Ухвала суду № 43010315, 05.03.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10560/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/127/15 Категорія: 49 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

при секретарі - Лимар Р.С.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 08 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.

Ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області 25.08.2011 року, актовий запис № 1021.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає матеріалам справи, що 25.08.2011 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, про що було зроблено відповідний актовий запис №1021, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим повторно 17.04.2012 року (а.с.3). В шлюбі дітей немає.

Судом також встановлено, що сторони разом не проживають, не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, шлюб існує формально.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого звязку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Враховуючи, що сторони не підтримують шлюбних відносин, шлюб носить формальний характер, спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, а також категоричне заперечення одним із подружжя збереження шлюбу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову про розірвання шлюбу.

Доводи апелянта про те, що суд не надав строку для примирення та збереження сім'ї є безпідставними з огляду на наступне.

Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції сторони проживають окремо з вересня 2013 року у зв'язку з проживанням відповідача в Росії, позивач не згідна на примирення та збереження сім'ї з врахуванням відносин, які склалися між подружжям.

Крім того, з часу ухвалення оскаржуваного рішення до розгляду справи апеляційним судом пройшло шість місяців, однак сторони сімейні стосунки не поновили та не помирилися.

Покликання апелянта на ту обставину, що справа розглянута судом у його відсутності не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до чинного цивільного процесуального законодавства сам по собі факт розгляду судом справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, не тягне за собою скасування правильного по суті рішення (ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 309 ЦПК України).

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 08 вересня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді