Постанова № 43030703, 03.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. справа№ 911/4793/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Соломонюк С.А.

відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах»

на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2015 р.

у справі № 911/4793/14 (суддя - Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ»

до Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах»

про стягнення 151 271,51 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» звернулось з позовом до Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 151 271,51 грн, з яких: 107 802,20 грн - основна заборгованість, 28 942,21 грн - штраф, 9 301,61 грн - пеня, 4 095,44 грн -інфляційні втрати, 1 130,05 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. у справі № 911/4793/14 позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» 107 802,20 грн основного боргу, 28 942,21 грн штрафу, 8 989,48 грн пені, 3 754,86 інфляційних втрат, 1 090,92 грн 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. у справі № 911/4793/14, Підприємство споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що пред'явлення одних тільки копій товарно-транспортних накладних не є достатнім доказом для стягнення заборгованості за договором, оскільки за період з моменту складання відповідних товарно-транспортних накладних між сторонами могли проводитись взаєморозрахунки як по сплаті можливої заборгованості відповідачем, так і по зменшенню заборгованості. Крім того, місцевий суд зобов'язаний був перевірити належність виконання обов'язків позивачем за договором поставки, в тому числі і шляхом складання акту звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 911/4793/14, а розгляд справи призначено на 03.03.2015 р.

В засідання суду, призначене на 03.03.2015 р., представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.04.2013 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «ЖЛ» (далі - постачальник) та Підприємством споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» (далі - покупець) було укладено договір поставки № 35/2013 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товари на умовах договору.

Згідно з п. 1.3 договору найменування, асортимент, ціна товару, що поставляється, та строк надання замовлення на їх поставку зазначається в специфікації (прайс-листі) (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору.

Як передбачено п. 2.1 договору, товар поставляється постачальником окремими партіями у відповідності із замовленнями покупця.

Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та гарантує здійснення поставки товару своїми транспортними засобами та за свій рахунок у кількості, строки та за адресою, вказаними у замовленні (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.8 договору зобов'язання з поставки вважаються виконаними постачальником з моменту передачі покупцю товару та повного пакету товаросупровідних документів, оформлених належним чином згідно з умовами договору та діючому законодавству України.

У відповідності до п. 2.11 договору при використанні сторонами способу передачі замовлення в електронній формі на e-mail сторони визнають, що належним виконанням зобов'язання покупця направити замовлення являється направлення замовлення на e-mail постачальника, адреса якого зазначена в інформаційному листі постачальника, договорі або зазначено постачальником в офіційному листі.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем за адресою поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі замовлення покупця та супровідних документів. Покупець вправі прийняти товар без спеціальної перевірки по якості, якщо товар знаходиться в спеціальній тарі та упаковці без явно виражених дефектів.

Документи щодо поставки товару зобов'язаний скласти постачальник та надати покупцю разом з товаром належним чином оформлені зі своєї сторони наступні супровідні документи в оригіналі: товарно-транспортна накладна; податкова накладна (крім випадків, передбачених законодавством та договором); свідоцтво якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України; довіреність на представника постачальника, яка надає право передачі товару, фіксації фактів невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору або законодавству, отримання листів та документів від покупця (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору ціна на товар визначається на підставі погодженої сторонами специфікації і може бути змінена виключно за попередньою згодою з покупцем не раніше ніж за 30 робочих днів до внесення таких змін, виключно за письмовою згодою сторін.

Згідно з п. 6.4 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару за наявності рахунку постачальника та повного пакету документів (в тому числі з урахуванням корегувань), передбаченого договором і законодавством. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р. (п. 11.1 договору).

Сторонами підписано специфікацію (прайс-лист) (додаток № 1 до договору), в якій зазначено найменування, штрих-код, категорію, ціну товару та строк направлення замовлення; список уповноважених представників покупця, відповідальних за оформлення і передачу замовлень, а також приймання повідомлень від постачальника (додаток № 2 до договору); інформаційний лист постачальника (додаток № 3 до договору), в якому міститься список представників постачальника, відповідальних за приймання замовлень і відправку повідомлень покупцю; доповнення № 1 до договору поставки № 35/2013 від 30.04.2013 р.

