Ухвала суду № 43009426, 04.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12593/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стольник» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стольник» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000472201 та № 0000482201 від 07.02.2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 16 грудня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу № 14 від 10.01.2014 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Стольник» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами ТОВ «Мюрт», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Маркон Груп Ко» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 154/26-52-22-01-11-/36657010 від 24.01.2014 року.

07.02.2014 року, на підставі акту № 154/26-52-22-01-11-/36657010 від 24.01.2014 року, були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 69 040, 25 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5 876, 25 грн. та № 0000472201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 66 417, 75 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 10 450, 75 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Маркон Груп Ко» за договором поставки товару № 010301 від 01.03.2011 року.

На підтвердження факту отримання товару за зазначеним договором позивачем надано суду його копію, копії видаткових накладних, рахунків - фактур.

Позивач у перевіряємому періоду мав фінансово - господарські відносини з ТОВ «Промелектро-75» за договором на поставку товару № 01110 від 01.11.2011 року.

Факт здійснення поставки товару за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків - фактур та видаткових накладних.

Також, позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Мюрт» за договором поставки № 100201 від 10.02.2012 року.

На підтвердження факту отримання товару за зазначеним договором позивачем надано суду його копію, копії видаткових накладних, рахунків - фактур.

Факт здійснення позивачем оплати за товар отриманий від ТОВ «Маркон Груп Ко» та ТОВ «Мюрт» підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

В подальшому отриманий позивачем від контрагентів ТОВ «Мюрт», ТОВ «Промелектро-75» та ТОВ «Маркон Груп Ко» товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме, для ремонту та обслуговування транспортних засобів, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про використання запасних частин та матеріалів, придбаних у ТОВ «Маркон груп Ко», копіями актів виконаних робіт, довіреностей, видатковими накладеними

Також позивачем надано суду копії договорів оренди транспортних засобів та договорів оренди та суборенди нежитлових приміщень.

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували пояснення позивача. Так, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Мюрт», ТОВ «Промелектро-75» та ТОВ «Маркон Груп Ко» не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Мюрт», ТОВ «Промелектро-75» та ТОВ «Маркон Груп Ко».

Посилання відповідача на акт № 1318/2300/37135774 від 08.12.2012 року «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркон Груп Ко», код ЄДРПОУ 37135774, з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року», акт № 5/2300/36098229 від 20.01.2012 року «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промелектро-75», (код за ЄДРПОУ 36098229) з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року» та акт № 568/22-225/37913598 від 15.06.2012 року «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мюрт» (код ЄДРПОУ 37913598) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками за період лютий - березень 2012 року», як на докази безтоварності угод позивача з контрагентами, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки як вбачається з копій зазначених актів взаємовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ «Мюрт», ТОВ «Промелектро-75» та ТОВ «Маркон Груп Ко» не досліджувалися.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з вищезазначеними контрагентами за період щодо якого проводилася перевірка суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ «Мюрт», ТОВ «Промелектро-75» та ТОВ «Маркон Груп Ко» мали реальний товарний характер.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.