Ухвала суду № 43030572, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6410/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 14 грудня 2012 року №0040882210 та №0040892210.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ФМ-Стандарт», підприємством «Троїцька Артіль» не пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечать економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27 квітня 2012 року по 29 травня 2012 року (термін перевірки продовжено на 10 днів з 30 травня 2012 року по 13 червня 2012 року, з 14 червня 2012 року по 20 червня 2012 року) Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС, правонаступником якої є Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Фіге Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 20 червня 2012 року №224/23-2/34536243, в якому встановлено порушення позивачем пп.пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2312813,00 грн., у тому числі за січень 2009 року - 72035,00 грн., лютий 2009 року - 67517,00 грн., березень 2009 року - 94146,00 грн., квітень 2009 року - 66928,00 грн., травень 2009 року - 89604,00 грн., червень 2009 року - 69778,00 грн. (щодо вказаних періодів минув термін позовної давності); липень 2009 року - 75880,00 грн., серпень 2009 року - 77024,00 грн., вересень 2009 року - 66638,00 грн., жовтень 2009 року - 75525,00 грн., листопад 2009 року - 124361,00 грн., грудень 2009 року - 107437,00 грн., січень 2010 року - 53848,00 грн., лютий 2010 року - 58378,00 грн., березень 2010 року - 62311,00 грн., квітень 2010 року - 55866,00 грн., травень 2010 року - 52728,00 грн., червень 2010 року - 46944,00 грн., липень 2010 року - 45539,00 грн., серпень 2010 року - 48166,00 грн., вересень 2010 року - 44243,00 грн., жовтень 2010 року - 61616,00 грн., листопад 2010 року - 58834,00 грн., грудень 2010 року - 95366,00 грн., січень 2011 року - 49120,00 грн., лютий 2011 року - 53846,00 грн., березень 2011 року - 58696,00 грн., квітень 2011 року - 45780,00 грн., травень 2011 року - 61496,00 грн., червень 2011 року - 64313,00 грн., липень 2011 року - 44613,00 грн., серпень 2011 року - 38946,00 грн., вересень 2011 року - 53988,00 грн., жовтень 2011 року - 38946,00 грн., листопад 2011 року - 38946,00 грн., грудень 2011 року - 93411,00 грн.

Також під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2746704,00 грн., у тому числі за 1 кв. 2009 року - 292123,00 грн., 2 кв. 2009 року - 283999,00 грн. (щодо вказаних періодів минув термін позовної давності), 3 кв. 2009 року - 274426,00 грн., 4 кв. 2009 року - 384153,00 грн., 1 кв. 2010 року - 218171,00 грн., 2 кв. 2010 року - 194425,00 грн., 3 кв. 2010 року - 172434,00 грн., 4 кв. 2010 року - 231824,00 грн., 1 кв. 2011 року - 148849,00 грн., 2 кв. 2011 року - 197639,00 грн., 3 кв. 2011 року - 151663,00 грн., 4 кв. 2011 року - 196998,00 грн.; порушення пп.4.3.25 п.4.3 ст.4, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку із чим товариству донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 4080,00 грн.

На підставі акту перевірки №224/23-2/34536243 від 20 червня 2012 року Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2012 року №0013852210, згідно якого за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2539440,00 грн., у тому числі 2170582,00 грн. за основним платежем та 368858,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0013862210, згідно якого за порушення пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 2232695,00 грн., у тому числі 1852805,00 грн. за основним платежем та 379890,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем до ДПС у Київській області було подано скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення, за результатом розгляду якої рішенням від 21 вересня 2012 року №2344/10/10-206/525-1182 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивачем до ДПС України було подано скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення, за результатом розгляду якої рішенням ДПС України від 01 грудня 2012 року №6453/0/61-12/10-205, податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2012 року №0013852210, №0013862210 скасовані в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «Байтен Буркхард Україна» та у відповідній частині штрафні санкції та в зазначеній частині рішення ДПС в Київській області, прийняте за розглядом первинної скарги, в іншій частині податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін.

