Ухвала суду № 43050471, 09.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2015 року м. Київ К/800/55337/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Кошіля В.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року

у справі № 2а-2602/10/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хемкостав-УА»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ««Хемкостав-УА» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року у справі № № 2а-2602/10/0770 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0001612341/0.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хемкостав-УА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, відповідачем складено акт від 08.06.2010 року № 1286/23-1/10/31072321, яким встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податку на прибуток у загальній сумі 82 603, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0001612341/0, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 56 663, 00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правомірного нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо неправомірного висновку відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що для виконання будівельних робіт Товариство з обмеженою відповідальністю «Хемкостав-УА» уклало договір з приватним підприємцем ОСОБА_4

Згідно акта перевірки, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо сумніву виконання приватним підприємцем ОСОБА_4 будівельно-монтажних робіт в перевіряємий період, а також надання ним послуг інжиніринга товариству.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що приватним підприємцем ОСОБА_4 виконано згідно умов договорів об'єм робіт у передбачені договором строки. Виконані роботи прийняті позивачем згідно оформлених актів виконаних робіт, у зв'язку з цим позивачем здійснено розрахунки за виконані роботи на суму 67 823, 80 грн. Факт виконання зазначених в актах приймання-передачі будівельних робіт підтверджується фактичною наявністю зведених об'єктів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не доведено донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку із виключенням із валових витрат позивача суми в розмірі 21 000, 00 грн. сплаченої приватному підприємцю згідно акту виконаних робіт за квітень 2009 року за послуги по організації перевезення та монтажу крану РДК.

Підставою для виключення із валових витрат позивача суму, сплачену приватному підприємцю за надання послуг у сфері інжинірингу, є посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в частині неповного відображення в актах виконаних робіт по наданню приватному підприємцю послуг у сфері інжинірингу.

Судом апеляційної інстанції вірно вказано щодо необґрунтованості вказаного висновку відповідача, оскільки додаток до договору про надання послуг інжинірингу містить чіткий перелік таких послуг.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, підтверджено виконання приватним підприємцем ОСОБА_4 будівельно-монтажних робіт, а також надання ним послуг інжиніринга позивачу.

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі № 2а-2602/10/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді В.В.Кошіль

Н.Г.Пилипчук