Постанова № 43029740, 10.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2015 року 810/198/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Цемент" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток Цемент" з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.12.2014 № 0003231520, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 13108,75 грн., з яких: 10487,00 грн. - за основним платежем; 2621,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що при складанні податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2014 року припустився помилок, які виявив самостійно і виправив шляхом подання уточнюючого розрахунку в наступному звітному (податковому) періоді. На думку позивача, податковий орган за результатами камеральної перевірки даних уточнюючого розрахунку дійшов помилкових висновків про заниження позивачем податку на додану вартість та прийняв незаконне податкове повідомлення-рішення, яке позивач просить скасувати.

У призначений для розгляду справи день і час позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника у порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки представника суд не повідомив.

За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 26.02.2015 постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірними і підстави для його скасування відсутні, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток Цемент" є юридичною особою (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 29.01.2014, номер запису: 1 354 102 0000 005133), як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

11 вересня 2014 року позивач подав до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року (від 11.09.2014 № 9065125467) та реєстр отриманих та виданих податкових накладних (квитанція № 2 про доставку податкової звітності від 11.09.2014 реєстр. № 9052073433).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що при складанні звітності з податку на додану вартість за серпень 2014 року, зокрема, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, бухгалтер підприємства припустився помилки у реквізитах двох податкових накладних, які враховувались при визначенні показників податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Так, відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних при формуванні податкових зобов'язань за серпень 2014 року позивач включив до їх складу ПДВ у сумі 5287,02 грн. на підставі податкової накладної від 22.07.2014 № 26, яку він видав покупцю - ТОВ «Лубенський комбінат будівельних матеріалів» (загальна сума поставки 31722,12 грн., у тому числі ПДВ - 5287,02 грн.)

Однак, в дійсності вказана податкова накладна № 26 видана позивачем не 22.07.2014, як це відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а 22.07.2014.

Проте, помилка в даті видачі податкової накладної не вплинула на розмір податкового зобов'язання з ПДВ, адже зважаючи на реальну дату здійснення господарської операції та дату виписки позивачем податкової накладної (22.08.2014) податкове зобов'язання за цією господарською операцією виникло саме у серпні 2014 року, які і було відображено позивачем у декларації.

Крім того, при формуванні податкового кредиту за серпень 2014 року позивач включив до його складу ПДВ у сумі 5200,00 грн. на підставі податкової накладної від 01.08.2014 № 15, виданої постачальником послуг - ФОП ОСОБА_1 (загальна сума придбаних послуг - 31200,00 грн., у тому числі ПДВ - 5200,00 грн.)

Однак, як убачається з дослідженої у судовому засіданні копії податкової накладної № 15, виданої ФОП ОСОБА_1, у дійсності вказану податкову накладну видано 31.07.2014, а не 01.08.2014, як це відобразив позивач у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Таким чином, виходячи з дати видачі податкової накладної, у позивача право на формування податкового кредиту на підставі цієї накладної виникло у липні 2014 року, проте позивач реалізував його у наступному звітному (податковому) періоді - у серпні 2014 року.

З метою виправлення самостійно виявлених помилок позивач 10.11.2014 року подав до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року (квитанція № 2 про доставку уточнюючого розрахунку від 10.11.2014, реєстр. № 9065125467).

З уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року убачається, що усі показники розділу І «Податкові зобов'язання» та розділу ІІ «Податковий кредит» залишилися незмінними (позивачем не уточнювались).

Однак, з додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до уточнюючого розрахунку убачається, що позивач відкоригував складові показника податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2014 року, а саме: зменшив цей показник на суму 5287,00 грн. за операціями з поставки товару контрагенту ТОВ «Лубенський комбінат будівельних матеріалів» (ІПН 054550516181, період складання податкової накладної - 07.2014) та одночасно збільшив цей показник на суму 5287,00 грн. за операціями з цим же контрагентом, але в іншому періоді складання податкової накладної, а саме - 08.2014.

Таким чином, задекларований показник податкового зобов'язання залишився незмінним, а коригування стосувалися лише періоду видачі податкової накладної.

Як вже зазначалось, помилка, якої припустився позивач при складанні декларації за серпень 2014 року, полягала в тому, що податкова накладна № 26 була видана позивачем 22.08.2014, а в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивач помилково зазначив іншу дату - 22.07.2014.

Крім того, позивач у Додатку 5 до уточнюючого розрахунку відкоригував складові показника податкового кредиту за серпень 2014 року, а саме: зменшив цей показник за операціями з придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4, період складання податкової накладної - 08.2014) та одночасно збільшив цей показник на суму 5200,00 грн. за операціями з цим же контрагентом, але в іншому періоді складання податкової накладної, а саме - 07.2014.

Таким чином, задекларований показник податкового кредиту залишився незмінним, а коригування стосувалися лише періоду видачі податкової накладної.

Як вже зазначалось, помилка, якої припустився позивач при складанні декларації за серпень 2014 року, полягала в тому, що податкова накладна № 15 була видана ФОП ОСОБА_1 31.07.2014, а в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивач помилково зазначив іншу дату - 01.08.2014.

У грудні 2014 року посадовою особою Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2014 року (акт перевірки від 05.12.2014 № 539/10-04-15-20/39073804).

Як убачається з акта перевірки, посадова особа контролюючого органу дійшла висновку, що позивач неправомірно зменшив показник податкового зобов'язання на суму 5287,02 грн. за операціями з поставки товару контрагенту ТОВ «Лубенський комбінат будівельних матеріалів» (ІПН 054550516181, період складання податкової накладної - 07.2014).

Крім того, за твердженням посадової особи відповідача, позивач неправомірно збільшив показник податкового кредиту на суму 5200,00 грн. за операціями з придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4, період складання податкової накладної - 07.2014)

Таким чином, за твердженням відповідача, позивач порушив вимоги 50.1 статті 50, пункту 187.1 статті 187, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 10487,00 грн.

За результатами перевірки Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0003231520, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 13108,75 грн., з яких: 10487,00 грн. - за основним платежем; 2621,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У справі, що розглядалась податковий орган збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з тих мотивів, що за результатами камеральної перевірки уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року податковий орган дійшов висновку, що позивач занизив суму податку на додану вартість.

Судом під час судового розгляду встановлено, що у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку показники податкових зобов'язань та податкового кредиту не змінювались, уточнення стосувалися лише Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації, якими виправлялися помилки у датах (періодах видачі) податкових накладних.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд встановив, що позивач правомірно і правильно визначив показник податкового зобов'язання в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року, у тому числі на підставі податкової накладної від 22.08.2014 № 26, яку він видав покупцю товару - ТОВ «Лубенський комбінат будівельних матеріалів» (загальна сума поставки 31722,12 грн., у тому числі ПДВ - 5287,02 грн.) Коригування, яке здійснював позивач у зв'язку з виправленням самостійно виявленої помилки щодо дати вказаної податкової накладної у Додатку 5 до декларації, не вплинуло на розмір податкового зобов'язання і не призвело до його заниження.

Це означає, що висновки посадової особи контролюючого органу про заниження податку на додану вартість на суму 5287,02 грн. у зв'язку з таким коригуванням є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0003231520 в частині визначення податкового зобов'язання на цю суму підлягає скасуванню.

Щодо заниження податкового кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 200.1 статі 2000 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку тощо.

Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.15 статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

В силу положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач у серпні 2014 року включив до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, виданої у липні 2014 року (податкова накладна від 31.07.2014 № 15, видана постачальником послуг - ФОП ОСОБА_1 на суму 31200,00 грн., у тому числі ПДВ - 5200,00 грн.)

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Це означає, що позивач діяв правомірно і правильно, коли включив до податкового кредиту за серпень 2014 року ПДВ у сумі 5200,00 грн. на підставі податкової накладної, виписаної у липні 2014 року. Судом також встановлено, що коригування, яке здійснював позивач у зв'язку з виправленням самостійно виявленої помилки щодо дати вказаної податкової накладної у Додатку 5 до декларації, не вплинуло на розмір податкового кредиту і не призвело до його завищення.

Це означає, що висновки посадової особи контролюючого органу про заниження податку на додану вартість на суму 5200,00 грн. у зв'язку з таким коригуванням є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0003231520 в частині визначення податкового зобов'язання на цю суму підлягає скасуванню.

За наведених обставин суд дійшов висновку, о позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.12.2014 № 0003231520, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Восток Цемент" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 13108,75 грн., з яких: 10487,00 грн. - за основним платежем; 2621,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Цемент" сплачений ним судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривень 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.