Ухвала суду № 43046657, 04.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/3569/13-ц 04.03.2015 04.03.2015 04.03.2015

Провадження №22-ц/784/509/15 Суддя першої інстанції - Селіщева Л.І.

Категорія 37 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Лівінського І.В.,

із секретарем - Богуславською О.М.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2 її представника - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и л а:

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_4, який в подальшому уточнила про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позивачка зазначала, що її матері - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право приватної власності від 13 квітня 1991 року належало домоволодіння АДРЕСА_1, яке складалося з двох житлових будинків - за літ. «А» та літ. «Б».

При оформленні права власності на вказане домоволодіння ОСОБА_5 у своїй заяві в Корабельний райвиконком вказала, що вона має намір в подальшому провести відчуження одного із житлових будинків під літ. «А» своєму синові - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла і в зв'язку з цим не встигла провести відчуження на користь відповідача житловий будинок під літ. «А».

За життя ОСОБА_5 склала нотаріально посвідчений заповіт від 16 березня 1993 року, згідно якого вона заповіла позивачці частину належного їй домоволодіння, який на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 травня 1993 року визнано недійсним. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2000 року за ОСОБА_6 визнано право власності на житловий будинок за літ. «А» в домоволодінні АДРЕСА_1.

На теперішній час житловий будинок літ. «Б» по АДРЕСА_1 залишається неоформленим.

Посилаючись на викладене та на те, що до теперішнього часу відповідач нотаріально не оформив право власності на житловий будинок літ. «Б», що відповідає домовленості стосовно поділу спадкового майна та на те, що в позасудовому порядку не має можливості оформити належну їй спадщину, позивачка просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок літ. «Б», розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2014 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку літ. «Б» по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_5 являлася власницею домоволодіння АДРЕСА_1, що складалося з житлового будинку літ. «А», літньої кухні літ. «Б» та інших господарських будівель та споруд.

В наслідок пожежі в березні 1990 року будинок літ. «Б» став непридатним для проживання та потребував капітального ремонту.

Рішенням Корабельного райвиконкому від 15 лютого 1991 року №20 було вирішено оформити ОСОБА_5 житловий будинок «Б» розміром 7,02м х 5,61м., переобладнаний із літньої кухні, сіни «б» розміром 2,28м х5,58м., тамбур «а1» розміром 1,4мх1,49., сарай «Ф» розміром 2,65м х 6м та «М1» розміром 3,2м х 5,2м., душ «Т» розміром 1,1м х 1,1м, навіси розміром 3,72м х 0,95м, «С» розміром 1,38м х 2,27м та «П» розміром 2,65м х 4м та збільшену на 5,5 кв.м. житлову площу будинку «А», площа збільшилась за рахунок переобладнання кухні 1-5 в житлову кімнату і складає 43,7 кв.м., із подальшим відчуженням житлового будинку «А» її сину - ОСОБА_6 (а.с. 11).

На підставі вказаного рішення 13 квітня 1991 року Корабельним райвиконкомом на ім'я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Вказане домоволодіння складається із двох житлових будинків (а.с. 283).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, складений ММБТІ 10 квітня 1990 року домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. «А» та житлового будинку літ. «Б», що також підтверджується поверховим планом та експлікацією вказаного домоволодіння (а.с.29-24).

16 березня 1991 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений старшим державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, згідно якого вона заповіла належну їй частину домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 своїй дочці, ОСОБА_2 (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с.76).

За положеннями ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ч. 2 ст. 545 ЦК УРСР якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.

За статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З копії спадкової справи №220/91 до майна померлої ОСОБА_5, заведеної П'ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою вбачається, що після її смерті в установлений законом строк із заявою про прийняття спадщини звернувся син - ОСОБА_4, спадкоємці - ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_10, відмовилися від спадщини на користь ОСОБА_4 (а.с. 71-74).

25 липня 1991 року в Другу Миколаївську державну нотаріальну контору ОСОБА_2 було подано заяву про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_5 (а.с. 45).

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 травня 1993 року, яке залишено без змін ухвалою Миколаївського обласного суду від 30 червня 1993 року заповіт від 16 березня 1991 року, посвідчений Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою та відмова ОСОБА_2 від спадщини після смерті матері на користь ОСОБА_6 визнанні недійсними (а.с. 8-9, 104-105).

Отже, спадкоємцями першої черги після смерті матері за законом є ОСОБА_2 на 1/4 частини та ОСОБА_4 на 3/4 частини спадкового майна.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2000 року яке ухвалою Миколаївського обласного суду від 17 травня 2000 року змінено, за ОСОБА_4 на підставі ст. 12 Закону України «Про власність» визнано право власності на житловий будинок літ. «А» по АДРЕСА_1 (а.с. 94-95, 98-99).

Таким чином, до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить лише житловий будинок літ. «Б» по АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 неодноразово зверталася до П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

На звернення від 2 липня 2013 року державним нотаріусом від 12 липня 2013 року ОСОБА_2 було роз'яснено, що правовстановлюючих документів на підтвердження належності ОСОБА_5 житлового будинку за літ. «Б» по АДРЕСА_1 не надано, а рішення суду від 20 березня 2000 року не підтверджує даного факту та у разі неможливості надання необхідних документів вона може вирішити питання про спадкові права в судовому порядку (а.с. 156).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи те, що позивачка не має можливості оформити право на спадщину в нотаріальній конторі її спадкові права підлягають судовому захисту.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання права власності в порядку спадкування за законом за позивачкою на 1/4 частину житлового будинку літ. «Б» по АДРЕСА_1.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 травня 1993 року встановлено фактичний поділ спадкового майна між сторонами, що відповідало волі покійної матері, на увагу не заслуговують оскільки заповіт визнано недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що явка відповідача не була визнана обов'язковою, оскільки повноваження його представника не охоплюються дорученням на участь у розгляді справи є безпідставні.

За положеннями ст. 38 ЦПК України сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Статтею 44 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що має право вчиняти ця особа.

Так відповідно до довіреності від 4 липня 2014 року ОСОБА_11 має право на представлення інтересів ОСОБА_4, зокрема в судах загальної юрисдикції, першої, апеляційної та касаційної інстанції з будь-яких питань, з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві та третім особам (а.с.202).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до підстав позову та не впливають на висновки суду.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду ухваленого відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: