Ухвала суду № 43032101, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15035/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва до Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, за відповідачем обліковується заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій, що у свою чергу підтверджується: копіями повідомлень про суму витрат фінансування різниці між сумою пенсій, призначеною згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів на 2014 рік; витягом з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам державного не бюджетного підприємства; довідкою №7684/061 від 27.10.2014.

З метою стягнення такої заборгованості, контролюючий орган звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для стягнення заборгованості по виплаті різниці фактичних витрат на виплату пенсій, призначених згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Порядок справляння та використання страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із пунктом 6 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Абзац другий пункту 13 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Частина дев'ята статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» передбачає, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року №372 (Порядк №372).

Пункт 5 цього Порядку №372 передбачає, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає сплаті у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25-го числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

У разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач має заборгованість по сумах фактичних витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів в сумі 47464 грн 52 коп.

Водночас, судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що протиправне скерування позивачем щомісячних повідомлень про суму витрат замість щорічного, адже зазначене не впливає на визначення розміру витрат та не заборонено чинним законодавством.

Також, суд апеляційної інстанції, вважає, що посилання позивача на невірне застосування судом першої інстанції положень Порядку №372, з тих підстав, що при розгляді даної справи повинна застосовуватись Постанова КМ України від 13.12.2000 №1826, є безпідставними, адже до даних правовідносин, слід застосовувати положення того нормативно-правового акту, який діяв на момент виникнення заборгованості, тобто положення Порядку №372.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що неналежне виконання відповідачем вимог чинного пенсійного законодавства негативно впливає на фактичну реалізацію положень Конституції України й суттєво зачіпає інтереси держави, наносить шкоду законним правам та інтересам громадян, які потребують соціального захисту.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки за відповідачем обліковується заборгованість по виплаті різниці фактичних витрат на виплату пенсій, призначених згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, виникають правові підстави для стягнення такої заборгованості в судовому порядку.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.