Ухвала суду № 43035474, 10.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4866/14-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О.І. Провадження № 22-ц/780/1752/15 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 58 10.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2014 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, треті особи: Державна виконавча служба України, Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ТОВ «Артпласт Інвест» звернулося до суду із зазначеним позовом у відповідності до норм ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» та просило визнати виконавчий напис, вчинений 29.09.2014 р. приватним нотаріусомКиївського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі за № 3525, таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивача у відповідності до норм ст. 151 ст. 152 ч.1 п.6 ЦПК України звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення виконання стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріусаКиївського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі за № 3525 (виконавче провадження №45100035) до моменту вирішення справи по суті, оскільки невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим написом може призвести до того, що належне позивачу нерухоме майно може вибути з його власності, а в подальшому, під час виконання рішення, може виникнути небезпека остаточної втрати даного майна.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2014 року клопотання задоволено та вжито запобіжні заходи шляхом зупинення виконання стягнення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ПАТ «Енергобанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу районного суду як незаконну та постановити нову, якою скасувати заходи забезпечення позову, посилаючись на те, що судом грубо порушено норми процесуального права, які регулюють підстави, умови і порядок забезпечення позову.

Позивач подав до суду письмові заперечення щодо апеляційної скарги в яких зазначив, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а доводи апелянта не спростовують висновків викладених в ухвалі суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися до зали судового засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишенню ухвали суду першої інстанції без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що заявник надав належні підтвердження того, що не вчинення судом дій шляхом зупинення виконання стягнення на підставі виконавчого напису призведе до порушення майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені Кодексом заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 та п.6 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 р. передбачено, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження по зазначеному виконавчому напису відкрито виконавче провадження (а.с.6-9).

Отже, виходячи із вищезазначеного вбачається, що відділом примусового виконання рішень ДВС України 16.10.2014 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про звернення стягнення на майно, що належить на праві власності позивачу, а саме: будівлі та споруди корпусу №4, заг. площею 6486,7 кв.м, КПП заг. площею 15,4 кв.м, огорожа, вимощення, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, Новопетрівська сільська рада «Карат», пром. майданчик №2, а подальше вчинення державним виконавцем виконавчих дій, направлених на примусове виконання напису шляхом прилюдних торгів до ухвалення рішення по вказаному спору призведе до порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву позивача з тих підстав, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення, оскільки у разі організації та проведення державною виконавчою службою у межах виконавчого провадження прилюдних торгів з метою реалізації належного позивачу нерухомого майна останній взагалі буде позбавлений будь-якої можливості повернути його собі, оскільки, якщо воно буде продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, не зможе бути витребуване від добросовісного набувача.

Тому, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення даного питання, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 151-152, 212, 303-304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» відхилити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Н.В.Ігнатченко

В.О.Фінагєєв