Рішення № 43045833, 11.03.2015, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/155/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2015 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді Тучинської Н.В. секретаря судового засідання Хонькович Л.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Лучинчицької сільської ради Медвідя В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 до Лучинчицької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_3, яка мала у власності житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності на житловий будинок померлій не видавалося. Після її смерті спадкоємцем за законом був ОСОБА_4, який спадщину не прийняв і помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Позивач є онукою ОСОБА_3 та фактично з 05 лютого 2004 року добросовісно, відкрито та безперервно володіє домоволодінням, утримує його, підтримує у належному стані, обробляє присадибну земельну ділянку, проводить сплату за електроенергію, а тому звернулася до суду з вимогою визнати за нею за набувальною давністю право власності на житловий будинок.

Позивач у судовому засіданні позовну вимогу підтримала та просила задоволити позов. Зазначила, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем за законом був її батько, який спадщину не прийняв, оскільки не проживав та не був зареєстрований у спадковому будинку. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 помер. Оскільки вона на протязі більше10 років володіє житловим будинком, просила визнати за нею право власності на нього за набувальною давністю.

Представник відповідача - Лучинчицький сільський голова у судовому засіданні позовні вимоги визнав та суду пояснив, що ОСОБА_3 володіла будинком по АДРЕСА_1. Після її смерті у 1998 році спадщину ніхто не прийняв, а у 2004 році ОСОБА_1 разом з чоловіком заселилася у цей будинок і по сьогоднішній день проживає в ньому із сім'єю, сплачує необхідні платежі, користується присадибною земельною ділянкою.

Суд, розглянувши справу, вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 14-18), виписки із погосподарської книги № 4 Лучинчицької сільської ради за 1991-1995 роки по особовому рахунку НОМЕР_1 (а.с. 12), ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок по АДРЕСА_1 який було побудовано у 1975 році (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 померла (а.с. 5).

Після її смерті єдиним спадкоємцем за законом був її син ОСОБА_4 (а.с. 8), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с.9), спадщину не прийняв, оскільки не проживав, не був зареєстрований у спадковому будинку (а.с. 10), не вчинив інших дій, що свідчили б про фактичне прийняття спадщини.

Такий факт також стверджується інформаційними довідками із спадкового реєстру, виданими 11 березня 2015 року (а.с. 32-33), з яких слідує, що у спадковому реєстрі інформація за вказаними параметрами відсутня, тобто спадкоємець заповітом призначений не був, спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто не приймав і свідоцтво про право власності на спадкове майно не видавалось.

Із довідки Лучинчицької сільської ради № 92 від 27 лютого 2015 року (а.с. 10) вбачається, що спадкоємицею за законом, після смерті ОСОБА_3 є її онука ОСОБА_1, яка фактично прийняла спадщину, а саме: вступила в управління спадковим майном, прийняла на зберігання сертифікат на право земельну частку (пай), здійснювала поточний ремонт будинку, розпорядилась особистими речами померлої та доглядала за присадибною земельною ділянкою.

Свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на прізвище ОСОБА_3 не видавалося (а.с. 11), право власності також не зареєстровано (а.с. 19).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Довідкою Лучинчицької сільської ради від 02 березня 2015 року (а.с. 20), випискою із погосподарської книги № 2, 3 Лучинчицької сільської ради за 2006-2010 роки, 2011-2015 роки (а.с. 21-22) стверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 разом із чоловіком та дітьми з 05 лютого 2004 року по даний час.

Відповідно до ст. 344 Цивільного Кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК України).

Виходячи із змісту даної статті, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести позивач є: добросовісність заволодіння, відкритість, безперервність та безтитульність володіння.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Добросовісність має враховуватись саме на момент передачі позивачу майна. Позивач як незаконний володілець, повинен бути впевнений, що він заволодів майном на законних підставах, на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх, для того, щоб мати право власності на нього.

Довідкою Лучинчицької сільської ради від 02 березня 2015 року (а.с. 20) стверджується, що позивач відкрито володіла житловим будинком по АДРЕСА_1 з 2004 року.

Як слідує із матеріалів позовної заяви та пояснень позивача у судовому засіданні, ОСОБА_3 ще за життя заповідала у користування своїй онуці житловий будинок, і ОСОБА_1, ще до смерті свого батька (сина спадкодавця), яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 9) проживала та була зареєстрована у спадковому будинку, користувалась ним та здійснювала за ним догляд.

Враховуючи вищевикладене, а також обставину, що представник відповідача визнає позовну вимогу і таке визнання відповідає вимогам закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси, суд вважає за правильне визнати за ОСОБА_1 право власності на майно за набувальною давністю.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Керуючись ст. 328, 344 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 61, ч. 4 ст. 174, ст.ст. 212, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 100% житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: _____