Ухвала суду № 43028776, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 804/15079/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України

в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська,

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 14 січня 2015 року

у справі № 804/15079/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України

в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська,

вул. Героїв Сталінграда, 116А, м. Дніпропетровськ, 49033;

до відповідача Відкритого акціонерного товариства

«Дніпробудмеханізація»,

вул. Плеханова, 16, м. Дніпропетровськ, 49000;

про стягнення 92.561,51 грн., -

встановив: 13 листопада 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська подано позов до Відкритого акціонерного товариства «Дніпробудмеханізація» про стягнення 92.561,51 грн. фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 2006-2012рр.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Борисенко П.О.) своєю ухвалою від 14 січня 2015 року адміністративний позов залишив без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, Позивач, вказує на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що до правовідносин, які пов'язані з відшкодуванням фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, в силу приписів пункту п'ятнадцятого статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV, строки давності не застосовуються.

Просить ухвалу окружного адміністративного суду скасувати.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з абзацом четвертим пункту першого статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР (пункт 1 статті 2 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 1461-III від 17.02.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2613-IV від 31.05.2005) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону N 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до вимог пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

<…>

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом тридцять шостим статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV, у редакції Закону України від 08.07.2010 р. N 2464-VI страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, порядок компенсації зазначених витрат ПФУ не змінився у зв'язку з набранням Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

При цьому, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та (або) не сплачені страхувальниками у передбачені Законом строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються просроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

Відповідно до вимог пункту п'ятнадцятого статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У розумінні вказаного, підстав для застосування наслідків порушення строків звернення до адміністративного суду, передбачених статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України у таких спорах не вбачається.

В будь-якому випадку, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується, з одного боку, з об'єктивним моментом, тобто порушенням суб'єктивного права, а з другого боку, із суб'єктивним моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд у цьому випадку для встановлення початку перебігу строку звернення до суду мав встановити обставини про день коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Теза про те, що Позивач не міг не знати є припущенням, відображення якого в судовому рішенні є неприйнятним.

Невідповідність висновків суду обставинам справи є підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі № 804/15079/13-а, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасувати, і направити справу для продовження розгляду.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник