Ухвала суду № 43030117, 17.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2015 року

справа № 808/476/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі № 808/476/14 за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна" до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма "Україна" (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 27.12.2013 №0094081617.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та прийняти нову про задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідачу надавалися документи щодо сплати податку з доходів фізичних осіб під час виплат доходу фізичним особам-підприємцям при здійсненні ними послуг та постачання товару в період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року, але їх не взято до уваги та включено зазначені нарахування до акту перевірки. Позивач наполягає, що не допускав порушень вимог ст.ст. 163,164,165,167, 168 Податкового кодексу України.

Позивач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, проте свого представника до суду не направив.

Представник відповідача у судовому засіданні прохав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт №99/08-17-22/03749922/03750836 від 06.12.2013.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення – рішення №0094081617 від 27.12.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 17 514 грн. 24 коп., тому числі 14 707 грн. 74 коп. за основним платежем, 2 806 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, при перевірці податкової звітності позивача встановлено, що останній виплачував доход фізичним особам - підприємцям, при відсутності у них підтверджуючих документів, які б свідчили, що вони зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, документів про сплату єдиного податку, авансових платежів податку з доходів фізичних осіб, не утримано, не перераховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 14 707 грн. 74 коп. за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, а саме: у II півріччі 2010 році – 3 347 грн. 74 коп., у 2011 році - 9 236 грн. 29 коп., у 2012 році – 1 838 грн. 71 коп., у І півріччі 2013 року - 285 грн..

Відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання позивачу по податку з доходів фізичних осіб на підставі документів господарської діяльності, що були надані на перевірку, а саме: авансових звітів, зазначених в таблиці у пп.3 п.3.4.5 акту перевірки.

Відповідно до п.14.1.180 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента встановлено доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України до бази оподаткування позивача відноситься загальний оподатковуваний дохід, що складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пп. 168.1.1, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

На підставі пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно із п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон №889), дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Пунктом 1.6 статті 1 цього Закону передбачено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України №889 передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Відповідно до пп. 8.1.2, п.8.1. ст.8 вказаного Закону, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Тобто, позивач, як податковий агент фізичних осіб-підприємців, з якими мав правовідносини, повинен сплатити податок з доходів фізичних осіб, оскільки доказів, що такі особи зареєстровані суб’єктами підприємницької діяльності не мав.

Мотивація та доводи, наведені у апеляційній скарзі позивача, не спростовують висновків суду першої інстанції. Підстави для скасування правильного по суті та законного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі № 808/476/14 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 03.03.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак