Ухвала суду № 43030590, 11.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17636/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 0041801703.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням судового рішення, що призвело до пропуску строку на подачу апеляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи те, що оскаржувану постанову позивач отримав лише 29.01.2015 року, тобто із запізненням, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови апелянтом не пропущено, оскільки апеляційну скаргу було подано 06.02.2015 року, тобто з дотриманням строку апеляційного оскарження, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації ОСОБА_2 про майновий стан і доходи за 2013 рік (реєстр. № НОМЕР_2 від 24.04.2014 року) з додатком 4 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих з джерел за межами України», за результатами якої складений акт від 18.08.2014 року № 272/26-50-17-03-20.

Перевіркою встановлено, що згідно поданої декларації ОСОБА_2 задекларувала до сплати податок на доходи фізичних осіб в розмірі 14 147,63 грн. із суми отриманого протягом 2013 року іноземного доходу 94 317,40 грн. Однак, ОСОБА_2 допущено порушення норм пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України (невірно обраховано суми податкового зобов'язання), що призвело до нарахування позивачці податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 656,93 грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 0041801703, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 2 071,16 грн. (в т.ч. 1656,93 грн. за основним платежем і 414,23 за штрафними санкціями). Розрахунок сум основного платежу та нарахованих штрафних санкцій наявний в матеріалах справи.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, судова колегія виходить з наступного.

За пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до пп. 163.1.1 і 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 розділу IV Податок на доходи фізичних осіб ПК України, об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року (абз. 1 - 3 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 цього Кодексу).

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 зазначеного Кодексу).

При цьому, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України, зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Пунктами 164.3 і 164.4 ст. 164 ПК України передбачено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

У пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 зазначеного Кодексу вказано, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

Підпунктом «б» п. 171.2 ст. 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів є платник податку.

Податок розраховується шляхом застосування до бази оподаткування ставки податку, встановленої пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

У відповідності до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

З огляду на викладене, судова колегія не може не погодитися з позицією суду першої інстанції, що для платників податку, які отримали загальну суму доходів (в т.ч. іноземних доходів) у звітному податковому місяці, у розмірі, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року застосовується ставка оподаткування в розмірі 17 відсотків. В противному випадку оподаткування відбувається за ставкою 15 відсотків.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік у місячному розмірі з 1 січня в межах 1 147 грн.

Апелянтом не заперечується, що в 2013 році ОСОБА_2 отримала дохід у вигляді іноземного доходу на загальну суму 94 317,40 грн., в т.ч. у січні 2013 року на суму 10 390,00 грн., у лютому 2013 року - 9 591,60 грн., у березні 2013 року - 7 993,00 грн., у квітні 2013 року - 8 792,30 грн., у травні 2013 року - 7 993,00 грн., у червні 2013 року - 7 993,00 грн., у липні 2013 року - 7 193,70 грн., у серпні 2013 року - 6 394,40 грн., у вересні 2013 року 5 595,10 грн., у жовтні 2013 року - 6 394,40 грн., у листопаді 2013 року - 7 993,00 грн. та у грудні 2013 року - 7 993,00 грн.

Таким чином, в жодному календарному місяці 2013 року розмір загального місячного оподатковуваного доходу позивача не перевищував десятикратного розміру мінімальної заробітної плати (тобто, 11 470,00 грн.), а тому при оподаткуванні отриманих ОСОБА_2 доходів за 2013 років застосуванню підлягала ставка податку на доходи фізичних осіб саме у розмірі 15 відсотків.

Посилання апелянта на те, що до іноземного доходу сума якого у 2013 році становить 11470 грн. застосовується ставка податку на доходи фізичних осіб 15 %, а до суми такого перевищення 82847,4 грн. - 17 %, розцінюються судовою колегією критично, оскільки апелянтом в даному випадку береться загальний річний оподатковуваний дохід (дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року), а в п. 164.6 ст. 164 ПК України мова йде про застосування ставки в 17% в разі перевищення бази оподаткування в календарному місяці.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.