Ухвала суду № 43050549, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/800/53346/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року

у справі № 2а-4702/09/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» звернулось до суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 04.12.2009 року № 525/23-1/32836226/15515/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Клопотання про розгляд справи за участю усіх представників сторін не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті відповідно до вимог статті 222 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, відповідачем складено акт від 23.11.2009 року № 150/23-1/32836226, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 року № 525/23-1/32836226/15515/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 419 906, 67 грн., в тому числі за основним платежем - 139 968, 89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 279 937, 78 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення вимог п.п. 13.1, 13.2, 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 4, 8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про задоволення позову, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Підпунктом «в» п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Відповідно до пп. 1.35.1 п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Згідно з п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Відповідно до п. 13.6 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

В силу п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Пунктом 1 ст. 7 Конвенції між Україною та Угорською республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (дата підписання: 19.05.1995 року, дата ратифікації Україною: 23.04.1996 року (згідно Закону України «Про ратифікацію Конвенції між Україною та Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень» від 23.04.1996 року №137/96-ВР), дата набрання чинності: 24.06.1996 року)) (далі - Конвенція) передбачено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Згідно з п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470 (далі - Порядок), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 8 Порядку у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що при виплаті резидентам Угорської республіки - підприємствам «Expeditors Int'l Kft.» (договір фрахту) та «Eguis Estate Consalting Kft.» (договір інжинірингу) доходу від фрахту та надання послуг інжинірингу податок на доходи нерезидентів не утримувався.

Встановлено, що позивачем отримано довідки щодо підприємств «Expeditors Int'l Kft.» (довідка Регіонального управління Центральної Угорщини Податкової та фінансової інспекції від 11.06.2008 року № 8518502573) та «Eguis Estate Consalting Kft.» (довідка Регіонального управління Центральної Угорщини Податкової та фінансової інспекції від 10.09.2008 року № 7535464525), оригінали та копії засвідченого нотаріально перекладу яких містяться в матеріалах справи, і якими підтверджується, що вказані контрагенти є резидентами Угорщини.

Переклад містить повну назву підприємств, назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, що засвідчує видачу, дату видачі довідки та відтиск печатки компетентного органу.

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу того, що доходи, виплачені резиденту іншої держави, мають оподатковуватися відповідно до законодавства України, оскільки вказані довідки не посвідчені апостилем.

Відповідно до ст. 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (дата підписання: 05.10.61 р., дата приєднання України: 10.01.2002 р., дата набуття чинності для України: 22.12.2003 р.) кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Статтею 3 вказаної Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Між Україною та Угорською Республікою підписано договір про правову допомогу в цивільних справах (дата підписання: 02.08.2001 р., дата ратифікації: 10.01.2002 р., дата набуття чинності: 08.03.2002 р.), статтею 22 якого передбачено, що у процесі застосування Договору документи і переклади, видані чи засвідчені органами правосуддя чи іншими компетентними відомствами однієї з Договірних Сторін у рамках своєї компетенції та правомочності, при умові, якщо вони підписані та скріплені офіційною печаткою, ніякого подальшого засвідчення не потребують.

Також у відносинах між Україною та Угорською Республікою в порядку правонаступництва діє Договір між СРСР та УНР про надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 15.07.1958 року, відповідно до статті 14 якого «документы, которые были на территории одной Договаривающейся Стороны изготовлены, составлены или засвидетельствованы ее органом или официальным лицом в пределах их компетенции и к которым приложена гербовая печать, принимаются на территории другой Договаривающейся Стороны без легализации. Официальные документы, изготовленные на территории одной Договаривающейся Стороны, пользуются и на территории другой Договаривающейся Стороны доказательной силой официальных документов».

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що документи, видані компетентними державними органами Угорської Республіки і засвідчені гербовими печатками, можуть прийматись українськими органами державної влади без їх легалізації чи засвідчення апостилем.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі № 2а-4702/09/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук