Рішення № 43035448, 03.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/157/14-ц Головуючий у І інстанції Косенко А.В.Провадження № 22-ц/780/950/15 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 16 03.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Реєстраційна служба Макарівського районного управління юстиції Київської області, управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом та просив суд здійснити поділ нерухомого майна, набутого за час шлюбу та визнати за позивачем право власності на 1\2 частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що розташований по АДРЕСА_1, виділивши в натурі 1\2 частину зазначеного домоволодіння та визнати право власності за позивачем на 1\2 частину земельної ділянки площею 0.09 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, з 1990 року позивач та відповідач почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу в с. Орвяниця, Дубровицького району Рівненської області. А у 1993 році зареєстрували шлюб. В 2000 році вони переїхали для подальшого проживання в смт. Макарів Київської області, де проживали у подарованому дружині житловому будинку, який був розташований по АДРЕСА_1. Оскільки житловий будинок в якому вони проживали був старим та потребував значного ремонту, тому приблизно у 2005- 2006 році вони вирішили його знести та на його місці було побудовано новий жилий будинок. Зазначений будинок, як і знесений будинок розташований по АДРЕСА_1. Будівництво жилого будинку було закінчено у 2010 році, що підтверджується записом у технічному паспорті на індивідуальний жилий будинок від 20.08.2013 року. Будинок за літерею «А» загальною площею 117.4 кв.м., житловою площею 45.2 кв.м., складається з тамбуру (літ. 1-1), коридору (літ. 1-2), трьох житлових кімнат (літ. 1-3), (літ. 1-4), (літ. 1-5), кухні 9 літ.1-6), санвузла (літ. 1-7), душевої кімнати (літ. 1-8), сауни (літ. 1-9), роздягальні (літ. 1-Ю), та гаражу (літ. 1-11). Окрім жилого будинку також було побудовано сарай (літ.Б), убиральню (літ.В), літню кухню (літ.Г) та огорожу (літ.№1-2) Належний відповідачці жилий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,09 га., яка належить їй на праві приватної власності. 09 серпня 2011 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. З приводу розподілу спільного майна, порядку його використання з відповідачем згоди не досягнуто, а тому просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, через порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ступінь готовності житлового будинку, який є спільною частковою власністю подружжя дозволяє здійснити його поділ, а тому суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог та безпідставно відмовив у призначенні експертизи щодо поділу будинку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26 квітня 1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, а 09 серпня 2011 року його було розірвано, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Згідно договору дарування від 23.06.2001 року ОСОБА_2 прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. Також в договорі зазначено, що будинок в цілому дерев'яний, житловою площею 16.0 кв.м., до якого примикають сарай, погріб, огорожа.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0.090 га, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1, яка була їй надана на підставі рішення виконкому Макарівської селищної ради № 244 від 29.11.2001 р.

27 грудня 2005 року ОСОБА_2 отримала дозвіл на реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_1 та 24 січня 2006 року отримала дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва спірного житлового будинку.

Як визнали сторони в суді апеляційної інстанції, подарований відповідачу старий будинок ними був знесений, а на його місці було збудовано новий.

Відповідно до технічного паспорту на жилий будинок від 20 серпня 2013 року виданого на ім'я ОСОБА_2, житловий будинок по АДРЕСА_1 є незавершеним будівництвом. Готовність недобудованого житлового будинку складає 76% (а.с. 116-117). Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок, який просить поділити позивач не зданий в експлуатацію, права власності на нього не набуте, а тому поділу не підлягає, а позивачем не заявлялись позовні вимоги щодо поділу матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва будинку.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Оскільки будівництво недобудованого будинку розпочато та проводилось за час шлюбу, то такий будинок може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначене правова позиція викладена в постанові Верховного суду України № 6-37цс13 від 15.05.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин висновки суду першої інстанції, в частині, що незавершений будівництвом будинок не підлягає поділу - не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать правовій позиції Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Приймаючи до уваги, що сторони в шлюбі збудували незавершений будівництвом будинок, право власності на який у відповідності до вимог ст.ст. 69, 70 СК України набули в рівних частках, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, разом з правом власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом будинку має право власності на 1/2 частину земельної ділянки, на якій розміщений будинок.

Отже вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1/2 частину будинку та 1/2 частину земельної ділянки є обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам закону та ґрунтуються на наявних у справі доказах.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав до задоволення позову в цій частині. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Разом з тим вимоги позивача про поділ незавершеного будівництвом будинку в натурі задоволенню не підлягають, оскільки для визначення варіантів розподілу будинку необхідні спеціальні знання та проведенні відповідної будівельно-технічної експертизи, яка не була проведена в суді першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Реєстраційна служба Макарівського районного управління юстиції Київської області, управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 76%, розташованого в АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0.09 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої в АДРЕСА_1., яка на підставі державного акту про право власності на землю серія ІІ-КВ № 088234 виданого Макарівською селищною радою 28 листопада 2002 року, належить ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1370 грн. судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.