Постанова № 43030226, 02.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/86/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Пенсійного фонду України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій, скасування вимог,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просив суд визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О.В. щодо винесення вимог від 15.12.2014 року №1214/16-В, №1216/16-В, №1244/16-В, №1204/16-В, №1208/16-в, №1184/16-В, №1236/16-В, №1224/16-В, №1230/16-В, №1182/16-В, №1218/16-В; скасувати вимоги державного виконавця від 15.12.2014 року №1214/16-В, №1216/16-В, №1244/16-В, №1204/16-В, №1208/16-в, №1184/16-В, №1236/16-В, №1224/16-В, №1230/16-В, №1182/16-В, №1218/16-В, №1225/16-В.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року у справі «Щукін та інші проти України» постановлено:

- що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції;

- що було порушення статті 13 Конвенції;

- що:

(а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь- який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Згідно додатку 1 до вказаного рішення, держава повинна виконати постанови національних судів: Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2008 року №2-а-17591/08, від 14.01.2009 року №2-а-32268/08/0570; від 20.11.2008 року №2-а-27514/08, від 19.11.2008 року №2-а-27485/08; Сніжнянського міського суду Донецької області від 27.05.2009 року №2а-227/2009, від 25.07.2011 року №2-а-7474/11, від 12.10.2010 року №2-8000/2010, від 02.04.2010 року №2а-215/2010, від 08.04.2009 року №2а-151/2009, від 04.05.2011 року №2а-5238/2011, від 08.12.2010 року №2а-1771/2010 (далі - рішення національних судів).

На вимогу колегії суддів відповідачем були надані матеріали виконавчих проваджень щодо виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року у справі «Щукін та інші проти України», згідно яких відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України були відкриті виконавчі провадження: №42558684 (стягувач ОСОБА_3, боржник - держава); №42559512 (стягувач ОСОБА_4, боржник - держава); №42559349 (стягувач - ОСОБА_5, боржник - держава); №42560317 (стягувач ОСОБА_6, боржник - держава); №42554891 (стягувач ОСОБА_7, боржник - держава); №42555017 (стягувач ОСОБА_8, боржник - держава, ); №42559770 (стягувач ОСОБА_9, боржник - держава); №42559983 (стягувач ОСОБА_10, боржник - держава); №42559436 (стягувач ОСОБА_11, боржник - держава); №42560516 (стягувач ОСОБА_12, боржник - держава); №42558977 (стягувач ОСОБА_13, ВП, боржник - держава).

З метою виконання рішення відповідачем на адресу позивача направлено вимоги державного виконавця від 15.12.2014 року №2-1214/16-В, №2-1216/16-В, №2-1244/16-В, №2-1204/16-В, №2-1208/16-В, №2-1184/16-В, №2-1236/16-В, №2-1224/16-В, №2-1230/16-В, №2-1182/16-В, №2-1218/16-В.

Позивач, вважаючи протиправними дії щодо направлення їх, звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є учасником виконавчого провадження з виконання судових рішень, жодних зобов'язань на Пенсійний фонд України не покладено, тому оскаржувані вимоги державного виконавця винесені останнім необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення (остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно положень статті 11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 5 зазначеного Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, вимоги державного виконавця складаються та надсилаються не лише стороні виконавчого провадження, а і державним органам, у разі, якщо вони пов'язані з виконанням рішень.

У розумінні пункту 1 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Згідно абзацу 9 підпункту 5 пункту 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Як вбачається з оскаржуваних вимог, від позивача вимагалося: з метою відновлення порушених прав і інтересів стягувачів та недопущення заподіяння збитків Державному бюджету України вжити заходи щодо виконання рішень національних судів; з метою недопущення порушення прав та інтересів стягувачів повідомити про повне чи часткове виконання постанов національних судів - Донецького окружного адміністративного суду та Сніжнянського міського суду Донецької області, та вказати суму перерахунку; та, у разі невиконання рішень національних судів, повідомити про заходи, які вжиті.

З наведеного вбачається, що відповідач вимогами не зобов'язував Пенсійний фонд України виконати рішення національних суддів, а вимагав вжити заходи щодо виконання рішень національних судів та повідомити про стан їх виконання, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонду України, вказаний орган Центральної виконавчої влади організовує, координує та контролює роботу територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Проте, позивачем вимоги не виконанні, будь - яку інформацію стосовно виконання рішень національних судів останнім не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги відповідача є законними та обґрунтованими, відповідно позовні вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення вимог від 15.12.2014 року №1214/16-В, №1216/16-В, №1244/16-В, №1204/16-В, №1208/16-в, №1184/16-В, №1236/16-В, №1224/16-В, №1230/16-В, №1182/16-В, №1218/16-В та їх скасування не підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Щодо позовної вимоги про скасування вимоги державного виконавця від 15.12.2014 року №1225/16-В колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено будь - яких обставин щодо її незаконності та необґрунтованості, відповідно в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2015 року скасувати, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 10.03.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.