Постанова № 43009939, 02.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 917/2267/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Расторгуєва О.С.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№660П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.14 у справі № 917/2267/14

за позовом ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", м.Кременчук

до Приватне виробничо-комерційне підприємство "Пружини Сервіс" , м.Полтава

про стягнення 1 032 593,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Пружини сервіс» про стягнення з відповідача 1032593грн. 04коп. заборгованості по договору №458/17-39 юр від 20.02.2012р., посилаючись на те, що відповідач із частини давальницької сировини не виготовив продукції в кількості, передбаченій умовами договору, в результаті чого виник залишок давальницьких матеріалів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.12.14р. по справі №917/2267/14 (суддя Тимошенко К.В.) відмовлено в позові повністю, з посиланням на те, що позивач не довів правомірність вимог, не надав доказів на підтвердження заборгованості відповідача, зокрема, позивач не обґрунтував обов'язок відповідача оплатити залишок давальницьких матеріалів.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, зазначає про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі зазначив, що враховуючи відсутність можливості повернення залишку давальницької сировини позивач має право на отримання вартості залишку переданої давальницької сировини.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами укладений договір №458/17-39юр від 20.02.2012р. (договір), за яким позивач (замовник) доручає, а відповідач (виконавець) приймає на себе зобов'язання з виконання послуг, а саме виготовлення продукції пружинного виробництва з матеріалу замовника, в асортименті, кількості, одиницях виміру та за ціною, визначеними в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу давальницьку сировину, що підтверджується відповідними актами прийому передачі давальницької сировини, підписаними обома сторонами.

Відповідач виготовив та передав продукцію в кількості меншій, чим передбачено специфікаціями №1 та специфікацією № 2 , в результаті чого виник залишок давальницької сировини , а саме круг D19 в кількості 4,896 тон, круг D 21 в кількості 7,702 тон, круг D 28 в кількості 39,239 тон, що підтверджується актом переробки давальницької сировини від 16.10.2012р.

Як свідчать матеріали справи вартість зазначених матеріалів складає суму 1032593грн. 04коп.

Відповідно до частини 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за зобов'язанням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що договір на виконання послуг із давальницької сировини №458/17-39 юр від 20.02.2012р. по своїй суті є договором підряду.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Суд першої інстанції безпідставно посилаючись на відсутність у договорі строків повернення залишку матеріалів та основних відходів, відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, обов'язку оплати відповідачем (підрядником) отриманих від замовника матеріалів відмовив у задоволенні позову.

При цьому не враховані норми ст.840 ЦК України, згідно з якими підрядник зобов'язаний повернути залишок матеріалу замовнику.

Отже, обов'язок підрядника повернути залишок давальницької сировини встановлений нормами діючого законодавства.

В зв'язку з відсутністю у договорі строку повернення сировини зазначений строк повинен визначатися згідно з вимогами ст.530 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання зазначеної норми права позивач листом № 25-8-14/3311 від 16.06.2014р. просив відповідача повернути невикористані залишки давальницької сировини, але відповідач листом від 19.06.2014р. повідомив про неможливість повернення залишків, так як вони перероблені в пружини.

В зв'язку з неможливістю відповідача повернути залишки давальницької сировини, яка їм перероблена, позивач обґрунтовано просив стягнути вартість зазначених матеріалів в сумі 1032593грн. 04коп.( відповідно до розрахунку)

Суд першої інстанції не досліджував матеріалів справи та зробив безпідставний висновок про відсутність норм витрат матеріалів, хоча зазначені норми встановлені в актах переробки давальницької сировини, наявність залишку невикористаних матеріалів підтверджується двостороннім актом переробки давальницької сировини за квітень - вересень 2012р. від 16.10.2012р.

Отже, враховуючи, що відповідачем порушені норми діючого законодавства, на вимогу позивача не повернуті залишки давальницької сировини, які перероблені відповідачем, у відповідача виникло грошове зобов'язання сплатити вартість зазначених матеріалів.

Суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що позивач не довів правомірність вимог, не надав доказів на підтвердження заборгованості відповідача, зокрема не обґрунтував обов'язок відповідача оплатити залишок давальницьких матеріалів.

Зазначений висновок суду першої інстанції спростовується матеріалами справи, зокрема актами переробки давальницької сировини, актом переробки давальницької сировини за квітень - вересень 2012р. від 16.10.2012р., листом №25-8-14/3311 від 16.06.2014р. та листом від 19.06.2014р. тощо.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 530, 837, 840 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2014р. по справі №917/2267/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Пружини Сервіс" ( 36010, м.Полтава, вул.Овочева, б.3 код ЄДРПОУ 32753810) на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (39621 Полтавської області, м.Кременчук, вул.І.Приходька, б.139, код ЄДРПОУ 05763814) заборгованість в розмірі 1032593,04 грн., 20651, 86 грн. судового збору, 10325,93 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.03.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.