Ухвала суду № 43029391, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/67986/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про скасування постанови, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24.07.2014 року ВП № 43562495 про повернення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 20.05.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1486 про звернення стягнення на майно ОСОБА_4) стягувачу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови від 24.07.2014 року ВП № 43562495 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що відповідач вірно застосував норми Закону України «Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та встановив наявність заборони стосовно звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.

У доводах касаційної скарги, позивач зазначає, що відповідачем не вчинено всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, необхідних для повного виконання виконавчого документу, а тому оскаржувана постанова є протиправною.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

На підставі виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 20.05.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1486 про звернення стягнення на майно ОСОБА_4 та за заявою ПАТ «ОТП Банк» про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління було відкрито виконавче провадження № 43562495 (а.с.9, 18,21).

Державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 24.07.2014 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.8). Державний виконавець в оскаржуваній постанові зазначив, що щодо нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 встановлена заборона щодо звернення стягнення відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог процесуального права від яких прямо залежало правильне по суті вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами 1 та 2 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач оскаржує постанову відповідача про від 24.07.2014 року ВП № 43562495 про повернення виконавчого документа.

В свою чергу, за захистом своїх прав позивач звернувся лише 20.08.2014 року, тобто з пропуском строку встановленого ч. 2 ст. 181 КАС України.

Як вбачається із матеріалів адміністративного позову позивач не просив про поновлення строків звернення до суду та суди попередніх інстанцій не надали цим обставинам жодної оцінки, не дослідили доказів та не встановили обставин пропуску чи дотримання позивачем строку передбаченого ч. 2 ст. 181 КАС України, не прийняли та не мотивували з приводу цього своїх рішень.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не дослідили доказів та не встановили питання пропуску чи дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та чи наявні підстави для визнання таких поважними чи не поважними.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року у справі № 820/15223/14 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

С.Є. Амєлін

М.Г. Кобилянський