Ухвала суду № 43015128, 25.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2288/15

Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.

суддів: Парапана В.Ф.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 липня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення пені по аліментам,-

В С Т А Н О В И Л А:

21 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення пені по аліментам.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.10.2009 року з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, було стягнуто аліменти у розмірі по 1/4 усіх видів доходів відповідача щомісячно з 31.08.2009 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Однак, ОСОБА_5 свідомо аліменти не сплачує, хоч і має дохід, участі в утриманні та вихованні дитини не приймає. На підставі зазначеного позивач звернулась до суду із вказаним позовом та просила його задовольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позов не визнав , суду пояснив, що не має заборгованості по сплаті аліментів перед позивачкою, а остання свідомо намагається стягнути з нього додаткові кошти. Про відсутність боргу свідчать дії державного виконавця, який постановою в листопаді 2013 року зняв арешт з належної йому квартири.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 липня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів станом на травень місяць 2014 року в сумі 10 000 гривень та судові витрати у розмірі 100 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином, однак документи підтверджуючі поважність причин неявки до суду ними надано не було. Крім того, інтереси позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_5 представляють довірені особи. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.10.2009 року з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, було стягнуто аліменти у розмірі по 1/4 усіх видів доходів відповідача щомісячно з 31.08.2009 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

На підставі вказаного рішення 17.12.2009 року було видано виконавчий лист, який 04.02.2013 року надійшов для примусового виконання до ВДВС Роздільнянського МРУЮ в Одеській області.

Відповідачем ОСОБА_5 не в повному обсязі сплачувались аліменти, внаслідок чого станом на 25.06.2014 року у нього виникла заборгованість у розмірі 8 038,96 гривень.

Відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач повинен утримувати свою дитину та повинен сплачувати аліменти на її утримання.

Згідно ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до роз'яснень п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки(пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Суд перевірив усі докази, які навела позивачка ОСОБА_3 у підтвердження своїх вимог, а відповідач ОСОБА_5 - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, доводи ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи, оскільки його доводи суперечать закону і інтересам неповнолітньої дитини та не спростовуються належними та допустимими доказами щодо поважності причин, які призвели до утворення заборгованості по сплаті аліментів внаслідок чого з'явились підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені по цій заборгованості.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 відхилити, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

В.Ф.Парапан

Р.Д.Громік