Рішення № 43021063, 02.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/42/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»про відшкодування шкоди в розмірі 7976,64 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:від позивача не з'явилися;від відповідача не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про стягнення страхового відшкодування шкоди в розмірі 7976,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №129/14-Тз/М від 24.04.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Ford", реєстраційний номер ВЕ9890ВІ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2015 порушено провадження у справі №910/42/15-г та призначено до розгляду.

Позивач в судове засідання 02.03.2015 не з'явився, втім 15.02.2015 подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 02.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2014 між позивачем, як страховиком та Буглаком Сергієм Олександровичем, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №129/14-Тз/М, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Ford", реєстраційний номер ВЕ9890ВІ, 2013 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК».

Строк дії договору встановлено з 26.04.2014 по 25.04.2015.

23.06.2014 о 06 год. 50 хв. в м. Миколаєві в районі перехрестя пр. Жовтневого з вул. Артема відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Ford", реєстраційний номер ВЕ9890ВІ та автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер ВЕ5504АХ, а саме: Скаржинець В.А., керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», реєстраційний номер ВЕ5504АХ, починаючи рух та змінюючи напрямок ліворуч, проявив неуважність, не впевнився в безпеці свого маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки "Ford", реєстраційний номер ВЕ9890ВІ під керуванням водія Буглака С.О., що рухався в попутному напрямку ліворуч, а результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08.07.2014 встановлено порушення Скаржинцем В.А. вимог п.п. 10.1, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, Скаржинця В.А. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

23.06.2014 власник застрахованого автомобіля "Ford", реєстраційний номер ВЕ9890ВІ, звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту №129/14-Тз/М від 24.04.2014 та про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до рахунку №ТОВ-016579 від 25.06.2014 виставленого власнику транспортного засобу СТО - ТОВ «ТЕРРА МОТОРС», вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford", реєстраційний номер ВЕ9890ВІ складає 9976,64 грн.

Згідно з довідкою вигодонабувача, Буглаком Сергієм Олександровичем кредит згідно кредитного договору №3646.14.00.2104 від 24.04.2014 погашено в повному обсязі, а ПАТ «КРЕДОБАНК» будь-яких претензій, в тому числі майнових до клієнта Буглака С.О. не має.

17.07.2014 позивачем був складений та підписаний страховий акт №129/14-Тз/М-1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Ford", реєстраційний номер ВЕ9890ВІ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 8976,64 грн. на рахунок СТО - ТОВ «ТЕРРА МОТОРС».

На підставі складеного страхового акту №129/14-Тз/М-1 від 17.07.2014 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №129/14-Тз/М від 24.04.2014, перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 8976,64 грн. на рахунок СТО - ТОВ «ТЕРРА МОТОРС», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №16737 від 22.07.2014.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - «ВАЗ 2101», реєстраційний номер ВЕ5504АХ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Ford", реєстраційний номер ВЕ9890ВІ, належить громадянину Фарсієнко Руслану Вячеславовичу та знаходився під керуванням Скаржинця Володимира Адамовича, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що Скаржинець Володимир Адамович не мав права керування транспортним засобом автомобіль «ВАЗ 2101», реєстраційний номер ВЕ5504АХ та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що Скаржинець Володимир Адамович на законних підставах керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», реєстраційний номер ВЕ5504АХ.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №30/5009/2733/11 від 02.04.2012.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Скаржинця Володимира Адамовича встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер ВЕ5504АХ відшкодовується Скаржинцем В.А. як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

Цивільно-правова відповідальність Скаржинця Володимира Адамовича, як володільця автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер ВЕ5504АХ, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна», згідно із полісом серії АС №3953249 строк дії якого з 13.01.2014 до 12.01.2015, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Відповідно до полісу серії АС №3953249, страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність, якої застрахована полісом є Скаржинець Володимир Адамович, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації Скаржинцем В.А. транспортного засобу автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер ВЕ5504АХ була застрахована відповідачем у справі.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс серії АС №3953249) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів").

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

Втім, відповідач не скористався своїм правом проведення оцінки з визначення розміру матеріального збитку, завданого ДТП, яка відбулася 23.06.2014, після отримання від позивача вимоги про здійснення відповідної виплати.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.

Як зазначалося вище, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Отже, визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 8976,64 грн. (на підставі рахунку-фактури особи, яка здійснювала ремонт) на користь страхувальника не суперечить вимогам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту №129/14-Тз/М від 24.04.2014, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Відтак, оскільки з приписів вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування наземного транспорту), дії якого не регулюються цим Законом, у суду відсутні підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

До того ж, вказаним Законом не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки, а під оціненою шкодою в ньому розуміється передусім шкода, оцінена страховою компанією.

При цьому, доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП є платіжне доручення №16737 від 22.07.2014, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 15.01.2013 у справі №5011-72/9778-2012, від 30.01.2013 у справі №5011-35/11156-2012, від 13.05.2013 у справі №5011-50/17051-2012, від 14.05.2013 у справі №5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 у справі №910/3655/13 та інших.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford", реєстраційний номер ВЕ9890ВІ, складає 9976,64 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

Позивач звернувся до відповідача із претензією №210814-10086/К від 21.08.2014 з проханням відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 8976,64 грн.

Втім, відповідач відповідь на претензію не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії АС №3953249 розміри лімітів відповідальності (50000,00 грн.) та франшизи (1000,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7976,64 грн. (8976,64 грн. (сума страхового відшкодування) - 1000,00 грн. (франшиза) = 7976,64 грн.)

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, ідентифікаційний код 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код 33908322) суму страхового відшкодування в розмірі 7976 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 64 коп. та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2015.

Суддя Т.В.Васильченко