.

При коефіцієнті переходу 0,33 ( а це в межах 0,3- 0,4 норми ДБН В.2.8-3-95) ТОВ «МЦІД» відпрацьовано 13 337,788 машино-годин (4401,470:0,33= 13 337,788, що відповідає фактичним затратам, документально підтвердженими первинними бухгалтерськими документами, що були надані ТОВ «МЦІД» у ході перевірки, які включені до актів виконаних робіт (розрахунок машино -годин за звітний період).

Отже, відповідач вважає, що порушень нормативних актів, які регулюють ціноутворення в будівництві при формуванні ціни виконаних робіт ТОВ «МЦІД» робіт за договором не мали місця.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не спростовано заперечення відповідача жодним доказом та не доведено вимогу щодо стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 331 640,96 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 331 640,96 грн, з прийняттям нового рішення, про відмову позивачу в цій частині позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача відкоригувати акти виконаних робіт форми КБ- 2в за період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року, а саме, виключити з них не підтверджену ТОВ «МЦІД» роботу бурових установок в кількості 2 254,678 машино/годин, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічний перелік встановлює стаття 20 Господарського кодексу України, окрім того, додатково передбачається застосування штрафних санкцій, оперативно - господарських санкцій, адміністративно - господарських санкцій, а також установлення, зміни і, припинення господарських правовідносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині відмови позивачу у задоволенні його вимоги про зобов'язання відповідача відкоригувати акти виконаних робіт форми КБ- 2в за період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року, а саме, виключити з них не підтверджену ТОВ «МЦІД» роботу бурових установок в кількості 2 254,678 машино/годин, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відповідає визначеним чинним законодавством способам захисту права.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача; часткове скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2015 року, а саме, в частині задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 331 640,96 грн, суму безпідставно отриманих грошових коштів, з прийняттям в цій частині нового рішенням, яким у позові відмовити повністю.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 ч.1 статті 103, п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжвідомчий центр інженерних досліджень» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2015 року скасувати в частині стягнення з ТОВ «Міжвідомчий центр інженерних досліджень» на користь Консорціуму «Науково-Виробниче об*єднання «Укргіпроенергобуд» суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 331 640,96 грн. та суми сплаченого судового збору у розмірі 6 632,82 грн., з прийняттям нового рішення.

У позові Консорціуму «Науково-Виробниче об*єднання «Укргіпроенергобуд» в частині стягнення з ТОВ «Міжвідомчий центр інженерних досліджень» на користь Консорціуму «Науково-Виробниче об*єднання «Укргіпроенергобуд» суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 331 640,96 грн. відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2015 року у справі № 922/5442/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.03.2015 р.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя В.В. Лакіза

суддя О.В.Шевель