Постанова № 43033292, 11.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ 810/600/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Вторма-Сплав»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» (далі - позивач, ТОВ «Вторма-Сплав», Товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272201 від 05.02.2015.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта № 66/10-06-22-01/33212320 від 22.01.2015 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» (код ЄДРПОУ 33212320) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Олантіс» (код ЄДРПОУ 38876573) за вересень 2014 р.» (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає такі висновки необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Позивач зазначає, що висновки Акта перевірки зводяться до припущень щодо безтоварності господарських операцій, які виконувалися між ТОВ «Вторма-Сплав» та ТОВ «Олантіс», тоді як реальність та правомірність відповідних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Також позивач зауважує на індивідуальності відповідальності та звертає увагу на те, що порушення певним суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства не може призводити до недійсності усіх укладених таким платником податків угод.

В судовому засіданні 05.03.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити. Також пояснив зміст господарських операцій, наявність економічного ефекту, умови транспортування товару та подальше використання у господарській діяльності (продаж третій особі) придбаного у ТОВ «Олантіс» товару.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.

В судове засідання, призначене на 05.03.2015, представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується даними розписки, не прибув, про поважність причин неприбуття суду не повідомив.

Клопотанням від 05.03.2015 представник відповідача просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з затримкою в отриманні доказів, які підтверджують правомірність висновків Акта перевірки. Водночас, у клопотанні жодної поважної причини неможливості надання відповідних доказів, а також неявки у судове засідання не навів та відповідних доказів, які б підтверджували поважність причин неможливості надання таких доказів та неявки у судове засідання до клопотання не додав.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховування свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 05.03.2015 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав», код ЄДРПОУ 33212320, зареєстроване як юридична особа 27.10.2004 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Види діяльності Товариства за КВЕД - виробництво алюмінію (24.42) (основний), оптова торгівля металами та металевими рудами (46.72), оптова торгівля відходами та брухтом (46.77), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), демонтаж (розбирання) машин і устатковання (38.31), відновлення відсортованих відходів (38.32).

З 17.01.2015 по 20.01.2015 посадовою особою податкового органу на підставі наказу начальника Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №25 від 05.01.2015, згідно з пп. 78.1.5 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вторма-Сплав» (код ЄДРПОУ 33212320) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Олантіс» (код за ЄДРПОУ 38876573) за вересень 2014 року.

За результатом вказаної перевірки складено Акт № 66/10-06-22-01/33212320 від 22.01.2015, у висновках якого зафіксовано порушення з боку Товариства п. 198.1, п .198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 64820,00 грн. за вересень 2014 року.

Зі змісту Акта перевірки вбачається наступне. Перевіркою встановлено, що господарські операції між ТОВ «Вторма-Сплав» та ТОВ «Олантіс» протягом вересня 2014 року відбувались на підставі Договору поставки № 7 від 07.07.2014. Протягом вересня 2014 року ТОВ «Олантіс» оформлено на адресу ТОВ «Вторма-Сплав» податкову накладну та видаткову накладну на реалізацію феронікелю на загальну суму 388918,28 грн., сума ПДВ - 64819,71 грн. Суму ПДВ за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень 2014 року.

Акт перевірки (сторінка 4) містить зауваження щодо того, що до перевірки ТОВ «Вторма-Сплав» не надано технічних паспортів продукції, акта прийомки-передачі та документів, які підтверджують якість, комплектність придбаного у ТОВ «Олантіс» товару (феронікель), у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966.

Також в Акті перевірки із посиланням на інформаційні бази Броварської ОДПІ йдеться про відсутність інформації щодо наявності у ТОВ «Олантіс» основних засобів, земельних ділянок, транспортних засобів, а також дозволів та ліцензій для здійснення основного виду діяльності (неспеціалізована оптова торгівля).

Окрім цього, Акт перевірки містить посилання на податкову інформацію від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 10.12.2014 за №7898/7/20-30-22-03/38876573, відповідно до якої ТОВ «Олантіс» протягом 2014 р. декларувало податковий кредит; серед номенклатури придбаних ТОВ «Олантіс» товарів продукція, яку згідно податкових накладних було реалізовано на адресу ТОВ «Вторма-Сплав» (феронікель) відсутня; згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів.

На підставі викладеного посадова особа податкового органу дійшла висновку про фізичну неможливість вироблення ТОВ «Олантіс» товару та здійснення відповідних господарських операцій, а відтак і про неможливість отримання товару контрагентом-покупцем - ТОВ «Вторма-Сплав».

За результатом розгляду заперечень позивача на Акт перевірки висновки останнього залишені без змін.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272201 від 05.02.2015, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за загальну суму 97230,00 грн., у тому числі за основним платежем 64820,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 32410,00 грн.

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції між ТОВ «Вторма-Сплав» (покупець) та ТОВ «Олантіс» (постачальник) здійснювалися на підставі Договору поставки № 7 від 07.07.2014, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в строки, встановлені цим договором, передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується прийняти чушку алюмінієву в асортименті, чушку магнієву МГ90, чушку ЦАМ, конструкції бувші у використанні, феронікель ФН-5М в асортименті. Передача товару від здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на отримання товару.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надані належним чином засвідчені копії таких документів:

- видаткова накладна № РН-39 від 04.09.2014 із номенклатурою феронікель ФН-5М (сод. Ni 32,5%, 34,7 % та ін.) на загальну суму 388918,28 грн., у т.ч. ПДВ 64819,71 грн.

- податкова накладна № 39 від 04.09.2014 із номенклатурою феронікель ФН-5М (сод. Ni 32,5%, 34,7 % та ін.) на загальну суму 388918,28 грн., у т.ч. ПДВ 64819,71 грн.;

- витяг з Книги обліку довіреностей ТОВ «Вторма-Сплав»;

- оборотно-сальдові відомості;

- банківські виписки.

Як вбачається зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20096421 від 13.02.2015 щодо ТОВ «Олантіс» (код ЄДРПОУ 38876573), керівником та підписантом даного товариства визначено ОСОБА_2.

Виписані під час здійснення господарської операції в межах виконання приведеного вище договору видаткова та податкова накладні, а також сама угода, підписані саме ОСОБА_2

При цьому, податковий орган в Акті перевірки не зазначив про наявність дефектів у первинних бухгалтерських документах, якими оформлені проведені господарські операції позивача із ТОВ «Олантіс» або відсутність у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, податковим органом також не було встановлено будь-яких дефектів в юридичному статусі позивача та його контрагента - ТОВ «Олантіс».

На підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Олантіс» товару позивачем також надано суду належним чином засвідчені копії:

- договору поставки № 040814 від 04.08.2014, укладеного між ТОВ «Вторма-Сплав» (продавець) та ТОВ «Гранд Анікс» (покупець);

- видаткової накладної №РН-22 від 04.09.2014 із номенклатурою феронікель ФН-5М (сод. Ni 32,5%, 34,7 % та ін.) на загальну суму 400250,00 грн., у т.ч. ПДВ 66708,33 грн.;

- податкової накладної №1 від 04.09.2014 із номенклатурою феронікель ФН-5М (сод. Ni 32,5%, 34,7 % та ін.) на загальну суму 400250,00 грн., у т.ч. ПДВ 66708,33 грн.;

- довіреності на отримання ТМЦ №109 від 04.09.2014;

- оборотно-сальдових відомостей;

- банківських виписок.

Як пояснив представник позивача під час судового розгляду, поставка товару (феронікелю) здійснювалася безпосередньо від продавця за договором № 7 від 07.07.2014 ТОВ «Олантіс» (м. Харків) до покупця за договором № 040814 від 04.08.2014 ТОВ «Гранд Анікс» (м. Запоріжжя).

На підтвердження виконання перевезення товару за вказаними вище угодами позивачем надані належним чином завірені копії наступних документів:

- договору перевезення вантажів №6 від 10.07.2013, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (перевізник) та ТОВ «Вторма-Сплав» (відправник);

- рахунку-фактури №СФ-0000038 від 04.09.2014 із номенклатурою «транспортні послуги за маршрутом м. Харків - м. Запоріжжя» на суму 2000,00 грн.;

- товарно-транспортної накладної №22 від 04.09.2014 із відображенням відомостей про вантаж, а саме феронікель ФН-5М (сод. Ni 32,5%, 34,7 % та ін.) загальною масою 5,767 т.;

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000038 від 04.09.2014 щодо надання транспортних послуг за маршрутом м. Харків - м. Запоріжжя.

Як пояснив представник позивача в обґрунтування наявності економічного ефекту та вбачається з матеріалів справи, товар (феронікель) за спірною господарською операцією був придбаний у ТОВ «Олантіс» за 324098,57 грн. (без ПДВ), а проданий ТОВ «Гранд Анікс» за 333541,67 грн. (без ПДВ). З урахуванням вартості перевезення в 2000,00 грн. позитивний економічний ефект від вказаних операцій склав 7443,10 грн.

Окрім цього, аналіз матеріалів справи, а саме відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача (а.с. 61) та його контрагента-продавця ТОВ «Олантіс» (а.с. 64) дає підстави для висновку про узгодженість видів діяльності таких підприємств за КВЕД.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, слід зазначити, що посилання податкового органу в Акті перевірки на податкову інформацію ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 10.12.2014 за № 7898/7/20-30-22-03/38876573, а також інформаційні бази податкового органу, як на підставу для висновку, що податковий кредит сформовано позивачем безпідставно є необґрунтованими, оскільки таке поняття як «податкова інформація» є загальним поняттям. Адже будь-яка податкова інформація має бути належним чином оформлена, зокрема, у вигляді копій податкової звітності, даних облікових карток платника податку, даних з БТІ, ДАІ тощо, щодо наявності відповідних ресурсів.

В цьому контексті слід зазначити, що Акт перевірки також не містить посилань із зазначенням реквізитів відповідних джерел на наявну у контролюючих органів інформацію, зокрема витягів з реєстру вантажно-митних декларацій на здійснені імпортні операції чи відомостей про здійснення контрагентом позивача господарської діяльності поза межами правового поля. Крім того, в Акті перевірки не зазначено про наявність у податкового органу будь-яких документальних підтверджень щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ «Олантіс» основних засобів. Не надано ці документи і в ході судового розгляду справи. Отже, відповідачем не було доведено суду належними та допустимими доказами з яких підстав податковий орган дійшов таких висновків.

Також податковим органом не надано та не приведено жодного судового рішення щодо визнання нікчемними (недійсними) укладеного між позивачем та приведеним контрагентом правочинів.

При цьому, суд вважає помилковим посилання податкового органу в Акті перевірки на положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1966. Зазначені інструкції не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а документи, обумовлені відповідними нормами, зокрема технічні паспорти продукції, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ «Вторма-Сплав» та ТОВ «Олантіс», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Товариства та вказаного контрагента, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеним суб'єктом господарювання у звітних документах.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з Акта перевірки, посадовою особою податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ТОВ «Олантіс», будь-яких дефектів у них не встановлено.

Отже, суду доведено наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної, отриманої у межах взаємовідносин із ТОВ «Олантіс» за період, що перевірявся податковим органом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкової накладної, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по господарським операціям із вказаним контрагентом.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірного рішення не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Олантіс»; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від такого контрагента первинних документах сум податку на додану вартість; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За приписами статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Позивачем клопотання про розподіл судових витрат не заявлено, відтак сума судового збору стягнення з Державного бюджету України на користь позивача не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № 0000272201 від 05 лютого 2015 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний су.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.