З урахуванням рішення ДПС України від 01 грудня 2012 року №6453/0/61-12/10-205, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №0040882210, згідно якого за порушення пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1845915,00 грн., у тому числі 1543382,00 грн. за основним платежем та 302533,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0040892210, згідно якого за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 2021356,00 грн., у тому числі 1727472,00 грн. за основним платежем та 293884,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару (послуг) у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

В силу пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «ФМ-Стандарт» (виконавець) укладено договір №ФУ-3 технічного обслуговування та експлуатації будівлі і прилеглої до неї території за адресою: Київська обл., м.Бориспіль, вул.Запорізька, 28. Відповідно до умов даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати технічне обслуговування та експлуатацію будівлі і прилеглої території належним чином у відповідності до положень цього договору. Виконавець здійснює обслуговування будівлі від свого імені та за рахунок замовника. Обслуговування будівлі включає: технічне обслуговування (обслуговування інженерних систем та обладнання; забезпечення ефективної роботи усіх систем та обладнання, що встановлені в будівлі; організація постачання електроенергії, води та газу, теплопостачання, водовідведення та каналізації); інфраструктурне обслуговування (виконання всіх видів робіт з комплексного прибирання прилеглої території, підготовки будівлі до експлуатації в зимовий період, вивезення сміття, охорона прилеглої території та контроль доступу при вході на територію); обмежене комерційне управління (укладання договорів, необхідних для обслуговування будівлі відповідно до пункту 4 статті 2 договору, перерахування коштів для розрахунків з третіми особами, ведення обліку всіх витрат та контроль за виконанням зазначених договорів); надання додаткових послуг, які не входять до вище переліченого, що будуть погоджені сторонами окремо. Детальний перелік послуг з обслуговування будівлі, що надаватимуться виконавцем, визначено у додатках №1 та №2 до договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до умов вищевказаного договору сторони домовились та замовник підтверджує, що виконавець є єдиним можливим виконавцем технічного обслуговування будівлі протягом дії цього договору. Замовник зобов'язаний: а) сплачувати виконавцю щомісячну винагороду за здійснення технічного обслуговування та експлуатацію будівлі та прилеглої території, яка входить до авансового платежу, а також за надані додаткові послуги; б) відшкодовувати виконавцю сервісні, компенсаційні та комунальні платежі, які виконавець безпосередньо сплачує відповідним органам та третім особам; в) сплатити виконавцю додаткові сервісні платежі та вартість поточних робіт з ремонту обладнання, яке вийшло з ладу з вини замовника. Вартість додаткових послуг, визначається щомісяця у протоколі узгодження переліку та вартості послуг, який попередньо погоджується сторонами, та сплачується за окремим рахунком. Виконавець надає замовнику до настання останнього робочого дня поточного календарного місяця акт виконаних робіт та деталізований рахунок, в якому окремими рядками виділена сума щомісячної винагороди та сума відшкодування комунальних, додаткових, сервісних та компенсаційних платежів та інших витрат; протоколи узгодження переліку та вартості послуг на комунальні та додаткові платежі.

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано додаток №1 до договору, в якому визначено перелік послуг з обслуговування будівлі та прилеглої території; договір про внесення змін №1 від 16 лютого 2009 року до договору №ФУ-3 від 01 січня 2009 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001, №ОУ-0000002, №ОУ-0000003 від 30 січня 2009 року, №ОУ-0000018, №ОУ-0000019 від 27 лютого 2009 року, №ОУ-0000030, №ОУ-0000043 від 31 березня 2009 року, №ОУ-0000045, №ОУ-0000046 від 30 квітня 2009 року, №ОУ-0000060, №ОУ-0000061, №ОУ-0000062, №ОУ-0000064 від 29 травня 2009 року, №ОУ-0000079, №ОУ-0000080, №ОУ-0000082 від 30 червня 2009 року, №ОУ-0000100, №ОУ-0000102, №ОУ-0000103, №ОУ-0000104 від 31 липня 2009 року, №ОУ-0000122, №ОУ-0000123 від 31 серпня 2009 року, №ОУ-0000144, №ОУ-0000146 від 30 вересня 2009 року, №ОУ-0000170, №ОУ-0000172, №ОУ-0000173, №ОУ-0000174, №ОУ-0000176 від 31 жовтня 2009 року, №ОУ-0000197, №ОУ-0000204 від 30 листопада 2009 року, №ОУ-0000224, №ОУ-0000229 від 31 грудня 2009 року, №ОУ-0000007, №ОУ-0000017 від 31 січня 2010 року, №ОУ-0000032, №ОУ-0000035 від 28 лютого 2010 року, №ОУ-0000065, №ОУ-0000070 від 31 березня 2010 року, №ОУ-0000083, №ОУ-0000084 від 30 квітня 2010 року, №ОУ-0000102 від 14 квітня 2010 року, №ОУ-0000115, №ОУ-0000697 від 06 травня 2010 року, №ОУ-0000126, №ОУ-0000133 від 31 травня 2010 року, №ОУ-0000150, №ОУ-0000155 від 30 червня 2010 року, №ОУ-0000178, №ОУ-0000179 від 31 липня 2010 року, №ОУ-0000199, №ОУ-0000201 від 31 серпня 2010 року, №ОУ-0000219, №ОУ-0000222 від 30 вересня 2010 року, №ОУ-0000258, №ОУ-0000257 від 31 жовтня 2010 року, №ОУ-0000270, №ОУ-0000288 від 30 листопада 2010 року, №ОУ-0000298, №ОУ-0000304 від 31 грудня 2010 року, №ОУ-0000002, №ОУ-0000007, №ОУ-0000016, №ОУ-0000031, №ОУ-0000041 від 28 лютого 2011 року, №ОУ-0000056, №ОУ-0000058 від 31 березня 2011 року, №ОУ-0000085, №ОУ-0000090 від 30 квітня 2011 року, №ОУ-0000118, №ОУ-0000119 від 31 травня 2011 року, №ОУ-0000141, №ОУ-0000144 від 30 червня 2011 року, №ОУ-0000167, №ОУ-0000178 від 31 липня 2011 року, №ОУ-00001/1 від 31 січня 2011 року, №ОУ-0000202, №ОУ-0000226 від 31 серпня 2011 року, №ОУ-0000231, №ОУ-0000232, №ОУ-0000233 від 30 вересня 2011 року, №ОУ-0000260, №ОУ-0000261, №ОУ-0000264 від 31 жовтня 2011 року, №ОУ-0000289, №ОУ-0000290, №ОУ-0000291 від 30 листопада 2011 року, №ОУ-0000338, №ОУ-0000333 від 31 грудня 2011 року; податкові накладні від 05 січня 2011 року №1, від 31 січня 2011 року №18, №13, №27, від 28 лютого 2011 року №23, №13, від 31 березня 2011 року №11, №13, від 30 квітня 2011 року №17, №12, від 31 травня 2011 року №17, №16, від 30 червня 2011 року №15, №12, від 31 липня 2011 року №21, №10, від 31 серпня 2011 року №32, №17, №24, №23, від 30 вересня 2011 року №14, №13, №12, від 31 жовтня 2011 року №17, №13, №14, від 30 листопада 2011 року №17, №15, №16, від 31 грудня 2011 року №23, №19, №20, від 31 січня 2010 року №7, №17, від 28 лютого 2010 року №36, №38, від 31 березня 2010 року №73, №70, від 8 квітня 2010 року №79, від 30 квітня 2010 року №95, №96, від 06 травня 2010 року №102, від 31 травня 2010 року №124, №118, від 30 червня 2010 року №135, №134, від 31 липня 2010 року №156, №157, від 31 серпня 2010 року №180, №179, від 30 вересня 2010 року №206, №209, від 31 жовтня 2010 року №244, №245, від 30 листопада 2010 року №274, №257, від 31 грудня 2010 року №287, №294, від 30 січня 2009 року №1, №2, №3, від 24 лютого 2009 року №16, від 27 лютого 2009 року №18, від 31 березня 2009 року №34, №44, від 30 квітня 2009 року №52, №46, від 19 травня 2009 року №63, від 29 травня 2009 року №69, №71, №70, від 18 червня 2009 року №79, від 30 червня 2009 року №84, №85, від 24 липня 2009 року №101, від 31 липня 2009 року №109, №108, №110, від 31 серпня 2009 року №123, №132, від 30 вересня 2009 року №150, №156, від 31 жовтня 2009 року №186, №189, №191, №188, №190, від 30 листопада 2009 року №202, №209, від 31 грудня 2009 року №231, №241, №237, акти на відшкодування, банківські виписки на підтвердження проведення перерахунку коштів за надані послуги.

Крім того, позивачем надано копії замовлень та актів про пошкодження, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (водовідведення згідно показників приладів обліку), рахунки за активну електроенергію та реактивні перетоки, а також нагадування про оплату планових платежів, рахунки-фактури, протоколи-узгодження вартості послуг з обслуговування будівлі та протоколи-узгодження вартості комунальних витрат.

Позивачем, основним видом діяльності якого є складське господарство; пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; вантажний автомобільний транспорт; транспортне оброблення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, подано докази, що надані товариством «ФМ-Стандарт» послуги згідно договору технічного обслуговування та експлуатації будівлі й прилеглої території №ФУ-3 від 01 січня 2009 року використані у власній господарській діяльності ТОВ «Фіге Україна», зокрема, з метою належного здійснення господарської діяльності та виконання умов договору оренди від 24 березня 2007 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Іст Гейт Логістик», відповідно до умов якого позивач орендує складські, офісні і допоміжні приміщення загальною площею 24092,80 кв.м. у м.Борисполі по вул.Запорізькій, 28. Дане приміщення позивач використовує під офіс (юридичне і фактичне місцезнаходження), а також для надання складських і логістичних послуг; при цьому, використання нерухомого майна пов'язане з необхідністю його утримання та обслуговування, в тому числі опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, прибирання і надання інших послуг з утримання, ремонту та експлуатації приміщень тощо.

Згідно пп.2 п.6 договору оренди від 24 березня 2007 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Іст Гейт Логістик», а також листа ТОВ «Іст Гейт Логістик» від 01 січня 2009 року власником будівлі (ТОВ «Іст Гейт Логістик») ексклюзивно уповноважено на її обслуговування ТОВ «ФМ-Стандарт» як єдиного можливого для цього виконавця. Тобто позивач не повинен був та не мав права самостійно укладати договори з обслуговування приміщення, а оплачував такі витрати ТОВ «ФМ-Стандарт». До того ж, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності товариства «ФМ-Стандарт» є управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

Між позивачем (замовник) та підприємством «Троїцька Артіль» (виконавець) було укладено генеральний договір про надання транспортно-експедиторських послуг №04/10/10 від 04 жовтня 2010 року. Предметом такого договору визначено відносини по організації перевезення вантажу відповідно до умов договору та наданих заявок (п.1.1). Конкретна умова по кожному перевезенню, тарифи на перевезення та нормативний час перебування транспортного засобу в дорозі обумовлюється в транспортній заявці, яка є невід'ємною частиною договору (п.2.1). Розмір плати виконавцеві за надання транспортно-експедиторських послуг визначається як різниця між загальною вартістю послуг, наданих за період за цим договором, та сумою відшкодування витрат виконавця на оплату послуг (робіт) третіх осіб, залучених до виконання договору, в тому числі на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачується при виконанні договору у зв'язку наданням транспортно-експедиторських послуг (п.4.2). Розрахунки між сторонами проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на відповідні банківські рахунки сторін протягом 14 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів, що підтверджують відповідне зобов'язання (акт виконаних робіт/наданих послуг, ТТН (СМR), податкова накладна тощо) (п.4.3).

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано податкові накладні від 18 липня 2011 року №18, від 23 липня 2011 року №23, №24, від 30 червня 2011 року №30, №31, від 25 червня 2011 року №25, від 23 червня 2011 року №19, від 22 червня 2011 року №17, від 20 червня 2011 року №13, від 14 червня 2011 року №9, від 31 травня 2011 року №35, від 25 травня 2011 року №33, від 19 травня 2011 року №19, від 12 травня 2011 року №12, від 30 квітня 2011 року №42, №41, від 31 березня 2011 року №20, №22, №21, від 24 березня 2011 року №12, №16, №15, від 16 березня 2011 року №8, №9, від 28 лютого 2011 року №7, №6, від 01 лютого 2011 року №1, №2, від 31 січня 2011 року №10, від 10 жовтня 2010 року №118, №119, від 25 жовтня 2010 року №1, від 30 жовтня 2010 року №4, від 23 листопада 2010 року №5, №4, від 24 листопада 2010 року №6, від 30 листопада 2010 року №10, №11, від 21 грудня 2010 року №2, від 31 грудня 2010 року №3, акти виконаних робіт від 23 листопада 2010 року, від 10 жовтня 2010 року, від 25 жовтня 2010 року, від 30 жовтня 2010 року, від 23 листопада 2010 року, від 24 листопада 2010 року, від 30 листопада 2010 року, від 21 грудня 2010 року, від 31 грудня 2010 року, від 31 січня 2011 року, від 01 лютого 2011 року, від 28 лютого 2011 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №19, №20 від 16 березня 2011 року, №26, №22, №25 від 24 березня 2011 року, №29, №28, №30 від 31 березня 2011 року, №42, №41 від 30 квітня 2011 року, №47 від 12 травня 2011 року, №52 від 19 травня 2011 року, №55 від 25 травня 2011 року, №57 від 31 травня 2011 року, №63 від 14 червня 2011 року, №62 від 20 червня 2011 року, №65/1 від 22 червня 2011 року, №66/1 від 23 червня 2011 року, №68/1 від 30 червня 2011 року, №67/1 від 25 червня 2011 року, №68/2 від 30 червня 2011 року, №72 від 18 липня 2011 року, №47 від 23 липня 2011 року, №76 від 23 липня 2011 року, товарно-транспортні накладні, заявки на перевезення вантажу, банківські виписки на підтвердження проведення перерахунку коштів за надані послуги. Крім того, позивачем з метою засвідчення використання отриманих послуг за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №04/10/10 від 04 жовтня 2010 року у власній господарській діяльності надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних та банківських виписок щодо правовідносин з контрагентами-замовниками транспортно-експедиторських послуг.

Позивачем на підтвердження відображення відповідних операцій із ТОВ «ФМ-Стандарт» та підприємством «Троїцька Артіль» у бухгалтерському обліку надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 6852, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, а також фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва, з метою підтвердження наявності у ТОВ «Фіге Україна» трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності подано копії штатних розписів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2012 року №0040882210 та №0040892210 слугували висновки акта перевірки про безпідставне включення за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року до валових витрат (до 01 квітня 2011 року) та до витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток (з 1 квітня 2011 року), а також до податкового кредиту із податку на додану вартість сум коштів та податку за договором про надання послуг з технічного обслуговування нерухомості із ТОВ «ФМ-Стандарт», а також про неправомірне включення до податкового кредиту за той самий період податку на додану вартість за договором із підприємством «Троїцька Артіль» про надання транспортно-експедиторських послуг. Ці висновки базувались на твердженнях про нереальність операцій позивача із названими контрагентами, оскільки первинні документи по договору із ТОВ «ФМ-Стандарт», на думку податкового органу, не містили задокументованих результатів надання послуг (вихідної інформації про проведені заходи), що не дозволяє їх використання у господарській діяльності підприємства; а щодо підприємства «Троїцька Артіль» відповідач послалався на перебування такого суб'єкта господарювання у процесі припинення та порушення кримінальної справи за фактом створення фіктивного товариства «Ацтек Груп» посадовими особами підприємства «Троїцька Артіль».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що загальна вартість послуг, наданих за договором із ТОВ «ФМ-Стандарт», становила 9105034,20 грн., при цьому, як випливає із досліджених податкових декларацій, карток рахунку 631 та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем включено до валових витрат (витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток) лише 8342139,97 грн. із названої вище суми, чого податковим органом враховано не було, у результаті чого констатовано завищення суми відповідних витрат на 9105034,20 грн., у той час як 55657,21 грн. послуг взагалі не відносилася позивачем на такі витрати (декларувалися як витрати на поліпшення основних фондів).

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на тому, що відносно директора підприємства «Троїцька Артіль» ОСОБА_3 та заступника директора ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення/придбання суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ «Ацтек Груп», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ФМ-Стандарт», підприємством «Троїцька Артіль» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «ФМ-Стандарт», підприємства «Троїцька Артіль». Укладені між позивачем та ТОВ «ФМ-Стандарт», підприємством «Троїцька Артіль» договори виконані сторонами, відсутнє рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсним.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на наявність кримінальної справи за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «Ацтек Груп», оскільки зазначена справа порушена щодо діяльності ТОВ «Ацтек Груп», у договірних відносинах із яким позивач не перебував.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і вищезазначеними контрагентами безтоварних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «ФМ-Стандарт», підприємства «Троїцька Артіль», на підставі первинних документів сформовано валові витрати (витрати, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування податком на додану вартість), встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2012 року №0040882210 та №0040892210, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 10 березня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.