На виконання умов договору за період з 23.05.2014 р. по 09.07.2014 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 214 418,01 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 3036 від 23.05.2014 р., № 3035 від 27.05.2014 р., № 3209 від 05.06.2014 р., № 3409 від 17.06.2014 р., № 3410 від 17.06.2014 р., № 3699 від 02.07.2014 р., № 3700 від 02.07.2014 р. та № 3795 від 08.07.2014 р.,

Вказані товарно-транспортні накладні були підписані представниками сторін та скріпленими їх печатками.

16.09.2014 р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 5620/2 на суму 107 802,20 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 3000062443 від 16.09.2014 р. та списком № 425 рекомендованих листів.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, за твердженням позивача, оплатив поставлений товар частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 107 802,20 грн.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, що передбачено вказаною нормою.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до п. 6.1 договору ціна на товар визначається на підставі погодженої сторонами специфікації і може бути змінена виключно за попередньою згодою з покупцем не раніше ніж за 30 робочих днів до внесення таких змін, виключно за письмовою згодою сторін.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що позивач виконав свої зобов'язання за договором з поставки товару у повному обсязі, а відповідач виконав взяті на себе зобов'язання з оплати товару лише частково, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у сумі 107 802,20 грн (214 418,01 грн - 85 145,77 грн - 21 470,04 грн).

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 28 942,21 грн штрафу та 9 301,61 грн пені за період з 07.07.2014 р. по 05.11.2014 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 9.3 договору за порушення строків і порядку оплати товару, зазначених в п. 6.4 договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку прострочення більше ніж на 15 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості на дату нарахування штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що сума штрафу нарахована позивачем на прострочену заборгованість відповідача за кожною товарно-транспортною накладною окремо на дату нарахування штрафу у сумі 28 942,21 грн є обґрунтованою, розмір його перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства, та умовам укладеного договору.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок пені є невірним з огляду на те, що позивачем було враховано у період прострочення зобов'язання день фактичної сплати суми заборгованості.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого задоволенню підлягає пеня у розмірі 8 989,48 грн, з яких:

- за період з 08.07.2014 р. по 12.08.2014 р. на суму 47828,64 грн;

- за період з 12.07.2014 р. по 12.08.2014 р. на суму 37317,12 грн;

- за період з 22.07.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 59308,20 грн;

- за період з 05.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 19267,92 грн;

- за період з 19.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 17975,26 грн;

- за період з 27.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 11250,83 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 095,44 грн інфляційних втрат та 1 130,05 грн 3% річних за загальний період з 07.07.2014 р. по 05.11.2014 р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що наданий розрахунок інфляційних втрат є невірним, оскільки позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, прострочена заборгованість відповідача в яких існувала менше 15 днів, та за місяці, в яких мали бути здійснені відповідні платежі.

Крім того, як зазначалось вище, позивачем невірно визначено періоди прострочення відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого товару за кожною товарно-транспортною накладною окремо та безпідставно включено день фактичної сплати суми заборгованості в період прострочення.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого задоволенню підлягають інфляційні втрати у сумі 3 754,86 грн та 3% річних у сумі 1 090,92 грн.

Доводи скаржника про те, що місцевий суд зобов'язаний був перевірити належність виконання обов'язків позивачем за договором поставки, в тому числі і шляхом складання акту звірки взаєморозрахунків, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Встановлено, що жодних клопотань від відповідача про зобов'язання скласти акт звірки взаєморозрахунків до суду не надходило.

Крім того, відповідач не був позбавлений права самостійно звернутись до позивача з вимогою здійснити звірку взаєморозрахунків.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. у справі № 911/4793/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/4793/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко