Рішення № 43007400, 25.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р.Справа № 922/4240/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жельне С.Ч.

судді: Аюпова Р.М. , Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського", м. Луганськ про треті особи про стягнення коштів в сумі 402 327,74 грн. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш", м. Маріуполь. за участю представників:

від позивача - Микитенко О.В.,

від відповідача - Сердюкової І.В.

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз імені С.С. Монятовського" (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (Вх.№ 44238 від 09.12.2015 року), просило суд стягнути з відповідача заборгованість за сумами факторингового фінансування в розмірі 355 132,96 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 3 243,50 грн., пеню в розмірі 122 899,94 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором факторингу з регресом № 247/59.2 від 10.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.10.2014 року об 11:30 год.

Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш".

Ухвалою суду від 23.10.2014 року, у зв'язку із неявкою в призначене судове засідання представників відповідача та третьої особи, розгляд справи було відкладено на 13.11.2014 року о 12:45 год.

У судовому засіданні 13.11.2014 року оголошувалась перерва до 27.11.2014 року до 12:00 год.

Ухвалою суду від 27.11.2014 року розгляд справи відкладався на 09.12.2014 року об 12:50 год.

З метою забезпечення можливості подання сторонами документів та доказів по справі, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин спору, в судовому засіданні 09.12.2014 року оголошувалась перерва до 10.12.2014 року до 14:10 год.

На підставі ухвали суду від 10.12.2014 року та Розпорядження заступника голови господарського суду Харківської області від 10.12.2014 року призначено колегіальний розгляд справи № 922/4240/14 у складі: головуючий суддя - Жельне С.Ч., судді: Лаврова Л.С. та Аюпова Р.М.

Ухвалами суду від 10.12.2014 року та від 20.01.2015 року розгляд справи відкладався на 18.02.2015 року о 10:30 год.

В судовому засіданні 18.02.2015 року оголошувалась перерва до 25.02.2015 року до 10:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 25.02.2015 року надав до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь ПрАТ "Перший Український міжнародний банк" заборгованість за сумами факторингового фінансування в розмірі 256 114,56 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 4 943,41 грн., пеню в розмірі 141 269,7 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Подана позивачем заява приймається судом до розгляду, як така, що не суперечить інтересам сторін та узгоджується з приписами діючого законодавства.

З урахуванням викладеного розгляд справи продовжується, виходячи із нового розміру позовних вимог та ціни позову.

Присутній в господарському засіданні представник відповідача факт наявності заборгованості за спірним договором визнав, проте посилаючись на положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", за яким накладено мораторій на застосування штрафних санкцій стосовно зобов'язань фізичних та юридичних осіб, що зареєстровані чи здійснюються господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПП "Лугцентрокуз імені С.С. Монятовського" заявленої до стягнення суми пені.

Третя особа правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористалась. Витребуваних судом документів не надала. Про причини неявки суд не сповістила. Про розгляд справи в господарському суді Харківської області була повідомлена належним чином.

Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості усім учасникам судового процесу ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

З огляду на викладене, суд розглядає справу за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.02.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Представником відповідача в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про видачу йому на руки копії вступної та резолютивної частини рішення.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для його задоволення з огляду на те, що згідно положень Господарського процесуального кодексу України сторонам та учасникам судового процесу видається та/або надсилається лише повний текст відповідного рішення. В той же час, вступна те резолютивна частина є рішення є окремим процесуальним документом, який долучається до матеріалів господарської справи та з яким учасник судового процесу має можливість ознайомитись, користуючись наданими йому правами, що визначені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Так, 10.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (Банк) та Приватним акціонерним товариством "Лугцентрокуз імені С.С. (Клієнт) був укладений договір факторингу з регресом № 247/59.2 (надалі - Договір факторингу).

За умовами вказаного Договору факторингу Банк зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язався відступити Факторові свої права вимоги до Боржника за контрактом(ами) в повному обсязі.

У відповідності до п. 2.1 Договору факторингу, перелік боржників за контрактами Клієнта, кредиторські вимоги за якими відступаються Банку, визначається в Додатку 1 до Договору факторингу, а умови придбання Фактором права вимоги до боржників визначається в реєстрах, що складаються за погодженою сторонами в Договорі факторингу формою (п. 2.2 Договору факторингу).

Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, Боржником (дебітором Клієнта по контрактах) є Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш", код ЄДРПОУ 13504334, а контрактом, що приймається до факторингового фінансування, є Договір поставки № 379/05.20-11/ПСН-04476 від 08.12.2011 року, укладений між відповідачем та третьою особою.

Згідно з умовами п. 1.3 Договору факторингу, право вимоги є відступленим Клієнтом (набутим Фактором) з моменту підписання сторонами Реєстру, що містить таке право вимоги.

Пунктом 1.5 Договору факторингу встановлено, що внаслідок відступлення права вимоги Фактор замінює Клієнта, як кредитора Боржника, у зв'язку з чим до Фактора переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за контрактом.

Банком у відповідності до умов п. 2.10 Договору факторингу, перераховано на поточний рахунок Клієнта - позивача авансові платежі в розмірі, порядку та у строки, встановлені відповідними Реєстрами щодо боржника - Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш".

Пунктами 3.2 - 3.4. Договору факторингу сторони погодили, що Клієнт поручається за виконання Боржником зобов'язань перед Фактором, у сумі несплаченої Боржником вартості вимог. Клієнт відповідає перед Фактором за виконання зобов'язання як в цілому, так і будь-якої його частини. У разі порушення Боржником зобов'язння (чи його частини) Боржник і Клієнт відповідають перед Фактором, як солідарні боржники.

Відповідно до умов вказаного Договору факторингу Відповідачем згідно до складених реєстрів від позивача отримано 40% від суми поставки третій особі у вигляді авансового платежу у відшкодування заборгованості третьої особи перед відповідачем. Всього відповідачем від позивача було отримано 8 176 550,40 грн.

Згідно умов Договору факторингу заборгованість за договором поставки третя особа повинна була відшкодовувати позивачу протягом 30 днів з моменту поставки конкретної партії товару у повному обсязі її вартість, після чого у відповідача виникало право отримати від позивача залишок факторингових сум.

Між тим, Боржником - Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш" (з моменту настання терміну платежу та протягом періоду очікування), зобов'язання за Договором № 379/05.20-11/ПСН-04476 від 08.12.2011 року належним чином виконані не були.

Вищевикладені обставини зумовили утворення у відповідача заборгованості перед банківською установою за Договором факторингу, яка на момент розгляду справи склала 402 327,74 грн., з яких:

- 256 114,56 грн. заборгованості за сумами факторингового фінансування;

- 4 943,41 грн. заборгованості по відсоткам за користування грошовими коштами;

- 141 269,77 грн. пені за порушення строків виконання боргових зобов'язань.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 38 460,99 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов спірного Договору факторингу, ненадання доказів погашення боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз імені С.С. заборгованості за сумами факторингового фінансування є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами за факторинговим фінансування в розмірі 4 943,41 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Так, пунктом 4.2.2. Договору факторингу визначено, що проценти за користування сумою факторингового фінансування після настання періоду очікування нараховуються Банком за ставкою у розмірі 22,5 % річних.

Позивачем був представлений до матеріалів справи розрахунок нарахованих та несплачених процентів за користування сумами факторингового фінансування за період з 25.12.2014 року по 24.02.2015 року за яким належна до сплати сума відсотків склала 4 943,41 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем процентів за користування сумою факторингового фінансування, суд встановив, що дане нарахування узгоджується з вимогами чинного законодавства та умовами Договору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 141 269,77 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 11.3 Договору факторингу сторони визначили, що у разі порушення відповідачем строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань останній зобов'язаний сплатити на вимогу Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені, відповідно до якого сума штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем боргових зобов'язань складає 141 269,77 грн., за період прострочення з 27.03.2014 року по 24.02.2015 року включно.

При цьому посилання відповідача на положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", за яким накладено мораторій на застосування штрафних санкцій стосовно зобов'язань фізичних та юридичних осіб, що зареєстровані чи здійснюються господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, судом відхиляється, виходячи із наступного.

Так, відповідно до ст. 2 вищезазначеного Закону, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р визначено перелік населених пунктів Луганської та Донецької областей, щодо громадян та юридичних осіб в яких має застосовуватись мораторій на нарахування штрафних санкцій за невиконання чи несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань.

Проте, дію даного Розпорядження було зупинено відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за № 1079-р.

В той же час, приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, виходячи з того, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є надмірно великий по відношенню до суми боргу, а також те, що більша його частина була вже погашена, враховуючи складну ситуацію, яка склалась на сході країни, у зв'язку з веденням на відповідній території бойових дій та антитерористичної операції, суд вважає за доцільне в порядку ст. 83 ГПК України, зменшити на 50 % розмір заявленої до стягнення пені, виходячи із наступного.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації яка склалась у державі, зумовленої фактичним веденням на території Луганської області бойових дій, суд вважає за доцільне зменшити заявлену до стягнення суму пені на 50 %, стягнувши з відповідача суму неустойки за порушення виконання боргових зобов'язань в розмірі 70 634,86 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши представлені сторонами до матеріалів справи документи та докази, суд дійшов висновку щодо частково задоволення позовних вимог.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського" (91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, корп. 14, код ЄДРПОУ 13392898) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за сумами факторингового фінансування в розмірі 256 114,56 грн., суму пені в розмірі 70 634,86 грн., заборгованість за непогашеними процентами за користування сумами факторингового фінансування в розмірі 4 943,41, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 8 046,55 грн.

В решті позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.03.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.Ч. Жельне Р.М. Аюпова Л.С. Лаврова

справа № 922/4240/14