Ухвала суду № 43050580, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2015р. м. Київ К/800/47109/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача в частині виплати разової допомоги на оздоровлення на 2012 рік та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік у розмірі визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 - ХІІ від 28 лютого 1991 року з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому має право на грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка протиправно відповідачем була виплачена у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 допомоги на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 120 грн. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_4 допомогу на оздоровлення за 2012 рік, з урахуванням сплаченої суми, в розмірі 5350 грн. відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідками МСЕК.

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області від 03 січня 2013 року позивачу 29 травня 2012 року сплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у 2012 році Кабінетом Міністрів України окремої постанови щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення не приймалося, а тому посилання відповідача на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року є необґрунтованим, оскільки застосування зазначеної постанови було розраховано лише на бюджетний період в 2005 році.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року, виплата управлінням здійснена правомірно відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон України № 796-ХІІ).

Статтею 48 вказаного Закону передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І і ІІ групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інвалідам II групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення складає 120 грн.

Вищезазначені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» прийняті пізніше ніж Закон України № 796-XII, неконституційними не визнавалися, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року у справі № 3-рп/2012 визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших і сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало