Постанова № 43054016, 05.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2015 року 16:10 № 826/2279/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Суховій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015р,за участю:

представника позивача - Вакуленко С.В.

представника відповідача - Гостило А.С.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 березня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2015р. №0000502205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Телесистеми України» за результатами якої 30.01.2015р. складено акт №106/26-53-22-05-21/34726705 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мелана» (код ЄДРПОУ 39090327) та ТОВ «Олівіа Інвест» (код ЄДРПОУ 38496901) за серпень - вересень 2014 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України, а саме: занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на суму 308 354грн., вересень 2014 року - 299 339грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 12.12.2015р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000502205, яким за порушення п. 198.1, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 911 540грн., у тому числі основний платіж - 607 693грн. та штрафні санкції - 303 847грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Мелана» (код ЄДРПОУ 39090327) та з ТОВ «Олівіа Інвест» (код ЄДРПОУ 38496901).

Так, 19.06.2014р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Мелана» (Виконавець) укладено договір №109 підряду на виконання робіт по будівництву та проектних робіт, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи по будівництву телекомунікаційних об'єктів Замовника в обумовлений договором термін.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Мелана» виписані наступні податкові накладні: №219, 220, 221, 222, 223 від 07.08.2014р., №247, 248, 249, 250, 253 від 15.08.2014р., №379, 380, 381382, 383 від 22.08.2014р., №454, 455, 456, 457, 458 від 28.08.2014р., №489, 490, 491, 492, 493, 494 від 29.08.2014р. за серпень 2014 року на суму 1 041 962,40грн., та ПДВ 173 660,40грн., №211, 212, 213, 208 від 04.09.2014р., №256, 257, 258, 259 від 12.09.2014р., №290, 291, 292, 293, 332 від 19.09.2014р., №333, 334, 336, 337 від 25.09.2014р., №388, 389, 390, 391 від 29.09.2014р. за вересень 2014 року на суму 881 037,69грн. та ПДВ 146 839,60грн.

Також були виписані акти приймання виконаних будівельних робіт до договору №109 за серпень та вересень 2014 року.

В наданих до перевірки актах ф.КБ-2в до договору №109 вказано:

- за липень 2014 року витрати праці робітників - будівельників на обсяг робіт (гр..10) в кількості 13 331,0люд/год;

- за липень 2014 року витрати праці робітників - будівельників на обсяг робіт (гр..10) в кількості 10 904,0люд/год.

Як вбачається з Акту перевірки, податкова інспекція зазначає, що частиною 1 ст. 50 КЗпП України передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Листом Мінсоцполітики України від 04.09.2013р. №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» визначено, що норма робочого часу на 2014 рік при 40 - годинному робочому тижні складає 2002,0год.

Тобто, з врахуванням вищезазначеного листа при нормі робочого часу на серпень 2014 року 160 люд.год. та за вересень 2014 року 160 люд.год. для виконання робіт зазначених в актах.

Договір №109 від 19.06.2014р. - серпень 2014 року необхідно 95 робітників; вересень 2014 року - 68 робітників.

Однак, відповідно до наданої ТОВ «Мелана» податкової звітності встановлено: згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за серпень та вересень 2014 року середньооблікова кількість штатних працівників 23 осіб у серпні та 23 у вересні, що на думку податкового органу свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів для здійснення будівельних робіт згідно договору. Крім того, податкова інспекція зазначає, що основний вид діяльності ТОВ «Олівія Інвест» - неспеціалізована оптова торгівля. Згідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємства за 2013 рік не подавався.

Крім того, судом встановлено, що 26.06.2014р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Олівія Інвест» (Виконавець) укладено договір підряду №32 на виконання робіт по будівництву та проектних робіт, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи по будівництву телекомунікаційних об'єктів Замовника в обумовлений договором термін.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Олівія Інвест» виписані наступні податкові накладні: №82, 83, 84, 85, 86, від 04.08.2014р., №99, 100, 101, 102, 103 від 12.08.2014р., №121, 122, 123, 124, 125 від 19.08.2014р., №140, 141, 142, 143, 144, 145 від 26.08.2014р. за серпень 2014 року на суму 808 162,80грн. та ПДВ 134 693,80грн. та №93, 94, 95 від 02.09.2014р., №105, 106, 107, 108, 109 від 10.09.2014р., №131, 132, 133, 134, 135 від 16.09.2014р., №150, 151, 152, 153, 155 від 23.09.2014р., №203, 204, 207 від 26.09.2014р. за вересень 2014 року на суму 914 996,40грн. та ПДВ 152 499,40грн., також виписані акти приймання виконаних будівельних робіт.

В наданих до перевірки актах ф.КБ-2в до договору №32 вказано:

- за серпень 2014 року витрати праці робітників - будівельників на обсяг робіт (гр..10) в кількості 10 499люд/год;

- за вересень 2014 року витрати праці робітників - будівельників на обсяг робіт (гр..10) в кількості 9 775люд/год.

Як вбачається з Акту перевірки, податкова інспекція зазначає, що частиною 1 ст. 50 КЗпП України передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Листом Мінсоцполітики України від 04.09.2013р. №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» визначено, що норма робочого часу на 2014 рік при 40 - годинному робочому тижні складає 2002,0год.

Тобто, з врахуванням вищезазначеного листа при нормі робочого часу на серпень 2014 року 160 люд.год. та за вересень 2014 року 160 люд.год. для виконання робіт зазначених в актах.

Договір №32 від 24.06.2014р. - серпень 2014 року необхідно 66 робітників; вересень 2014 року - 61 робітників.

Однак, відповідно до наданої ТОВ «Олівія Інвест» податкової звітності встановлено: згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за серпень та вересень 2014 року середньооблікова кількість штатних працівників 28 осіб у серпні та 26 у вересні, що на думку податкового органу свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів для здійснення будівельних робіт згідно договору. Крім того, податкова інспекція зазначає, що основний вид діяльності ТОВ «Олівія Інвест» - неспеціалізована оптова торгівля. Згідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємства за 2013 рік балансова вартість основних фондів на початок звітного періоду складає 0 тис.грн. та на кінець періоду 0тис.грн., що свідчить на думку податкового органу про відсутність основних фондів для ведення фінансово - господарської діяльності.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм п. 198.1, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми грошового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на суму 308 354грн., вересень 2014 року - 299 339грн.

Позивач на підставі виписаних ТОВ «Олівія Інвест» та ТОВ «Мелана» податкових накладних задекларував податковий кредит з податку на додану вартість.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року (далі - Порядок №1379), податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2. Порядку №1379).

Одночасно відповідно до положень пункту 6.3 Порядку №1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рук активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 нього Кодексу.

Оскільки на момент складання податкових накладних контрагентів ТОВ «Телесистеми України» - ТОВ «Мелана» (код ЄДРПОУ 39090327) та ТОВ «Олівіа Інвест» (код ЄДРПОУ 38496901) - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких ТОВ "Телесистеми України» формувало податковий кредит, та які були надані в судовому засіданні, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Натомість, відповідачем не наведено доказів відсутності у контрагентів ТОВ «Телесистеми України» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період виконання спірного правочину. Відтак, податкові накладні, на підставі яких ТОВ «Телесистеми України» сформувало податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями і крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений понесеними (сплаченими) витратами і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг та поставки товарів й питання використання їх у власній господарській діяльності, необхідно звернути увагу на наступне.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Основним видом діяльності ТОВ «Телесистеми України» за КВЕД є діяльність у сфері проводного електрозв'язку, що включає в себе експлуатацію, технічне обслуговування або надання доступу до пристроїв, що передають голосові, текстові, звукові або відеодані з використанням інфраструктури проводового електрозв'язку, у т.ч.: експлуатацію і технічне обслуговування комутаційно-передавального устаткування задля забезпечення прямого зв'язку між двома точками за допомогою кабельного зв'язку, мікрохвиль або сполучення стаціонарних і супутникових з'єднань; експлуатацію кабельних розподільчих мереж (наприклад, для передавання даних і телевізійних сигналів); надання телеграфного та іншого неголосового зв'язку власними засобами. Устаткування, за допомогою якого здійснюють зазначену діяльність, може функціонувати як на основі однієї технології, так і на основі комбінації декількох технологій.

Цей клас також включає; купівлю доступу та пропускної здатності мережі у власників і операторів мереж, а також надання телекомунікаційних послуг із використанням цих потужностей для бізнесу та населення; надання доступу до мережі Інтернет оператором кабельної інфраструктури; комплектування пакета каналів і розповсюдження такого пакета без створення телевізійних програм.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03) ви значено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних його контрагентами податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, вартість послуг/робіт, які отримані позивачем від вказаних вище контрагентів в перевіряємому періоді правомірно відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку та відносяться до витрат, що відповідно до статті 138 ПК України враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

В судовому засіданні судом в якості свідка було допитано працівника підприємства - контрагента позивача, який підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ «Телесистеми України».

Таким чином, на підставі вищевикладеного та враховуючи те, що судом встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його вищезазначеними контрагентами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України».

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000502205 від 12.02.2015р. є безпідставним та неправомірним, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000502205 від 12.02.2015р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін