Ухвала суду № 43050501, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/12731/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника відповідача - Піскуна І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014

у справі № 826/17065/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Екніс-Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Екніс-Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 68326552202 від 16.10.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Електротехнічна компанія «Екніс-Україна» з питань обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промислова Компанія «СДВ-Сервіс» за листопад 2012 року та ТОВ «Будівельна Компанія «Стройбуд» за травень 2013 року, складено акт № 449/26-55-22-02/33784420 від 30.09.2013, в якому встановлено порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 575 766 грн. та завищено податковий кредит в сумі 857 412,69 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 16.10.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 68326552202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 071 766 грн., в т.ч.: 857 413 грн. основного платежу та 214 353 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок про порушення позивачем податкового законодавства податковим органом зроблено на підставі акту ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів Дніпропетровської області № 348/153/36559744 від 12.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки податкової звітності з ПДВ за листопад 2012 року суб'єкта господарювання TOB «ПК «СДВ-Сервіс», в якому зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів TOB «ПК «СДВ-Сервіс» у листопаді 2012 року, та акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 133/22-40/38319715 від 20.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Будівельна компанія «Стройбуд» за період з 01.08.2012 по 31.05.2013, в якому встановлено, що від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві службовою запискою № 2950/ДПІ/07710/3 отримано висновок щодо наявності ознак фіктивності TOB «Будівельна компанія «Стройбуд», згідно якого підприємство за податковою адресою не знаходиться, директор та головний бухгалтер не причетний до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Матеріалами справи встановлено, що 02.11.2012 між позивачем та TOB «ПК «СДВ-Сервіс» укладено договір підряду № 11/ЕК-12, за умовами якого позивач доручає та сплачує, а TOB «ПК «СДВ-Сервіс» бере на себе обов'язок провести підготовчі роботи для проведення капітального ремонту електротехнічного обладнання, розробити методики та рекомендації для проведення капітального ремонту електротехнічного обладнання, розробити завдання заводу для виготовлення запасних частин та виготовити запасні частини згідно специфікації, що є невід'ємним додатком до договору в термін до 03.12.2012.

12.12.2012 укладена додаткова угода № 1 до договору підряду № 11/ЕК-12, згідно якої позивач надає TOB «ПК «СДВ-Сервіс» в забезпечення заборгованості по даному договору свій простий вексель на суму 1 465 199,60 грн. зі строком погашення, що не перевищує 1 року.

Сторони підписали акт прийому-передачі векселя 12.12.2012, а 17.06.2013 між позивачем та ПП «Електро-Лайф» був підписаний акт приймання-передачі погашеного векселя. Всі відповідні оплати були позивачем здійснені згідно платіжних доручень.

Факт виконання умов договору № 11/ЕК-12 від 02.11.2012 підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, а саме: актами здавання-приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжним дорученням.

У спірному періоді також між позивачем та TOB «Будівельна компанія «Стройбуд» був укладений ряд договорів підряду, роботи та послуги за якими виконані в повному обсязі та частково оплачені.

Фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та TOB «Будівельна компанія «Стройбуд» підтверджуються матеріалами справи, а саме: договорами підряду № 02042013-С від 02.04.2013, № 09042013-С від 09.04.2013 та № 15042013-С від 15.04.2013 із специфікаціями, актами прийому-передачі електротехнічного обладнання для проведення тестування, актами здавання-приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу щодо фіктивності та нікчемності укладених угод між позивачем та вищевказаними контрагентами, у зв'язку із тим, що у контрагентів відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, а також те, що вони не знаходяться за місцем своєї реєстрації.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей; питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб; контрагенти позивача мали діючі свідоцтва платників податку на додану вартість та мали право на складання податкових накладних; акт перевірки позивача не містить жодного заперечення щодо первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, однак фіксує лише припущення, що не підтверджені відповідними доказами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.8 ст. 201 зазначеного Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податку.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, позивачем правомірно включено суми сплаченого в ціні придбаних робіт та послуг податку на додану вартість до податкового кредиту у спірному періоді відповідно до податкових накладних, отриманих від TOB «ПК «СДВ-Сервіс» та TOB «Будівельна компанія «Стройбуд», які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний