Постанова № 43009926, 03.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 916/4640/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Шевченка В.В., Головея В.М.,

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Косюга Ю.П., Дмитрієв Є.М., за довіреностями;

від відповідача: Клименко Ф.І., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «Бізон-Тех 2012» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром»

на рішення господарського суду Одеської області від 22 грудня 2014 року

по справі № 916/4640/14

за позовом Приватного підприємства «Бізон-Тех 2012»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром»

про стягнення 211 852,88 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бізон-Тех 2012» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром» 211 852,88 грн., з яких 80 000 грн. основного боргу, 89 888,42 грн. індексації ціни товару, 28 687,20 грн. штрафу, 13 277,26 грн. пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22 грудня 2014 року по справі №916/4640/14 (суддя Погребна К.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНСАХАРПРОМ" на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2012" 80000 грн. 00коп. основного боргу, 89888 грн. 42коп. індексу інфляції, 28687 грн. 20коп. штрафу, 9160 грн. 20коп. пені та 4146 грн. 71 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №ОД-Н-43 від 19.04.2013р. в сумі 80000грн., а також штрафу та індексу інфляції, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо періоду розрахунку пені, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені, та стягнуто з відповідача 9160,02 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що договір є не тільки недійсним, а й неукладеним, оскільки з боку керівника ТОВ «Інсахарпром» підписано не керівником а невідомою особою, так само він заперечує й факт підписання специфікацій, накладних та довіреностей за договором.

При цьому, на думку апелянта, про неукладеність договору свідчить також і відсутність ціни в договорі, яка є його істотною умовою.

Також скаржник звертав увагу на те, що укладання керівником підприємства договору на таку суму суперечить приписам Статуту ТОВ «Інсахарпром» та здійснено з перевищенням повноважень.

Разом з тим, апелянт зазначав, що індексація ціни товару не передбачена чинним законодавством, яка призводить до подвійної зміни ціни договору. Водночас, умова про визначення ціни договору по відношенню до «середнього курсу продажу банками долару США до гривні» є нікчемною, оскільки суперечить чинному законодавству.

Також скаржник вважає, що видаткові накладні неналежним чином оформлені, оскільки не містять місця їх складання та посада особи з боку ТОВ «Інсахарпром», та довіреності - виписані директором відповідача на самого себе, що також є порушенням законодавства.

Заперечуючи проти розрахунку пені, апелянт зазначав, що позивачем неправомірно нараховано пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми, оскільки ця умова суперечить вимогам ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», щодо неможливості перевищення суми пеня подвійної облікової ставки НБУ. Таким чином, скаржник вважає, що нарахування пені до 17.07.2014 року безпідставне.

Розмір штрафу 30% апелянт вважає надмірно високим, та вважає, що враховуючи, що відповідач знаходиться майже на межі банкрутства, господарські відносини між сторонами носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача виникла із-за фінансових труднощів, а штраф - фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання, а не засіб безпідставного збагачення, суд міг скористатись правами, наданими ст.83 ГПК України щодо зменшення у виняткових випадках розміру неустойки.

З прийнятим судовим рішенням також не погодився ПП «Бізон-Тех 2012», в апеляційній скарзі заперечував проти часткового задоволення судом першої інстанції пені, зазначав, що судом першої інстанції не звернуто уваги на приписи п.8.2 договору поставки щодо не обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства «Бізон-Тех 2012» в повному обсязі, часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром» та часткове скасування оскаржуваного рішення суду, в частині стягнення пені та штрафу, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного розгляду, 19.04.2013р. між Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2012" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ІНСАХАРПРОМ" (Покупець) укладено договір поставки насіння №ОД-Н-43 (далі договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціях до нього, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння для сівби (далі - насіння, товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках договору, і не скасовує дію попередніх Специфікацій ні повністю ні частково, якщо тільки інше не буде вказано в ній.

Відповідно до п.4.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно Інкотермс у редакції 2010р.) - склад постачальника, що знаходиться за адресою Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде вказано в Специфікаціях.

Згідно умов п.4.3 договору, дата (термін, строк) поставки вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця, але не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання постачальником заявки про поставку товару.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки, вказані в Специфікаціях, а також зобов'язується сплатити постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені договором. Якщо в Специфікації не вказано дату (термін, строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем. Оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір.

Пунктом 7.1.4 договору передбачено, що покупець зобов'язується з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Відповідно до п.8.1.3 договору, за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховується.

Пунктом 8.2 сторони домовилися. що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст.232 ГК України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням згідно зі ст.259 ЦК України збільшують до 3 (трьох) років.

Відповідно до п.8.7 договору сторони домовились, що несприятливі погодні умови та інші обставини, що призвели до загибелі посівів або втрати врожаю покупця не є підставою для звільнення покупця від обов'язку з оплати товару, сплати повністю сум штрафних санкцій та відстрочення та розстрочення цих платежів.

Пунктом 9.12 договору визначено, що договір складений сторонами при повному розумінні ними предмету договору, прочитаний повністю, відповідає їх волі і містить всі істотні умови, відносно яких Сторони бажали домовитися. Умови Договору його сторони визначають розумними та справедливими.

На виконання договору, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 124220грн, а саме - згідно Специфікації-1 поставлено товар на суму 58880грн.,що підтверджено видатковою накладною №2215 від 26.04.2013р. на суму 58880грн. та згідно Специфікації 2, поставлено товар на суму 65340грн., що підтверджено накладною №2945 від 26.06.2013грн. на суму 65340грн. та довіреністю №7 від 22.04.2013р.

Також сторонами підписано акт звірки розрахунків від 01.08.2013р., згідно якого станом на 01.08.2013 року заборгованість ТОВ «Інсахарпром» перед ПП «Бізон-Тех 2012» становила 105 624 грн. 00 коп.

Згідно п. 3 Специфікацій, строком розрахунку є 15.10.2013р., однак відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 44220грн., що підтверджується банківськими виписками від 22.04.2013р, 23.07.2013р., 09.12.2013р. та від 22.07.2014р.

Посилаючись на неповне погашення заборгованості відповідача перед позивачем, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 80 000 грн. а також штрафних санкцій, нарахованих на цю суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ст. 712 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проаналізувавши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 80 000 грн., оскільки відповідачем не надано доказів її погашення, а також вважає обґрунтованим стягнення з відповідача індексації ціни товару.

При цьому, про наявність заборгованості за договором свідчать видаткові накладні №2215 від 26.04.2013р. на суму 58 880 грн. та №2945 від 26.06.2013р. на суму 65 340 грн., підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств.

Доводи апелянта ТОВ «Інсахарпром» про неукладеність договору та, відповідно недійсність видаткових накладних, а також про перевищення повноважень директора при укладенні спірного договору всупереч приписам Статуту ТОВ «Інсахарпром» відхиляються судом, оскільки скаржником не надано доказів визнання договору №ОД-Н-43 від 19.04.2013р. недійсним в судовому порядку, а отже, відповідно до вимог ст.526 ЦК України, договір повинен виконуватись сторонами належним чином.

Відповідно до змісту накладних, вони складені саме на виконання договору №ОД-Н-43 від 19.04.2013р., а отже, доводи апелянта про те, що договір укладався невідомою особою, також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія відхиляє твердження апелянта ТОВ «Інсахарпром» щодо порушення законодавства при видачі довіреності директора на самого себе, оскільки чинним законодавством не передбачено заборони керівнику підприємства видавати довіреність на себе, а навпаки, приймання товару повинно відбуватись довіреною особою, отже така довіреність складена з додержанням чинного законодавства.

Що стосується вимог про стягнення 89 888,42 грн. індексації ціни товару, судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача зазначеної суми, однак зазначає, що судом помилково визначено зазначену суму інфляційними збитками, адже відповідно до умов договору, сума 89 888,42 грн. є саме сумою індексації товару, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають зміну, у тому числі збільшення ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену, в даному випадку збільшену, ціну товару, тобто, доплатити суму збільшення ціни товару.

Також, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено принцип свободи договору, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 5.6. договору, ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання.

Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП- проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікації.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1 договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник АSК на веб-сторінці http.udinform.com. в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки http.udinform.com.

Згідно з підпунктом 5.6.2. договору у день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку з боку постачальника, проводить його індексацію у встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП.

Згідно з пунктом 5.6.4 договору при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться.

Відповідно до пункту 5.1, підпунктів 7.1.1., 7.1.3. договору відповідач зобов'язався оплатити товар, у тому числі сплатити суму індексації ціни товару, для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному договором.

У пункті 3 кожної зі специфікацій до договору також вказано, що суми платежів підлягають індексації згідно з договором.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що за умовами договору повна ціна товару складається з ціни товару, що визначена в специфікаціях, тобто, базової ціни та суми індексації ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому пунктом 5.6. договору і його підпунктами 5.6.1 - 5.6.6.

Згідно з підпунктом 5.6.6. договору зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв 'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто, збільшенням) ціни товару.

Отже, судова колегія зазначає, що пункт 5.6 договору і його підпункти 5.6.1 - 5.6.6. містять умови, що передбачають чітко визначений за настання певних обставин порядок та спосіб розрахунку нової ціни товару шляхом індексації сум платежів за товар, що заздалегідь погоджений сторонами в договорі, що дозволяє їм без додаткових домовленостей, переговорів, укладання додаткових угод тощо, відразу визначити нову ціну товару (доплату до базової, первинної ціни договору).

Враховуючи принцип свободи договору та відсутність на це законодавчих обмежень (імперативу), передбачений договором порядок збільшення ціни товару, в залежності від показників певних курсів валют на певні дати, може передбачатися сторонами в договорах поставок, що і було здійснено сторонами в даному випадку.

За таких обставин, викладені обставини спростовують доводи скаржника ТОВ «Інсахарпром» про те, що індексація ціни товару не передбачена чинним законодавством, а умова про визначення ціни договору по відношенню до «середнього курсу продажу банками долару США до гривні» є нікчемною.

Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги про стягнення з відповідача 89 888,42 грн., що є саме індексацією ціни товару.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення пені з обмеженням строку нарахування пені шістьома місяцями, та зазначає з цього приводу наступне.

При здійсненні перерахунку розміру пені, судом першої інстанції не враховано положень пункт 8.2 договору, в якому сторони чітко передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст.232 ГК України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням згідно зі ст.259 ЦК України збільшують до 3 (трьох) років.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.12 договору визначено, що договір складений сторонами при повному розумінні ними предмету договору, прочитаний повністю, відповідає їх волі і містить всі істотні умови, відносно яких Сторони бажали домовитися. Умови Договору його сторони визначають розумними та справедливими.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки сторонами в укладеному договорі погоджено, що строк нарахування штрафних санкцій не обмежується 6 місяцями, то позивачем правомірно нараховано пеню з моменту прострочення до моменту подання позовної заяви до суду, що є його правом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги ТОВ «Інсахарпром» щодо невідповідності нарахованої пені вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.3 вказаного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.1.3 договору, за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, та здійснивши власний перерахунок, судова колегія зазначає, що у позовній заяві викладені вимоги щодо стягнення за період з 16.10.2013 року по 14.04.2014 року 5 157,26 грн. пені, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період.

За період з 15.04.2014 року по 04.11.2014 року позивачем заявлено до стягнення 8 120 грн. пені, з урахуванням 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання.

Водночас, перерахувавши пеню за перший період із застосуванням показника 0,05% від простроченого зобов'язання, розмір пені складає 7 240 грн., а при застосуванні до пені за другий період показника подвійної облікової ставки НБУ, розмір пені складає 9 913,42 грн.

Тобто, в обох випадках позивачем нараховано суму меншу, ніж він має право заявити до стягнення відповідно до умов договору, а тому судова колегія вважає доводи ТОВ «Інсахарпром» про невідповідність нарахованої пені вимогам чинного законодавства необґрунтованими.

Таким чином, за наслідками власного перерахунку пені, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 13 277,26 грн., як вірно розраховано позивачем, а тому у цій частині слід частково скасувати рішення суду першої інстанції.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 30% від суми простроченого зобов'язання, що складає 28687 грн. 20коп., судова колегія вважає його вірним.

Разом з тим, норми ЦК України, ГК України та ГПК України передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню, за наявності певних умов.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України також встановлює, що розмір неустойки може бути зменшеним за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення.

При цьому, при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

З викладеного вбачається, що зазначені норми дають право суду на зменшення неустойки в залежності від співвідношення її розміру і збитків.

Пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України суду надане право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В контексті згаданої норми при зменшенні розміру неустойки повинно бути взяти до уваги ступень виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням визначених Вищим господарським судом України в Постанові Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. критеріїв застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України, колегія суддів також відзначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, як зазначено касаційною інстанцією в даній Постанові, при стягненні штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

З вищенаведених правових норм вбачається, що вирішення питання про зменшення штрафних санкцій законодавством віддано на розсуд суду, який досліджує та об'єктивно оцінює докази у справі, та при прийнятті рішення керується, в тому числі, власним переконанням, заснованим на суті правових норм та оцінці доказів у їх сукупності.

Розглядаючи питання про зменшення штрафних санкцій, судова колегія приймає до уваги предмет позову, який складається з вимог про стягнення 80 000 грн. основного боргу, 89 888,42 грн. індексації ціни товару, 28 687,20 грн. штрафу, 13 277,26 грн. пені.

На думку судової колегії, позивачем стягнуто з відповідача 89888,42 грн. індексації, що є обґрунтованою компенсацією за затримку у погашенні заборгованості відповідачем, та перевищує повну суму заборгованості у розмірі 80 000 грн., а також пеню, нараховану за кожний день прострочення, у розмірі 13277,26 грн.

Крім того, суд звертає увагу на відсутність негативних наслідків для позивача, викликаних простроченням виконання у вигляді заподіяної шкоди, а також зауважує, що заявлені до стягнення штрафні санкції та індексація ціни загалом майже в 1,5 рази більше основної суми поставленого товару, що, на думку судової колегії, являється неспіврозмірним та надмірно великим.

За таких обставин, враховуючи викладене, а також з метою недопущення безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача, а також недопущення заінтересованості кредитора у виникненні прострочення боржника, судова колегія вважає можливим застосувати положення пункту 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір штрафу на 50% - та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 14 343,60 грн.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України в постановах у справах № 5023/3165/12 від 19.12.2012 р., № 908/1608/14 від 03.04.2014 р., № 921/167/13-г від 03.04.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за доцільне частково скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу та пені, зменшити розмір штрафу на 14 343,60 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 14 343,60 грн. та пеню в сумі 13 277,26 грн., в решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 83, 99, п.2 ст.103,105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бізон-Тех 2012» задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 22 грудня 2014 року по справі № 916/4640/14 скасувати частково, в частині стягнення пені та штрафу.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов Приватного підприємства «Бізон-Тех 2012» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром» про стягнення 211 852,88 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсахарпром» (66303, Одеська область, м. Котовськ, вул. Бочковича, буд. 101, код ЄДРПОУ 30940390) на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2012» (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, код ЄДРПОУ 38325315) 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00коп. основного боргу, 89888 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 42коп. суми індексації ціни товару, 14 343,60 (чотирнадцять тисяч триста сорок три грн. 60 коп.) штрафу, 13 277,26 (тринадцять тисяч двісті сімдесят сім грн. 26 коп.) грн. пені.

В решті позову відмовити.»

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 05.03.2015 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.В. Шевченко

Суддя В.М. Головей