Рішення № 43015840, 03.03.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/266/2015р. Головуючий в І інстанції Прохоренко В.В.

Категорія 44 Доповідач: Кутурланова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року березня місяця 03 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Кутурланової О.В.

Суддів Орловської Н.В.

Майданіка В.В.

При секретарі Гончар К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючої на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 26 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником 12/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 у якому зареєстровані та проживають він та його колишня дружина ОСОБА_4 Посилаючись на те, що він є інвалідом першої групи, немічною людиною прикутою до ліжка та потребуючою сторонньої допомоги, в той час як відповідачка своїми діями перешкоджає наданню такої допомоги як соціальними працівниками, так і сусідами, не допускаючи їх до будинку та влаштовуючи сварки, бійки, знущаючись над ним як морально, так і фізично, створюючи неможливі умови для проживання в одному будинку, просив суд з підстав, визначених ч.1 ст. 116 ЖК України виселити відповідачку з вказаного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою, оскількивсі заходи попередження та громадського впливу виявилися безрезультатними.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 26 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 її доводи не визнала, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів систематичного порушення відповідачкою правил співжиття, що робить неможливим проживання з нею в одному будинку, у зв'язку із чим дійшов висновку про відсутність визначених ч.1 ст. 116 ЖК України підстав для виселення відповідачки з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та зняття її з реєстраційного обліку.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на досліджених судом доказах та нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст.109 ЖК України виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.02.2006 року є власником 12/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.6-8).

У вказаному будинку зареєстрована та проживає також ОСОБА_4, колишня дружина ОСОБА_3, шлюб з якою розірвано рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 20 березня 2014 року (а.с.6, 87).

Згідно довідки Великолепетиської селищної ради ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_2 (а.с.86,87).

З повідомлення територіального центру соціального обслуговування Управління праці та соціального захисту населення Комсомольської районної у м.Херсоні ради №29 від 09.02.2015 року вбачається, що позивач з 2006 року обслуговується відділенням соціальної допомоги, на сьогоднішній день є прикутим до ліжка інвалідом 1 групи загального захворювання та потребує постійної сторонньої допомоги, яка надається соціальним працівником ОСОБА_5 за місцем проживання ОСОБА_3

Відповідно до довідки Херсонської міської психоневрологічної лікарні від 20.11.2014 року відповідачка перебуває на обліку у зв»язку із хронічним психічним захворюванням і є інвалідом 3-ої групи (а.с.104).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів систематичного порушення відповідачкою правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з нею в одному будинку.

Однак такі висновки суду не ґрунтуються на нормах матеріального права та досліджених судом доказах.

Згідно відомостей наданих начальником Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області протягом 2014 року до відділення міліції надійшло 4 повідомлення за фактом насильства в сім»ї, що вчиняються ОСОБА_4 (а.с.74).

Відповідно до характеристики з місця проживання відповідачки, наданої старшим СДІМ Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_4 негативно характеризується через систематичні сварки та бійки, що влаштовуються нею за місцем свого проживання, у зв»язку із чим з нею неодноразово проводилися профілактичні бесіди за фактом недопущення насилля у сім»ї та погроз життю її чоловіку ОСОБА_3, які залишаються нею без уваги, у зв»язку із чим вона перебуває на обліку в міліції, як особа схильна до насилля у сім»ї (а.с.76).

З показів свідка ОСОБА_5, яка є соціальним працівником, відомостей, викладених у повідомленні управління праці та соціального захисту населення вбачається, що відповідачкою чиняться перешкоди у виконанні соціальним працівником своїх обов»язків по догляду за позивачем, який без такої допомоги перебуває у безпорадному стані, від ОСОБА_4 надходять погрози фізичної розправи щодо ОСОБА_3, приниження його людської гідності, психологічний тиск, що стало підставою як для складення відповідних доповідних листів соціальним працівником керівництву територіального центру, так і для звернення 29.03.2014 року з заявою до органів внутрішніх справ щодо погроз фізичною розправою та вбивством відносно позивача (а.с.84).

З повідомлення директора територіального центра соціального обслуговування від 09.02.2015 року вбачається, що за наслідками розгляду доповідних листів соціального працівника ОСОБА_5 щодо складної ситуації у родині ОСОБА_3 працівниками територіального центру здійснювалися виїзди на місце та проводилися профілактичні бесіди з ОСОБА_4 щодо недопущення протиправної поведінки як до ОСОБА_3, так і до соціального працівника, які сприймалися ОСОБА_4 агресивно та залишалися без уваги.

Крім того, з висновку за результатом розгляду матеріалів, зареєстрованих 10.04.2014 року у журналі ЕО за № 4550 за заявою ОСОБА_3 щодо протиправних дій ОСОБА_4 до нього вбачається, що проведеною перевіркою встановлено, що 10.04.2014 року о 09.00 годині за місцем свого мешкання відповідачка вчинила сімейну сварку, у зв»язку із чим було складено адміністративний протокол ХН № 006329 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.173/2 КпАП України (а.с.80), однак через сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності постановою Комсомольського районного суду м.Херсона від 19.09.2014 року провадження у справі за цим фактом закрито.

З висновків за результатами розгляду матеріалів, зареєстрованих 09.10.2014 року у журналі ЕО за № 13681 та № 13696 за заявами ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_2 щодо протиправних дій ОСОБА_4 до свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 вбачається, що за їх зверненнями проводилися перевірки, якими встановлено, що протягом тривалого часу відповідачкою влаштовуються сварки з колишнім чоловіком, проявляється насилля в сім»ї, у зв»язку із чим з нею проводилися неодноразові профілактичні бесіди за фактом недопущення протиправних дій до ОСОБА_3.(а.с.77,78).

Отже, з сукупності досліджених в ході розгляду справи доказів вбачається, що ОСОБА_4, перебуваючи на обліку в органах внутрішніх справ як особа, схильна до насилля в сім»ї систематично порушує правила співжиття, здійснюючи перешкоди в наданні допомоги та догляду за позивачем як соціальними працівниками, так і іншими особами, чим не лише робить неможливим проживання позивача з нею в одному будинку, а й призводить до стану безпорадності ОСОБА_3, який будучи прикутим до ліжка інвалідом першої групи потребує постійного стороннього догляду та піклування, при цьому неодноразові профілактичні бесіди за фактом недопущення протиправних дій, що проводилися як співробітниками міліції, так і соціальними працівниками позитивних наслідків не дали.

Зважаючи на вищенаведене, приймаючи до уваги як стан здоров»я позивача, так і відповідачки, враховуючи ту обставину, що відповідачка забезпечена житлом, оскільки має на праві власності інший житловий будинок, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, наявності визначених ст.309 ЦПК України підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням у цій частині нового рішення про виселення ОСОБА_4 з підстав визначених ч.1 ст.116 ЖК України з житлового будинку по АДРЕСА_1, належного на праві власності ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення.

Оскільки рішення суду про виселення особи є підставою для зняття її з реєстраційного обліку за цією адресою, а також враховуючи, що відповідні органи, здійснюючі реєстрацію місця проживання громадян до участі у справі не залучалися, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в наведеній частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 26 листопада 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення без надання іншого жилого приміщення та ухвалити у цій частині нове.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_4 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, належного на праві власності ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді