Постанова № 43054012, 05.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2015 року 16:35 № 826/251/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар БТ»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Пульсар БТ» (надалі - позивач або ТОВ «Пульсар БТ») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2014 року № 0036401502.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Пульсар БТ» не порушувало граничного терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, встановленого п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України, що підтверджується відповідним платіжним дорученням та свідчить про належне виконання позивачем обов'язку по своєчасній сплаті самостійно визначених грошових зобов'язань.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами камеральної перевірки позивача, якою виявлені порушення п.57.1. ст..57 Податкового кодексу України, просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток, а саме: декларації з податку на прибуток за 2013 рік, поданої 03.03.2014 року за № 9091158253, за результатами якої складено акт від 23.09.2014 року № 7154, яким зафіксовано порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України, зокрема, граничний термін сплати грошового зобов'язання - 11.03.2014 року, а фактично сплачено позивачем - 14.03.2014 року, кількість днів затримки сплати - 3, сума сплаченого податкового боргу - 504 906,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту камеральної перевірки, в порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, позивач подавав відповідачу заперечення до акту від 23.09.2014 року № 7154, за результатом розгляду яких, висновки акту були залишені без змін.

У зв'язку з виявленим порушенням податкового законодавства, на підставі акта камеральної перевірки від 23.09.2014 року № 7154, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 06.10.2014 року № 0036401502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50 490,60 грн. (10 % від суми грошового зобов'язання з податку на прибуток сплаченого з затримкою).

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.10.2014 року № 0036401502, позивач звернувся з відповідним позовом про його скасування до адміністративного суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 46.1. статті 46 Кодексу, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пункту 49.18. статті 49 Кодексу, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20. статті 49 Кодексу).

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1. статті 57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (статті 126 Кодексу).

При цьому, за правилами пункту 9.3. статті 9 Кодексу, зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно частини 4, 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР), згідно Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року № 122, - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).

Відповідно до пункту 2.1. зазначеного Положення, ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Крім того, за правилами пункту 2.2. Положення, на ЄКР, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства України (далі - органи Державного казначейства України)

З наведеного слідує, що сплачені платниками податків податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - ЄКР, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, граничним терміном сплати грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток за 2013 рік було 11.03.2014 року.

Згідно виписки з банку ПАТ КБ «Приват Банк» по рахунку позивача з 11.03.2014 року по 11.03.2014 року, 11.03.2014 року на кореспондуючий рахунок 31111165700003 УДКСУ у Дарницькому районі м. Києва була перерахована сума коштів в розмірі 505 486,00 грн. з призначенням платежу: 101;36900745;11024000 платіж з податку на прибуток за 2013 рік.

Отже, фактично, сума самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, сплачена позивачем 11.03.2014 року, тобто в межах граничного строку його сплати, встановленого пунктом 57.1. статті 57 Кодексу.

В той же час, позивачем було самостійно виявлено, що при сплаті податку на прибуток за 2013 рік ним помилково вказано розрахунковий рахунок авансових платежів - 31111165700003, замість розрахункового рахунку для сплати зазначеного податку - 31114009700003, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом від 12.03.2014 року № 10, в якому просив здійснити переміщення коштів в сумі 505 486,00 грн. на р/р31114009700003.

Таким чином, на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачу було відомо про звернення позивача щодо переміщення коштів на відповідний рахунок та, 14.03.2014 року, кошти були перенесені, що свідчить про неспричинення шкоди бюджету.

Більше того, Кодекс, зокрема, стаття 35, яка визначає порядок сплати податків та зборів, не містить положень щодо сплати податків і зборів на конкретні рахунки, за якими перераховуються відповідні податки.

Відповідно до пункту 109.1. статті 109 Кодексу, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, Кодексом не передбачена відповідальність платника податків за сплату податку і збору не на визначений рахунок. Отже, зазначення платником податків при сплаті податків і зборів помилкового рахунку, не може бути підставою для висновків податкового органу про несплату або несвоєчасну сплату ним податкових зобов'язань та застосування до нього штрафних санкцій у вигляді штрафу.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, спричинення настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України внаслідок допущеної позивачем помилки.

Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою Вищого адміністративного суду України (ухвали від 15.12.2011 року № К-37241/09, від 15.09.2011 року № К-184/08, від 12.04.2012 року № К-26675/09, від 08.08.2013 року № К/9991/38036/12, від 20.08.2013 року № К-35852/10).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення їхніх представників, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.10.2014 року № 0036401502 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар БТ» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міністерства доходів та зборів в м. Києві № 0036401502 від 06.10.2014 р. про застосування штрафу в сумі 50490,60 грн.

Судові витрати в сумі 504,90 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар БТ» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій