Постанова № 43032304, 03.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2015 року № 826/1635/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. п розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014 №0028341701, №0028441701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 07.08.2014 №6118/26-51-17-01/НОМЕР_1 «Про результати виїзної документальної позапланової перевірки СГД-фізичної особи ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ «ТК-Кадус» за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, ТОВ «Осава» за період з 01.02.2012 по 31.12.2012, ТОВ «Лука Пачолі» за період з 01.10.2012 по 31.07.2013, ТОВ «Солід «МС» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, ТОВ «Сі нема Промо» за період з 01.01.2013 по 30.09.2013, ТОВ «Максимум Плюс ЛТД» за період з 01.08.2012 по 31.08.2013, ТОВ «Меридіан 2013» за період з 01.09.2013 по 31.10.2013, ТОВ «Пройм - Стіл» за період з 01.09.2013 по 31.10.2013» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено виїзну документальну позапланову перевірку СГД-фізичної особи ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ «ТК-Кадус» за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, ТОВ «Осава» за період з 01.02.2012 по 31.12.2012, ТОВ «Лука Пачолі» за період з 01.10.2012 по 31.07.2013, ТОВ «Солід «МС» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, ТОВ «Сінема Промо» за період з 01.01.2013 по 30.09.2013, ТОВ «Максимум Плюс ЛТД» за період з 01.08.2012 по 31.08.2013, ТОВ «Меридіан 2013» за період з 01.09.2013 по 31.10.2013, ТОВ «Пройм - Стіл» за період з 01.09.2013 по 31.10.2013, за результатом якої складено акт від 07.08.2014 №6118/26-51-17-01/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення вимог:

- пп. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат за 2012-2013 роки та за 2013 рік витрати на загальну суму 722 999,8 грн., що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 122 909,98 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 144599,93 грн. та до заниження позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 144 599,93 грн.;

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 2015, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах здійснених СГД ОСОБА_1, із контрагентами, зазначеними в акті перевірки.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014:

- № 0028441701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 216 899,9 грн. (за основним платежем 144 599,93 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 72 299,97 грн),

- № 0028341701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування на загальну суму 184 364, 97 грн. (за основним платежем 122 909,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 61 454,99 грн).

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень слугували наступні порушення податкового законодавства, які викладено в акті, а саме:

- актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.10.2013 №348/26-53-22-01-15/38134154 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Осава» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.10.2013 №353/26-53-22-01/38195918 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дука Пачолі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків встановлено, що товариства не знаходяться за місцем реєстрації та відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників;

- актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.02.2013 №719/22-621-31517296 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Солід» МС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків встановлено відсутність товариства за місцем реєстрації, звіркою не встановлено факту реального здійснення господарської діяльності товариства при придбання товарів (послуг) у контрагентів - постачальників;

- актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.10.2013 №354//26-53-22-01-15/34726616 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сінема Промо» щодо підтвердження господарських відносин, встановлено відсутність товариства за місцем реєстрації, на товаристві відсутні основні фонди, трудові ресурси, транспортні засоби. Викладене, на думку податкового органу, свідчить про відсутність реального факту здійснення фінансово-господарських операцій товариством у період з 01.01.2011 по 30.09.2013;

- актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 2940.3013 №347/26-53-22-01-15/38408857 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Максимум Плюс ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.12.2013 N9488/26-53-22-01-15/38648338 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Меридіан 2013» (код ЄДРГІОУ 38648338) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.12,2013 №490/26-53-22-01-15/38807630 про неможливість проведення зустрічної нирки ТОВ «Пройм - Стіл» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, встановлено, що у провадженні СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження внесенні до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110040000106 від 17.07.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ст. 27. ч. З ст. 212 КК України. Протоколами допиту громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за попередньою змовою у складі злочинної групи надано послуги в ухиленні від сплати податків в особливо великому розмірі шляхом створення та здійснення держаної реєстрації суб'єктів господарської діяльності на підставних осіб. в тому числі ТОВ «Сінема Промо», ТОВ «Осава», ТОВ «Максимус плюс ЛТД», ТОВ «Лука Почалі».

На підставі вище викладеного податковий орган дійшов висновку про безтоварність правочинів укладених позивачем з вказаними контрагентами.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на пояснення надані в рамках кримінальних проваджень суд зазначає, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з ТОВ «Сінема Промо» укладено договір суборенди від 28.12.2012 №28-12/12 відповідно до якого позивачу надано у тимчасове володіння та користування приміщення АДРЕСА_1, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до акту прийому-передачі приміщень від 28.12.2012 вказані вище приміщення передано позивачу.

Також, в ході виконання умов договору сторонами складено податкові накладні та акти наданих послуг, які долучено до матеріалів справи. Факт оплати послуг не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

Крім того, позивачем з ТОВ «Сінема Промо» укладено договір від 29.01.2013 №29/01 про надання рекламних послуг, предметом якого є розміщення рекламних матеріалів на рекламних конструкціях на території України у відповідності з затвердженою адресою програмою.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії: додатків до договору, актів здачі-прийняття виконаних робіт, податкових накладених, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати послуг не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

Судом встановлено, що позивачем з ТОВ «Пройм-Стіл» укладено:

- договір про надання інформаційно-консультативних послуг з питань оподаткування від 28.08.2013 №1, предметом якого комплекс інформаційно-консультативних послуг з питань оподаткування;

- договір поставки від 05.11.2013 №05, предметом якого є виготовлення поліграфічної продукції.

На підтвердження реального виконання вказаних договорів сторонами надано суду копії податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати послуг не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ОСАВА» укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 28.03.2012 №Б28-09/12, предметом якого є надання послуг по веденню бухгалтерського обліку.

В ході виконання умов вказаного договору сторонами складно акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати послуг не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «МЕРИДІАН 2013» укладено договір про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку від 30.08.2013 №30_08, копія якого долучена до матеріалів справи.

В ході виконання умов вказаного договору сторонами складно акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати послуг не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Максимум Плюс ЛТД» укладено договір від 01.08.2013 №8, предметом якого є юридичні, бухгалтерські та консультаційні послуги.

В ході виконання умов вказаного договору сторонами складно акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати послуг не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лука Пачолі» укладено:

- договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань оподаткування від 28.09.2012 №Ю28-09/12;

- договір про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку від 28.12.2012 №Б28-12/12.

В ході виконання умов вказаних договорів сторонами складно акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати послуг не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з ООО «ТК-Кадус» укладено договір суборенди приміщення від 01.01.2012 №31, предметом якого є суборенда приміщення площею 184,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Марини Пасокової, 19.

В ході виконання умов вказаного договору сторонами складно акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати послуг не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

З акту перевірки вбачається, що господарська діяльність позивача включає в себе імпорт сировини, а саме запашників для подальшої реалізації на території України.

На підтвердження фактичного здійснення імпорту позивачем надано копії вантажно-митних декларацій.

Сировина зберігається на складі орендованому позивачем у ПАТ «Рапід» згідно договору від 01.06.2013 №68/мс, копія якого долучена до матеріалів справи.

В ході виконання умов вказаного договору сторонами складно акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати послуг не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір з ТОВ «ДЖАС РОК» від 03.04.2013 №03-04, предметом якого є надання послуг з технічного забезпечення та організації в проведенні маркетингових компаній. В ході виконання умов вказаного договору сторонами складно акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, звіт копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати послуг не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

На підтвердження використання наданих вказаними контрагентами послуг позивачем надано суду копії договорів з ТОВ «Деліта», ТОВ «Лінкос Лабораторії», ПП «Альянс Краси», ТОВ «ВТФ «Екмі», ТОВ «ІСКРЕСС», ПП «НВФ», ТОВ «ХАДО-технологія», ПП «ЮНІЛАЙФ.ПФ», яким реалізовано продукцію імпортованої позивачем продукції.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та вказаними контрагентами виконувались сторонами в повному обсязі.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача на момент складання первинних документів були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Також, судом встановлено, що на момент складання первинних бухгалтерських документів юридичні особи контрагентів позивача не були припинені.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних вказаними вище контрагентами позивача накладних податкових накладних за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем норм п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0028441701 безпідставним та, як наслідок підлягає скасуванню.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вказаним право чинам прямо вказує на не правомірність та не обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем пп. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0028341701, №0028441701 прийняті Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда