Ухвала суду № 43029206, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/800/46758/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.

секретаря судового засідання Іванова К.Ю.,

представник позивача Галагур З. А.

представник відповідача Українська Т. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного від 22 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ у м. Дніпропетровську) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного від 22 листопада 2013 року позов ДП "Придніпровська залізниця" задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року апеляційну скаргу СДПІ у м. Дніпропетровську залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного від 22 листопада 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій СДПІ у м. Дніпропетровську подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного від 22 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Придніпровська залізниця" у задоволенні позову.

ДП "Придніпровська залізниця" подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу СДПІ у м. Дніпропетровську.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ у м. Дніпропетровську проведена позапланова виїзна перевірка ДП "Придніпровська залізниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентами. За результатами перевірки складено акт №101/25.3-01073828 від 09 серпня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ДП "Придніпровська залізниця" вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 з урахуванням положень п. 1.23 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 з урахуванням пп. 14.1.13, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 431262, 00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 768470, 00 грн.

На підставі акта перевірки СДПІ у м. Дніпропетровську винесені податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2013 року: №000572500, яким ДП "Придніпровська залізниця" донараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт та послуг) у сумі 768470, 00грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 303635, 25 грн.; №000582500, яким ДП "Придніпровська залізниця" донараховано податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у Державній власності у сумі 431264, 00грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 143173, 25 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ДП "Придніпровська залізниця" мало господарські правовідносини з контрагентами: ТОВ "НВП "Дніпро-Сталь"; ТОВ "Транспромгруп"; ПП "Бест Софт"; ПП "Альтекс Еко Груп"; ФО-П ОСОБА_7; ТОВ "ТСП"; НВП "Еконіс-Центр"; ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод"; ТОВ НВП "Ньютек"; ТОВ "Гранд-Буд престиж"; ТОВ НПП "Брат"; ТОВ "Анкей"; ПП "Мідуей"; ПНВКП "Сатурн"; ТОВ "ЧХЗ "Синтез"; TOB ВО "Індустріал-Сервіс"; ДП "УПП УЗ"; ДП "Укрзалізничпостач"; ТОВ "Лемодо"; ТОВ "Гудвіл-1".

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено первинними документами: договорами, накладними, актами, рахунками, висновками, звітами, паспортами матеріалів, рахунками-фактурами, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення), платіжними дорученнями, довідками вартості робіт, техніко-економічні обґрунтування доцільності закупівлі, податковими накладними, банківськими виписками.

На час виконання договорів підприємства-контрагенти були належним чином зареєстровані в якості платників податку на додану вартість. Укладені ДП "Придніпровська залізниця" з контрагентами угоди не були визнані недійсними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ДП "Придніпровська залізниця" не порушено вимог податкового законодавства, оскільки суми віднесено до валових витрат та податкового кредиту на підставі належних первинних документів, складених за наслідками реальних господарських операцій з контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Дніпропетровську є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП "Придніпровська залізниця".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного від 22 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров