Постанова № 43028291, 03.02.2015, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 р. Справа № 818/3251/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-технічний центр "Оріон-Д" про стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника та готівки, що належить такому платнику,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, який підтримав та уточнив в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом Укарїни, відповідно до ст..16.1.4 Кодексу зобов»язаний у встановлені законом терміни сплачувати належні суми податків і зборів. За період часу з 01.20.2010 року по 31.12.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства , за результатами якої 16.04.2013 року складений акт №1293/2260/23638107/17, а 17.05.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000322260, яким визначено суму грошового зобов»язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5062087,00 грн. Зазначене зобов»язання частково сплачене в сумі 68861,59 грн., розмір несплаченого зобов»язання складає 4993225,41 грн.

Згідно п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу відповідачу нарахована пеня на податкове повідомлення -рішення в розмірі 1153074,07 грн.

Оскільки, відповідач не сплачує визначені суми податку, позивач, посилаючись на положення ст.ст. 20, 95 Податкового кодексу України, просить стягнути на користь держави за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6146299,48 грн., з яких основного платежу - 4993225,41 грн. та пеня - 1153074,07 грн.

Відповідач проти позову заперечив та пояснив, що позивачем невірно розрахований податковий борг, надані ним розрахунки не відповідають фактичним обставинам, зокрема, щодо часткової сплати відповідачем грошового зобов»язання, моменту узгодження зобов»язання, термінів продовження розгляду скарг контролюючим органом, що в свою чергу впливає на розрахунок пені.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов»язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов»язання.

Підпунктом 129.1.2. а.129.1 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на прибуток в розмірі 6146299,48 грн. та обґрунтовує його розмір доданим до позову розрахунком станом на 10.10.2014 року ( а.с.4). Відповідно до розрахунку податковий борг складається із основного платежу в сумі 4993225,41 грн. та пені в розмірі 1153074,07 грн. З цього ж розрахунку вбачається, що основний платіж, тобто податкове зобов»язання, нараховане контролюючим органом визначений у податковому повідомленні-рішенні № 0000322260 від 17.05.2013 року.

Однак, суд не може погодитись з наявністю податкового боргу у заявленому розмірі та наданим позивачем розрахунком.

Так, позивачем зазначено, що до суми боргу входить пеня в розмірі 1153074,07 грн., розмір якої підтверджується розрахунком ( а.с.98). Період, протягом якого нарахована пеня, складає 894 дні, розпочинається з 19.02.2012 року та завершується 31.07.2014 року. При цьому розмір основного зобов»язання, на яке нарахована пеня склав 5062087 грн. та визначений податковим повідомленням-рішенням № 0000322260 лише 17.05.2013 року, а заниження податку на прибуток мало місце у 2-4 кварталах 2011 року.

Обгрунтувань початку строку нарахування пені з 19.02.2012 року позивач не навів ні в позові, ні в судовому засіданні, незважаючи на неодноразові вимоги суду. Посилання позивача на розрахунок штрафних санкцій ( а.с.57) , в якому мова йде про дати податкових декларацій, які, на думку податкового органу, і встановлюють строк погашення податкового зобов»язання, суд вважає необґрунтованим, оскільки з розрахунку не зрозуміло, які саме показники зазначалися відповідачем у таких деклараціях, та коли набули статусу узгоджених зобов»язання задекларовані цими деклараціями. Податкових декларацій для огляду в судовому засіданні позивач не надав.

Окрім того, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0000322260 від 17.05.2013 року відповідачем оскаржувалось в адміністративному порядку, за наслідками розгляду скарг було відмовлено. Проте, в ході розгляду скарг як Головним управлінням Міндоходів у Сумській області, так і Міністерством доходів і зборів Укарїни, посадовими особами приймалися рішення про продовження строків розгляду скарги 11.07.2013 року та 27.09.2013 року відповідно. (а.с. 114,115 ). Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 1203 від 19.11.2012 року «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», чинного на час розгляду скарг ( Наказ втратив чинність згідно з Наказом Мінфіну від 27.12.2013 року № 1178) , у разі якщо керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому пункту 13 Положення, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків незалежно від результатів адміністративного оскарження. Суд вважає, що зазначені норми повинні були застосовані позивачем при визначенні кількості календарних днів прострочки у сплаті заборгованості, однак, як пояснив представник позивача податковим органом рішення про продовження строків розгляду скарг до уваги взяті не були.

За змістом ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, керуючись приписами наведених норм процесуального закону, вживши передбачених законом заходів , необхідних для з»ясування усіх обставин справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, у зв'язку з тим, що позивачем не доведено належними доказами розмір заявленого податкового боргу.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-технічний центр "Оріон-Д" про стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника та готівки, що належить такому платнику - відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 09 лютого 2015 року.

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах