Ухвала суду № 43050521, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2015 р. м. Київ К/800/13128/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013

у справі № 818/2927/13-а

за позовом Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000671702 від 28.03.2013 Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції у Сумській області, правонаступником якої є Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 скасовано постанову суду першої інстанції; прийнято нову постанову; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, складено акт № 306/22-005/14015318 від 14.03.2013, в якому встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.07.2012 не було перераховано до бюджету податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі - 774 240,94 грн. ((с-до на 30.06.2012 - 898 658,93 грн.) мінус (нарахування за червень 2012 року - 124 417,99 грн.)). В результаті проведеного аналізу сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 встановлено, що підприємством станом на 31.10.2012 було перераховано кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що склався станом на 01.07.2012, в сумі - 737 957 грн., в результаті чого сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.07.2012 та не сплачена станом на 31.10.2012 складає - 36 283,94 грн. (774 240,94 грн. - 737 957 грн.), що стало порушенням пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України.

На підставі результатів проведеної перевірки, 28.03.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000671702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 716 650,41 грн.

Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим органом зазначено п. 127.1. ст. 127 ПК України за період, з урахуванням настання строку сплати з 19.07.2011 по 30.12.2012.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що диспозиція п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачає відповідальність, зокрема, за несплату податків платником, у тому числі, податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків; дата фактичної сплати податку з доходів фізичних осіб - 01.09.2011, в той час коли були чинними норми пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, тобто податок з доходів фізичних осіб, нарахований податковим агентом (позивачем), але не сплачений вчасно підлягав перерахуванню до бюджету у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду; станом на початок перевіряємого періоду заборгованість позивача з податку на доходи фізичних осіб становила 1 146 545,48 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем заробітну плату (дохід) не виплачено, та позивач не позбавлений можливості у майбутньому перед виплатою заробітної плати (доходу) сплатити податок до бюджету; враховуючи відсутність факту виплати доходу, відсутній склад порушення, за яке передбачено санкції п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом визначено статтею 168 Податкового кодексу України

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. пп. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як встановлено в судовому порядку станом 31.10.2012 було перераховано кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що склався станом на 01.07.2012, в сумі - 737 957 грн., в результаті чого сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.07.2012 та не сплачена станом на 31.10.2012 складає - 36 283,94 грн. (774 240,94 грн. - 737 957 грн.).

Зазначене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області підлягає частковому задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 - скасуванню, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 скасувати та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний