Ухвала суду № 43048311, 03.03.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/3164/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Євтюшенкова В. І.Номер провадження 22-ц/788/235/15 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 53

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Лузан Л. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни, третя особа: головний лікар Комунального закладу Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни Кравчук Пилип Михайлович,

про визнання незаконними та скасування наказів про дисциплінарне стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволений.

Визнані незаконними та скасовані:

наказ головного лікаря комунального закладу Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни від 24 липня 2014 року № 108 "Про застосування дисциплінарного стягнення" у частині оголошення ОСОБА_3 догани за відсутність на робочому місці з 08.00 до 09.00 год. 17 липня 2014 року без поважних причин та утримання з його заробітної плати нарахування за 1 годину відсутності на роботі 17 липня 2014 року з 08.00 до 09.00 год.;

наказ головного лікаря комунального закладу Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни від 12 серпня 2014 року № 121 " Щодо аналізу та усунення порушень виконання вимог ЗУ "Про психіатричну допомогу" пацієнту ОСОБА_5 зав.відділенням № 7 ОСОБА_3" в частині оголошення ОСОБА_3 догани у зв'язку з встановленням виявлених порушень щодо вимог ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8 Закону України "Про психіатрічну допомогу";

наказ головного лікаря комунального закладу Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни від 05 вересня 2014 року № 133 " Щодо аналізу та усунення порушень виконання вимог ЗУ "Про психіатричну допомогу" пацієнту ОСОБА_5 зав.відділенням № 7 ОСОБА_3", яким ОСОБА_3 оголошена догана за фальсифікацію підпису члена комісії ЛКК лікаря ОСОБА_6 при вирішенні комісійного питання щодо виписки з відділення пацієнта ОСОБА_5;

наказ головного лікаря комунального закладу Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни від 05 вересня 2014 року № 134 " Щодо виявлення фактів та усунення порушень виконання вимог ЗУ "Про психіатричну допомогу" та надання неправдивої інформації на вимогу Роменського міжрайонного прокурора з приводу госпіталізації, лікування, виписки пацієнта ОСОБА_5 комісією лікарів ЛКК та юрисконсульта закладу" в частині оголошення ОСОБА_3 догани за порушення вимог чинного законодавства, а саме ЗУ "Про психіатрічну допомогу" ст.ст. 4, 5, 7, 11, 13 - на основі не згоди, а усвідомленої згоди, що є вкрай грубим порушенням виконання вимог чинного законодавства, порушень, які настали внаслідок надання неправдивої інформації закладом щодо звернень: Роменського міжрайонного прокурора, управління охорони здоров'я, заявника сина ОСОБА_7, які стали наслідком неправдивого висновку-заключення комісії в складі: заступника головного лікаря з медичних питань ОСОБА_8, зав. 7-м відділенням лікаря ОСОБА_3 та юрисконсульта закладу ОСОБА_9;

наказ головного лікаря комунального закладу Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни від 05 вересня 2014 року № 135 "Щодо встановлення факту грубого порушення виконання своїх функціональних обов'язків зав. 7-м відділенням, лікарем ОСОБА_3", яким ОСОБА_3 звільнено з посади зав. 7 відділенням та з роботи по ст. 40, пункт 3 за виявлені порушення, систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, правилами внутрішнього розпорядку.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді завідуючого 7-м відділенням, лікаря психіатра КЗ Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни з 05 вересня 2014 року.

Стягнуто з КЗ Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 вересня 2014 року по 17 грудня 2014 року включно в розмірі 17 533 грн. 56 коп. та 26 грн. 62 коп. утриманих із заробітної плати на підставі наказу про застосування дисциплінарного стягнення від 24 липня 2014 року №108, загалом - 17 560 грн. 18 коп. заробітної плати.

Допущене негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення присудженого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежів за один місяць.

Стягнуто з КЗ Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни на користь ОСОБА_3 5 856 грн. 04 коп. витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 грудня 2014 року доповнене рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до КЗ Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни, третя особа: Кравчук Пилип Михайлович, про визнання незаконними та скасування наказів про дисциплінарне стягнення, відшкодування моральної шкоди, а саме:

Стягнуто з КЗ Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни на користь ОСОБА_3 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з КЗ Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни в дохід держави 487 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі КЗ Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його позову повністю.

При цьому не погоджується з висновком суду щодо визнання незаконності наказу №108 від 24 липня 2014 року, оскільки 17 липня 2014 року ОСОБА_3 з'явився у сестринський кабінет о 8 год. 15-20 хв., не відвідуючи палат відділення, де знаходяться психічнохворі пацієнти, перебував у кабінеті на протязі вкрай короткого часу, і до 09 год. 00 хв. більше у відділенні не з'являвся. Вказані обставини підтверджуються поясненнями чергових мед.працівників 7-го відділення. Розділом III «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Комунального закладу Першої обласної спеціалізованої лікарні м. Ромни» передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці; вчасно приходити на роботу, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов'язки. Позивач вищевказані вимоги трудового розпорядку 17 липня 2014 року порушив. З приводу вищевказаного порушення, відповідач надав розпорядження начальнику відділу кадрів - ОСОБА_10, щоб остання зажадала від порушника трудової дисципліни письмове пояснення з приводу його відсутності на робочому місці з 08 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв. Позивач свої пояснення надав, але ними не спростував факт порушення ним трудового розпорядку.

Також не погоджуються з висновком суду про скасування наказів головного лікаря КЗ Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни № 121, № 133, № 134 про оголошення ОСОБА_3 догани у зв'язку з встановленням виявлених порушень вимог Закону України "Про психіатрічну допомогу" та фальсифікацію підпису іншого лікаря. Оскільки пацієнт ОСОБА_5 виписаний ОСОБА_3 недообстеженим, не пролікованим в повному обсязі, з неуточненим діагнозом; неіснуючою «комісією» лікарів 7-го відділення, з фальсифікацією винесення заключення, бо як встановлено - член комісії ОСОБА_6 знаходилась у відпустці та не складала лікарського висновку. Позивач не представив пацієнта на комісію лікарів-психіатрів для уточнення діагнозу та обґрунтованості щодо виписки останнього з лікарні, не повідомив сина ОСОБА_7 про виписку з лікарні, що могло б привести до непередбачених наслідків. Вважає, що дані порушення є значимими в цілях забезпечення виконання конституційних вимог прав та гарантій громадян України щодо забезпечення охорони здоров'я, виконання Закону України «Про охорону здоров'я», ЗУ «Про психіатричну допомогу».

Крім того, не погоджуються з висновком суду першої інстанції про скасування наказу № 135 від 05 вересня 2014 року про звільнення з посади завідуючого 7 відділенням та з роботи ОСОБА_3 за п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником зав. відділенням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, правилами внутрішнього розпорядку, до якого раніше застосовувались засоби дисциплінарного впливу. Оскільки згідно пояснень-звернень медичного персоналу до головного лікаря від 07 серпня 2014 року палатної медичної сестри 7-го відділення ОСОБА_11, молодших медичних сестер ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, 03 серпня 2014 року о 23 год. на пацієнта ОСОБА_15, що знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: шизоефективний розлад, депресивний тип з 24 липня 2013 року, надійшла інформація в телефонному режимі від Конотопської колонії про те, що останній начебто викрав дитину у своєї дружини, про що був проінформований завідуючий відділенням ОСОБА_3, який відразу з'явився у відділенні, після чого, близько 23 год.30 хв. був здійснений телефонний дзвінок від Сумської установи по боротьбі зі злочинністю з проханням запросити до телефонної розмови пацієнта ОСОБА_15, який під час телефонної розмови поводив себе вкрай агресивно, нецензурно лаявся, погрожував розправою. Близько 00 год. 30 хв. 04 серпня 2014 року завідуючий відділенням, лікар ОСОБА_3 наказав черговій медичній сестрі та іншому присутньому медичному персоналу випустити пацієнта ОСОБА_15 на вулицю. В зв'язку з відмовою останніх виконати його усне розпорядження, сам відкрив вихідні двері своїм ключем та разом із пацієнтом ОСОБА_15 залишили відділення та вийшов на майданчик для прогулянок, звідки ОСОБА_15 скоїв втечу. Враховуючи грубу службову халатність позивача у даному випадку, а також попередні порушення трудової дисципліни, відповідачем був виданий наказ про звільнення з посади ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення головного лікаря КЗ Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни - Кравчука П.М., який апеляційну скаргу підтримує з мотивів у ній викладених, пояснення ОСОБА_3, його представника ОСОБА_16, які проти скарги заперечують, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були підтверджені належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається в позові. Крім того, суд дійшов до висновку, що у зв'язку із незаконним звільненням позивача та незаконним застосуванням до нього дисциплінарних стягнень, останньому була заподіяна моральна шкода, та з урахуванням, вимог розумності і справедливості, стягнув на користь позивача 2 000 грн. Частково задовольняючи позов у частині відшкодування витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення на користь позивача 5 856 грн. 04 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам та суд дійшов їх з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада1992 року прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Відсутністю на роботі є знаходження працівника поза територією підприємства або об'єкта, де він відповідно до трудових обов'язків повинен виконувати доручену йому роботу.

П. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

П. 23. Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів" за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власник зобов'язаний відшкодувати працівникові заподіяну моральну шкоду.

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, у подальшому уточнивши свої вимоги, зазначав про те, що його незаконно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, наказом головного лікаря КЗ Перша ОСЛ м.Ромни від 24 липня 2014 року № 108 «Про застосування дисциплінарного стягнення» йому оголошена догана за відсутність на робочому місці 17 липня 2014 року без поважних причин з 08.00 год. до 09.00 год., водночас 17 липня 2014 року з 08.00 год. до 09.00 год. він не допускав відсутності на робочому місці без поважних причин, перебував на території лікарні та займався виконанням своїх посадових обов'язків, а саме: поблизу ввіреного йому відділення спілкувався з родичем одного з пацієнтів відділення, який цікавився станом здоров'я хворого, а він в свою чергу з'ясовував додаткову інформацію щодо пацієнта, яка була необхідна для належного лікування.

Щодо наказів № 212,133, 134, то в них йдеться про одне і те ж порушення, за яке він тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності. Зокрема в наказах йдеться про те, що пацієнт ОСОБА_5 виписаний зав. відділенням ОСОБА_3 недообстеженим, не пролікованим в повному обсязі, з не уточненим діагнозом, неіснуючою «комісією» лікарів 7-го відділення, з фальсифікацією винесення заключення, як встановлено- (член комісії ОСОБА_6 знаходилась у відпустці) та не приймала участі у винесенні даного заключення, не представив пацієнта на комісію лікарів-психіатрів для уточнення діагнозу та обґрунтованості щодо виписки останнього з лікарні, не повідомив сина - ОСОБА_7 про виписку з лікарні, що могло б привести до непередбачуваних наслідків.

Вважаючи незаконними ці накази ОСОБА_3 по суті, зазначав про те, що ОСОБА_5 не у примусовому порядку був направлений на лікування до закладу, а добровільно дав згоду на обстеження та лікування. Відмова у виписці на підставі особисто поданої ОСОБА_5 заяви свідчила б про примусове утримання особи в психіатричному закладі, що суперечить закону. ОСОБА_5 був виписаний на підставі поданої заяви, комісійно, при цьому підпису іншого лікаря він не підробляв.

Не погоджуючись з наказом про звільнення за систематичне невиконання ним, без поважних причин трудових обов'язків, зазначав про те, що 04 серпня 2014 року він жодних порушень функціональних обов'язків не допускав і наказ не містить обґрунтувань, в чому конкретно полягає порушення ним обов'язків. В ніч з 2 на 3 серпня 2014 року йому зателефонували працівники чергової зміни лікарні та повідомили, що до них звернулась дружина їх пацієнта ОСОБА_15 в супроводі працівників міліції і вимагала побачення з її чоловіком. Прибувши до закладу, що не заборонено його посадовою інструкцією, він, побачивши збудженого пацієнта, який поводився агресивно та неадекватно, висловлював погрози в адрес своєї дружини, вивів останнього на прогулочний майданчик, який є територією 7-го відділення лікарні, з метою заспокоєння та дотримання покою в нічній час у відділенні.ОСОБА_15 втік від нього, про що він негайно повідомив у міліцію. На ранок він повернувся до закладу.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що наказом № 56 від 18 липня 2005 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду лікаря - психіатра 12 відділення КЗ Перша обласна спеціалізована лікарня з 19 липня 2005 року (а.с.8).

За наказом № 79 від 13 жовтня 2008 року ОСОБА_3 переведений на посаду завідуючого 7 відділенням з 13 жовтня 2008 року (а.с.9).

Наказом головного лікаря КЗ Перша ОСЛ м. Ромни від 24 липня 2014 року № 108 «Про застосування дисциплінарного стягнення» ОСОБА_3 оголошена догана за відсутність на робочому місці 17 липня 2014 року без поважних причин з 08.00 год. до 09.00 год. Згідно п.4 бухгалтерії утримати із заробітної плати ОСОБА_3 нарахування за одну годину відсутності на робочому місці (а.с. 10).

Підставою для видання наказу став рапорт про перевірку відпрацювання робочого часу від 17 липня 2014 року, складений комісією у складі начальника відділу кадрів ОСОБА_10, бухгалтера ОСОБА_18, бухгалтера ОСОБА_19 (а.с. 40).

З письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що він знаходився у відділенні, де проводив консультативну бесіду з рідними одного з пацієнтів (а.с. 39).

Допитана в якості свідка у суді першої інстанції ОСОБА_20 підтвердила зазначені обставини.

До завдань та обов'язків завідуючого відділенням, в тому числі, належить: організація лікувально-профілактичної та адміністративно-господарської діяльності підрозділу, співпраця з іншими підрозділами закладу, забезпечення надання якісної медичної допомоги населенню, відповідно до п. 2, розділу ІІ Посадової інструкції завідуючого 7-м відділенням ОСОБА_3 (а.с. 41-42).

Об'єктом, де відповідно до трудових обов'язків ОСОБА_3 повинен виконувати доручену йому роботу, у даному випадку є території КЗ Перша ОСЛ м. Ромни.

В суді апеляційної інстанції головний лікар з приводу зазначеного наказу пояснив, що позивач в порушення трудової дисципліни та покладених на нього обов'язків не зявився на оперативну нараду, яка проводиться щоденно, з 08-00 год. до 08-30 год., а тому, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Але, як вбачається з матеріалів справи, у наказі про притягнення до відповідальності не йдеться саме про це порушення, а мова йде про відсутність позивача на робочому місці без поважних причин.

З пояснень сторін та з Графіку роботи на тиждень ( а.с. 106-107), складеного позивачем, вбачається, що у закладі щоденно проводяться заходи, в т.ч.- оперативна нарада з 08 год. до 08-30 год. Позивач не спростовує, що він дійсно не був присутнім на цій нараді, але з поважних причин, оскільки спілкувався з родичкою пацієнта. Крім нього, на нараді були відсутні і інші особи, відносно яких не застосовані заходи дисциплінарного впливу.

За викладених обставин, колегія суддів знаходить вірним висновок про незаконність наказу про оголошення догани позивачу.

Згідно з наказами головного лікаря КЗ Перша ОСЛ м. Ромни від 12 серпня 2014 року № 121 «Щодо аналізу та усунення порушень виконання вимог Закону України «Про психіатричну допомогу» пацієнту ОСОБА_5 зав. відділенням № 7 ОСОБА_3», від 05 вересня 2014 року № 133 «Щодо аналізу та усунення порушень вимог ЗУ «Про психіатричну допомогу» пацієнту ОСОБА_5 зав. відділенням № 7 ОСОБА_3», від 05 вересня 2014 року № 134 «Щодо виявлення фактів та усунення порушень виконання вимог Закону України «Про психіатричну допомогу» та надання неправдивої інформації на вимогу Роменського міжрайонного прокурора з приводу госпіталізації, лікування, виписки пацієнта ОСОБА_5 комісією лікарів ЛКК та юрисконсульта закладу» ОСОБА_3 оголошені три догани за виявлені порушення вимог чинного законодавства, а саме, за те, що пацієнт ОСОБА_5 виписаний зав. відділенням ОСОБА_3 недообстеженим, не пролікованим в повному обсязі, з не уточненим діагнозом, неіснуючою «комісією» лікарів 7-го відділення, з фальсифікацією винесення заключення, як встановлено- (член комісії ОСОБА_6 знаходилась у відпустці) та не приймала участі у винесенні даного заключення, не представив пацієнта на комісію лікарів-психіатрів для уточнення діагнозу та обґрунтованості щодо виписки останнього з лікарні, не повідомив сина - ОСОБА_7 про виписку з лікарні, що могло б привести до непередбачуваних наслідків.

Апелянт не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження обставин, викладених у наказі, зокрема, про те, що ОСОБА_7 був виписаний з лікарні не пролікованим в повному обсязі, з не уточненим діагнозом, неіснуючою «комісією» лікарів 7-го відділення, з фальсифікацією винесення висновку. Крім того, відповідачем не доведено того, що позивач повинен був представити пацієнта на комісію лікарів-психіатрів для уточнення діагнозу та обґрунтованості щодо виписки останнього з лікарні.

Як вбачається з наданих відповідачем апеляційному суду документів - ОСОБА_5 02 червня 2014 року надав лікувальному закладу Інформовану добровільну згоду на проведення діагностики, лікування та проведення операції та знеболення, копія якого долучена до матеріалів справи. Ця обставина визнається і головним лікарем.

Доказів, які б підтверджували ту обставину, що пацієнт ОСОБА_5 був примусово направлений на лікування, матеріали справи не містять.

11 червня 2014 року до завідуючого 7-м відділенням з письмовою заявою звернулась донька ОСОБА_5, у якій просила виписати батька під її опіку( а.с. 170). В цей же день ОСОБА_5 подав особисто заяву на ім'я завідуючого 7-м відділенням, також просив про виписку з відділення у зв'язку з покращенням стану ( а.с. 171). Відповідачем не спростовано, що така заява була подана особисто від ОСОБА_5

Стаття 2 Закону України «Про психіатричну допомогу» містить загальні відомості про нормативні акти, якими регулюється процес надання психіатричної допомоги.

Стаття 4 даного Закону визначає, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Стаття 7 встановлює вимоги щодо діагностики психічного розладу та лікування особи, яка страждає на психічний розлад

Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічного здоров'я.

Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, застосовуються лише з діагностичною та лікувальною метою відповідно до характеру психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи, яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб.

Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.

Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, що становлять підвищений ризик для здоров'я особи, якій надається психіатрична допомога, застосовуються за призначенням і під контролем комісії лікарів-психіатрів: за усвідомленою згодою особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - за згодою її законного представника.

Перелік методів діагностики та лікування і лікарських засобів, що становлять підвищений ризик для здоров'я особи, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 8 визначає вимоги щодо забезпечення безпеки надання психіатричної допомоги та запобігання небезпечним діянням з боку осіб, які страждають на психічні розлади.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 ЗУ "Про психіатричну допомогу" виписка з психіатричного закладу здійснюється у разі завершення обстеження чи експертизи психічного стану особи або видужання особи чи такої зміни стану її психічного здоров'я, що не потребує подальшого лікування в стаціонарних умовах. Виписка особи, добровільно госпіталізованої до психіатричного закладу, здійснюється за письмовою заявою цієї особи або її законного представника чи за рішенням лікаря-психіатра.

Особі, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу добровільно, або її законному представнику може бути відмовлено у виписці цієї особи з психіатричного закладу, якщо комісією лікарів-психіатрів будуть встановлені підстави госпіталізації в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону. У цьому випадку питання про госпіталізацію особи в примусовому порядку, продовження госпіталізації та виписка вирішуються відповідно до статей 16 і 17, частин другої та третьої статті 22 цього Закону та частини третьої цієї статті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним наказів № 121 від 12 серпня 2014 року, № 133 і № 134 від 05 вересня 2014 року повно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку, з відповідним посиланням на норми матеріального права, обґрунтовано виходив з того, що не доведено порушення позивачем покладених на нього трудових обов'язків.

Наказом головного лікаря КЗ Перша ОСЛ м. Ромни від 05 вересня 2014 року № 135 «Щодо встановлення факту грубого порушення виконання своїх функціональних обов'язків зав. 7-м відділенням, лікарем ОСОБА_3» позивача було звільнено з посади зав. 7 відділенням та з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України за виявлені порушення, систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, правилами внутрішнього розпорядку (а.с.31-32). В обгрунтування наказу покладена втеча пацієнта ОСОБА_15 з 7-го відділення. Які саме порушення трудових обов'язків допустив ОСОБА_3, в наказі не зазначено.

Відповідно до п.1, п.2.2 посадової інструкції завідуючого 7-м відділенням, основним завданням завідуючого відділенням є координація: діяльності лікарів, контроль за роботою старшої медсестри та забезпечення високої якості лікувально-діагностичного процесу, повноцінного обслуговування хворих, належного догляду за ними (а.с. 41-42).

Згідно п. 1 посадової інструкції лікаря-психіатра 7-го відділення основним завданням в діяльності лікаря-психіатра є безпосереднє надання пацієнтові стаціонарної психіатричної допомоги та медичної лікарської допомоги встановленого рівня, організація належного нагляду, догляду та реабілітації пацієнта, захист його прав, законних інтересів при наданні стаціонарної медичної допомоги у лікарні (49-53).

Заборони завідуючому відділення перебувати у відділенні вночі не під час чергування інструкціями не встановлено.

Щодо оспорюваного наказу, та матеріали справи свідчать про те, що в ніч з 03 на 04 серпня 2014 року позивачеві зателефонував працівник чергової зміни відділення лікарні та повідомив, що до відділення прийшла дружина ОСОБА_15 разом з працівниками міліції і вимагає побачити свого чоловіка. Прибувши до відділення, він дізнався, що дружина вказаного пацієнта подала заяву до міліції про викладення їхнього сина і хоче поговорити з чоловіком. Пацієнт ОСОБА_15 став збудженим, почав агресивно поводитися, висловлював погрози на її адресу, поводився неадекватно. Щоб заспокоїти пацієнта, він вивів його на прогулочний дворик, який є частиною території 7-го відділення. Іншим чином заспокоїти пацієнта не представилось можливим, тому він прийняв таке рішення, що не суперечить його функціональним обов'язкам. За поясненнями позивача, ОСОБА_15 заспокоївся, але раптово штовхнув його і почав тікати. Він відповідно до своїх посадових обов'язків та затвердженої головним лікарем інструкції намагався затримати його, але не зміг. Приблизно о 02 годині зателефонував до Роменського МВ і повідомив про самовільне покидання території лікарні ОСОБА_15 Останній самостійно повернувся до лікувального закладу вранці 04 серпня 2014 року, чого не спростовує Кравчук П.М.

Проведеною працівниками міліції перевіркою по факту втечі ОСОБА_15 не встановлено обставин чи фактів, які б вказували на ознаки злочину, передбаченого ст. 367 КК України, у діях посадових осіб лікарні.

З огляду на викладене, звільнення з роботи позивача за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, є незаконним.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до невірного вирішення справи.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач не надав суду належних доказів та не довів законності його дій по притягненню до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 у вигляді оголошення доган та звільнення з роботи.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального закладу Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: