Ухвала суду № 43014048, 03.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №467/2330/14-ц 03.03.2015 03.03.2015 03.03.2015

Провадження №22-ц/784/448/15 Головуючий першої інстанції Кірімова О.М.

Доповідач апеляційної інстанції Яворська Ж.М.

Ухвала

Іменем України

03 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Романенко Ю.О.,

за участю:

представника відділу ДВС - Куліченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області

на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2014 року, постановлену за скаргою ОСОБА_3 на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнання дій посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнання дій посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Заявник вказував, що ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року, постановленої за його скаргою, дії головного державного виконавця Квашенко С.С. щодо винесення постанови від 04 червня 2014 року про повернення виконавчого документу визнано протиправними, вказану постанову скасовано, а останнього зобов'язано прийняти документи виконавчого провадження та відновити виконавче провадження з урахуванням вимог ч.1 п.18 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 4. Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; визнано бездіяльність головного державного виконавця в зв'язку з невиконанням вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 4. Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» протиправною;

- дії начальника відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4 щодо затвердження постанови від 04 червня 2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу протиправними та його дії щодо невиконання вимог ст. 4. Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визнано протиправними та зобов'язано останнього направити документи виконавчого провадження, а саме виконавчий лист № 2-567/ 2005 від 04 травня 2006 року, виданий Арбузинським районним судом та інші відомості, необхідні для перерахування коштів, до Державної казначейської служби України.

15 жовтня 2014 року він звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Миколаївській області з заявою про виконання ухвали суду першої інстанції від 15 вересня 2014 року щодо відновлення виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця даного відділу йому відмовлено у відкритті виконавчого провадження та рекомендовано звернутися до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №440 від 03 вересня 2014 року.

Посилаючись на те, що посадові особи відділу примусового виконання рішень не виконати вимоги ухвали, постановленої Арбузинським районним судом Миколаївської області 15 вересня 2014 року та безпідставно відмовили у відкритті виконавчого провадження, просив визнати дії головного державного виконавця Куліченка Д.О. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 29 жовтня 2014 року протиправною та скасувати її; визнати дії головного державного виконавця Квашенка С.С. та начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Миколаївській області ОСОБА_4 щодо невиконання ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року протиправними та зобов'язати даних осіб виконати її.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2014 року скаргу задоволено: постанову головного державного виконавця Куліченка Д.О. від 29 жовтня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження скасовано:

- визнано дії головного державного виконавця Куліченка Д.О. щодо винесення постанови від 29 жовтня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження протиправними;

- визнано дії головного державного виконавця Квашенко С.С. та начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області ОСОБА_4 щодо невиконання ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року протиправними ;

- зобов'язано головного державного виконавця Квашенка С.С. та начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області ОСОБА_4 виконати ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року.

В апеляційній скарзі представник Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати по постановити нову про відмову у задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відділу ДВС, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 2 ст. 3, ст.6, ч. 1 ст. 11 цього ж Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, міст Києва та Севастополя, покладається виконання рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи ( п.1 ч.2 ст.21 Закону).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, тобто до 01 січня 2013 року, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 21 серпня 2009 року постановою відділу ДВС було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 04 травня 2006 року на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2005 року, зміненого рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 07 квітня 2006 року, про стягнення на користь ОСОБА_3 з Державної виконавчої служби 120 690 грн. 01 коп. матеріальних збитків та 12 000 моральної (немайнової) шкоди. На управління Державного казначейства України у Миколаївській області покладено обов'язок списати 120 690 грн. 01 коп. матеріальних збитків та 12000 грн. моральної (немайнової) шкоди з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2011 року роз'яснено, що зазначене вище судове рішення підлягає виконанню шляхом примусового списання Головним управлінням Державного казначейства України у Миколаївській області з субрахунку Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів Державної виконавчої служби України, 120 690 грн. 01 коп. матеріальних збитків та 12 000 моральної (немайнової) шкоди на користь ОСОБА_3.(т.2 ас.114).

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 квітня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження з Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області на Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (т.2 а.с.221).

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 червня 2014 року, яка ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 серпня 2014 року залишена без змін, скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено визнати протиправною бездіяльність начальника відділу ДВС ОСОБА_4 щодо не направлення виконавчого листа разом з копіями матеріалів виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївської області ( т.3 а.с.96-98,132-133).

Як вбачається із матеріалів справи, на час відкриття виконавчого провадження був чинним Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609, яким передбачений механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету за участю державного виконавця.

04 червня 2014 року головним державним виконавцем відділу ДВС Квашенком С.С., відповідно до положень п.9 ч.1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про повернення виконавчого листа (дублікат) № 2-567 про стягнення на користь ОСОБА_3 визначених сум матеріальних збитків та моральної (немайнової) стягувану, в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (т.3 а.с.152).

ОСОБА_3 оскаржив дану постанову до суду.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року постанову головного державного виконавця Квашенка С.С. від 04 червня 2014 року ВП № 1498 про повернення виконавчого документу стягувачу скасовано та зобов'язано останнього прийняти документи виконавчого провадження та відновити виконавче провадження з урахуванням вимог ч.1 п.18 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 4. Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; дії останнього щодо винесення постанови від 04 червня 2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу та його бездіяльність в зв'язку з невиконанням вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 4. Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визнано протиправними;

- визнано дії начальника відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4 щодо затвердження постанови від 04 червня 2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу та дії щодо невиконання вимог ст. 4. Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» протиправними та зобов'язано останнього направити документи виконавчого провадження, а саме виконавчий лист № 2-567/ 2005 від 04 травня 2006 року, виданий Арбузинським районним судом та інші відомості, необхідні для перерахування коштів, до Державної казначейської служби України.

За такого, в силу ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_3 підлягало відновленню, а документи направленню до Державної казначейської служби України, чого відділом ДВС зроблено не було.

Як вбачається із матеріалів справи, 19 вересня 2014 року даним відділом було отримано ухвалу суду першої інстанції від 15 вересня 2014 року ( т.3 а.с.213-214). Тому вона підлягала виконанню відділом ДВС у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», а з врахуванням вимог ст.389 ЦПК України останній зобов'язаний був повідомити суд про виконання цього процесуального документу.

З врахуванням викладеного, посилання в суді апеляційної інстанції представника відділу на те, що ОСОБА_3 не звертався до них із заявою про виконання ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року є безпідставними.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено випадки відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема, п. 8 передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відмовляючи ОСОБА_3 у відкритті виконавчого провадження, головний державний виконавець виходив з того, що Кабінетом Міністрів України №440 від 03 вересня 2014 року затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, яким передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів з держави надаються до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03 вересня 2014 року, яка набрала чинності 23 вересня 2014 року, затверджено Порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до п.1 цього Порядку, останній визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Відповідно до п.2 цього положення визначено орган державної виконавчої служби до якого подаються відповідні рішення для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості, в даному випадку - управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Миколаївській області.

Виходячи із практики Європейського суду, не слід вимагати від особи, яка в результаті судового провадження отримала право вимоги до держави, обов'язок надалі ініціювати процедуру примусового виконання з метою отримати належне за рішенням суду («Лізанець проти України» від 31 травня 2007 року «Стаднюк проти України» від 27 листопада 2008 року та прецедентна практика з цього питання). За такого, заявник не повинен був знову ініціювати відновлення виконавчого провадження, яке було відкрито до ухвалення державним виконавцем постанови від 04 червня 2014 року.

Також заявник не зобов'язаний вчиняти будь-які інші дії, наприклад, дії для направлення виконавчого листа з одного державного органу до іншого в зв'язку зі зміною законодавства.

Жодна з цих дій не звільняє державу від обов'язку виконати остаточне рішення, винесене проти неї.

За такого, доводи апеляційної скарги про те, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області, який входить до складу даного управління не є органом державної виконавчої служби та позбавлений можливості самостійно передавати виконавчі документи до управління ДВС не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції, встановивши, що державним виконавцем прийнята постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження без врахування вимог Закону України «По виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а державним виконавцем та начальником даного відділу не здійснені всі можливі заходи щодо виконання рішення суду відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», чим порушені права стягувача на отримання належних йому коштів, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги. А тому обґрунтовано поклав на відділ ДВС обов`язок щодо вжиття передбачених вищевказаними Законами заходів для виконання вказаного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області відхилити, ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: