Постанова № 43028710, 26.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2015 рокусправа № 804/7510/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги - Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради» - Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській областіна постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2014р. у справі №804/7510/14за позовом:Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради»до: про:Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування п.п. 2,3 вимоги №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р.

ВСТАНОВИВ:

28.05.2014р. Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Теплоенерго» ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі - ДФІ в Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування п.п. 2,3 вимоги №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р. /а.с. 2-8/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2014р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №804/7510/14 та справа призначена до судового розгляду /а.с. 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем проведено ревізію фінансово - господарської діяльності підприємства період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. і за результатами ревізії складено акт №06-21/07 від 07.04.2014р., у якому було відображено порушення фінансового законодавства, які були вчинені позивачем на думку контролюючого органу, у подальшому, на підставі акту ревізії №06-21/07 від 07.04.2014р., відповідачем 13.05.2013р. винесено вимогу №04-06-05-15/4956, якою підприємство було зобов'язано усунути встановлені в ході ревізії порушення, але позивач вважає висновки відповідача, які ним зроблені у ході ревізії безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем у власній діяльності не було допущено порушень вимог чинного законодавства, у тому числі фінансового, тому просив суд визнати протиправними та скасувати п. 2, п. 3 вимоги ДФІ у Дніпропетровській області №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2014р. у справі №804/7510/14 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано п. 2 вимоги ДФІ у Дніпропетровській області №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (суддя Голобутовський Р.З.) /а.с. 130-133/.

Позивач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції від 22.07.2014р. у даній справі, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 3 вимоги №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р., подав апеляційну скаргу /а.с. 142-144/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення судом у даній справі рішення у цій частині з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив скасувати постанову суду першої інстанції від 22.07.2014р. у даній адміністративній справі в частині відмови у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування п. 3 вимоги №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р., та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у цій частині.

Відповідач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача /а.с. 157-159/, заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, та посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування п. 3 вимоги №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р. є обґрунтованим та постановлено судом першої інстанції без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Крім цього відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції від 22.07.2014р. у даній справі, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 2 вимоги №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р., подав апеляційну скаргу /а.с. 163-167/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення судом у даній справі рішення у цій частині з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив скасувати постанову суду першої інстанції від 22.07.2014р. у даній справі у цій частині та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача /а.с.189-190/ заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено заявлені ним позовні вимоги про визнання протиправним та скасування п. 2 вимоги №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р., просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 22.07.2014р. в частині задоволених позовних вимог у даній справі залишити без змін.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі позивача, заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача з підстав зазначених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просили суд апеляційну скаргу позивача задовольнити, постанову суду першої інстанції від 22.07.2014р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 3 вимоги №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р. скасувати та постановити у цій частині позовних вимог нове рішення, яким задовольнити цю частину позовних вимог, в решті постанову суду першої інстанції від 22.07.2014р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача з підстав, які викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі відповідача та просив суд апеляційну скаргу відповідача задовольнити, постанову суду першої інстанції від 22.07.2014р. частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 2 вимоги №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014р. скасувати, та постановити у цій частині вимог нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні цієї частини позовних вимог, в решті постанову суду першої інстанції від 22.07.2014р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи ДФІ в Дніпропетровській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП «Теплоенерго» за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. і за результатами ревізії складено акт №06-21/07 від 07.04.2014р..

За результатами ревізії, відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», на підставі акту ревізії №06-21/07 від 07.04.2014р., відповідачем у справі 13.05.2013р. винесено вимогу №04-06-05-15/4956 /а.с. 11-13/, якою позивача зобов'язано усунути порушення, які були встановлено в ході ревізії, пункти 2 та 3 якої є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, яке затверджено Указом Президента України №499 від 23.04.2011р. (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, та відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення про Держфінінспекцію).

Пунктом 6 зазначеного Положення передбачено, що Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію передбачено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

При цьому необхідно зазначити, що вищенаведені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон), яким передбачено, що державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже, аналіз вищенаведених норм законодавства дає можливість зробити висновок про те, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання, але що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. За таких обставин колегія суддів вважає, що орган державного фінансового контролю, яким у даному випадку є відповідач у даній адміністративній справі, має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, і така вимога обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки, що свідчить про те, що оскаржувана позивачем у даній справі вимога органу державного фінансового контролю сама по собі не породжує безпосередню зміну прав та обов'язків позивача, тоді як в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яким у спірних правовідносинах є відповідач у справі, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання стягнення збитків вирішується в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення таких збитків перевіряє суд, який розглядає саме такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 18.09.2014р. у справі за позовом Високопільського районного центру зайнятості Херсонської області до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 41019629), яке відповідно до положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними оскільки на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування певних вимог державної фінансової інспекції його права та охоронювані законом інтереси, як суб'єкта господарювання, жодним чином не були порушені прийняттям вимоги органом державної виконавчої влади, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, як і не відбулось будь-яких змін у майнових та інших інтересах позивача внаслідок прийняття такої вимоги контролюючим органом, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем у справі позовних вимог.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення у даній справі постановлено з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.. 202 КАС України. є підставою для скасування такого рішення суду, а тому необхідно апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 22.07.2014р. у даній справі скасувати, та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2014р. у справі №804/7510/14 - скасувати.

В позові відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 10.03.2015р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко