Рішення № 43044869, 03.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/197/15 Головуючий 1 інст. Богдан М.В.

Справа № 614/9411/13-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: стягнення заборгованості

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - КРУГОВОЇ С.С.,

суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П., МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

за участю секретаря - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2- ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 жовтня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа Комінтернівський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду із вказаним позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь позивача заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором у розмірі 14574,04 дол. США, що станом на 29.04.2013 року за офіційним курсом НБУ (7,993 дол. США - 1 грн.) складало 116490,30 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 5073,45 дол. США, що складало 40552,08 грн., пеню за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 547849,65 грн.; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частинах судовий збір по 1720,50 грн.

Представник відповідачів просив застосувати трирічний строк позовної давності в частині солідарного стягнення з відповідачів кредитних коштів та процентів за користування кредитом, а також застосувати строк позовної давності в один рік в частині стягнення пені за кредитним договором №CL702/364/2007 від 25.10.2007 року; у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням представник відповідачів ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором за період 2007-2010 років; застосувати трирічний строк позовної давності в частині солідарного стягнення з відповідачів кредитних коштів та процентів за користування кредитом, а також застосувати строк позовної давності в один рік в частині стягнення пені за кредитним договором №CL702/364/2007 від 25.10.2007 року; вирішити питання щодо зняття арешту з автомобіля Honda Civil, реєстраційний НОМЕР_1, накладеного ухвалою суду першої інстанції від 24.09.2013 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Стверджує, що відповідно до кредитного договору сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (п.6.3), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 24 жовтня 2014 року, тобто згідно з ч.3 ст.254 ЦК України, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку, а саме 24 числа.

Звертає увагу, що з розрахунку та довідки про рух коштів наданих позивачем, ОСОБА_1 припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зі сплати процентів за користування кредитом з 19 серпня 2010 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту банк звернувся 24 вересня 2013 року, включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі.

Враховуючи положення чинного законодавства про строк позовної давності, вказує, що відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, таким чином, відповідно до графіку платежів, цей день настав 24.08.2010 року, коли ОСОБА_1 не виконав умови договору та не сплатив у строк щомісячний платіж.

Зазначає, що виходячи з умов договору право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Оскільки право на позов у кредитора виникло 24.08.2010 року, а позов пред'явлено 24.09.2014 року (заборгованість за період 2007-2010 років), у зв'язку з цим трирічний термін для стягнення основної суми кредиту та процентів за ним та річний термін для стягнення пені збігли.

Вказує, що таку ж правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі за №6-116цс13.

Наголошує на тому, що позивач у позовній заяві не вказує на поважність причин пропуску строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що представник відповідачів відмовився від апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду про стягнення пені і ця відмова судом прийнята про що постановлена ухвала, рішення суду переглядається лише в частині застосування трирічного строку позовної давності при вирішенні питання про стягнення заборгованості по тілу кредиту і процентах.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти, датою остаточного повернення яких є 24 жовтня 2014 року. У зв'язку невиконанням своїх зобов'язань боржником, утворилась заборгованість. Відмову застосувати позовну давність суд мотивував тим, що позивач звернувся з позовом 11.09.2013 року, тобто в межах такого строку, оскільки дата остаточного повернення кредиту ще не настала (ч.5 ст.261 ЦК України).

З таким висновком суду, судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Установлено, що 25 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 20200 доларів США. Погашення кредиту відбувається щомісячно рівними частинами з нарахуванням процентів 10,99 на залишок заборгованості по кредиту. Датою остаточного повернення є 24 жовтня 2014 року.

Згідно додаткового договору №1 від 24 березня 2009 року до Кредитного договору від 25 жовтня 2007 року повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватися шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку платежів, який є невід»ємною частиною цього Додаткового договору.

З метою забезпечення виконання кредитного договору 25 жовтня 2007 року був укладений договір поруки з ОСОБА_2 в який в подальшому були внесені зміни 24 березня 2009 року. За даним договором поручитель взяв на себе зобов»язання забезпечити виконання боргових зобов»язань в повному обсязі без укладання будь яких додаткових договорів.

10 грудня 2010 року між Банком та ТОВ «ОТП Факторінг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю за яким товариство прийняло на себе зобов»язання за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року , укладеного між ОТП Банком і ОСОБА_1

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань боржником, утворилась заборгованість в сумі 14574,04 долара США за тілом кредиту і по процентам в розмірі 5073,45 доларів США.

Представник відповідачів звернувся до суду першої інстанції з заявою про застосування позовної давності.

Відмову застосувати позовну давність суд мотивував тим, що дата остаточного повернення кредиту ще не настала (ч.5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникненні у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. \

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

При вирішенні спору поза увагою суду залишилося те, що відповідно до пунктів кредитного договору строк погашення тіла кредиту і процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено датою 24 жовтня 2014 року.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Однак у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд не вирішив питання застосування позовної давності.

Оскільки при вирішенні спору судом порушені норми процесуального права, судом не повно з'ясовані фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення підлягає зміні.

Так, позивач звернувся з позовом 11 вересня 2013 року, тобто стягненню в межах трирічного строку підлягають щомісячні платежі після 11 вересня 2010 року. Згідно розрахунку сума ануїтетних платежів складала 354,86 доларів США (а.с.177-179). Черговий платіж повинен був сплачений 24 вересня 2010 року, останній 24 жовтня 2014 року в сумі 354,12 доларів США. Таким чином за 45 місяців по 354,86 доларів США і за один місяць 354,12 доларів США, сума заборгованості по тілу і % складатиме 16 322,82 доларів США. За чотири місяці чергові платежі з врахуванням суми кредитних коштів виданих для сплати страхових платежів складатимуть 1414,09+1487,94+1347,62+1287,80= 5537,45 доларів США. Всього підлягало сплаті 16 322,82 доларів США + 5537,45 доларів США = 21860,27 х7,993 = 174 729,13 грн..

З яких заборгованість по тілу кредиту складає 111417,22 грн. (13939,35х7,993) з врахуванням суми кредиту на страхові внески 32 915,25 грн. (4118,01х7,993), всього 111417,22 грн. + 32 915,25 грн. = 144,332 грн. 47 коп. і по процентам 30 396,66 грн. (3802,91х7,993), всього 144,332 грн. 47 коп. +30 396,66 грн. =174 729 грн. 13 коп. Зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Відповідно до ст..88 ЦПК України стягненню з відповідачів підлягають в рівних частках судові витрати в сумі 1747 грн. 29 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2- задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 жовтня 2014 року в оскаржуваній частині - змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CL -702/364/2007 від 25 жовтня 2007 року, який складається з заборгованості за кредитом у розмірі 144332,47 грн. і з заборгованості за процентами у розмірі 30396,66 грн., всього 174 729 (сто сімдесят чотири тисячи сімсот двадцять дев"ять) грн. 13 коп.

Рішення суду в частині стягнення пені в сумі 116 490 грн. 30 коп. в апеляційному порядку не переглядалося.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 1747 (одна тисяча сімсот сорок сім) грн. 29 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -